Найграндіозніша подія Терри Героїки-2007: битва увечері 6 жовтня на березі річки смотрич, під Замковим мостом.

Ох, ну розуміла ж я все: що через прес-конференцію в ратуші я затримаюсь, і місць на мості вже не лишиться.

Не помилилася. Їх не було вже взагалі ніде: кожний клаптик землі був обліплений глядачами. Минулі роки дійство не збирало й половини такої аудиторії.

Побігавши болотом на протилежному березі Смотрича, біля старого млина і батьківщини мого Барахла, і побачивши при цьому одну польську гармату і кінський круп, я набралася нахальства і підійшла до воюючих.

Дим заполонив весь каньон, вітер відносив кудись убік спокійні пояснення диктора, а самій, без підказок, мені ніколи не розібратися в цій військовій катавасії. Було цікаво і дуже видовищно. Це теж чимало:).

	Початок дійства.

Поки що тільки збираються воювати. Воюючих - понад 300 чоловік! Оце я розумію фотограф! Гармата в святковому убранстві (Блін, я жартую!)

	Дункан Маклауд-бей

Це невмирущий яничар з патиком. Дуже приємна натура для людей з фотоапаратами: там стільки енергії і напору, там стільки жаги, що чоловік закинув десь свою гвинтівку чи що там в нього було і далі ходив на кавалеристів і пікінерів з патиком. І не було у ворогів такої сили, яка б подолала безсмертного яничарського Горця.

	Це вам не гламур.

Це в світі гламуру немає крові, болю і смерті. На полі над Смотричем, серед чужих неприбраних гарбузів, під кінець битви було кілька десятків "загиблих". Тут теж треба мати талант: так, як гарно і граційно впав переді мною підстрелений мушкетер, більше не помирав ніхто. Он, по ньому марширує цілий Altblau Regiment. Майстер помирання! А наступні картинки - ілюстрація до відомої тези про те, що чоловіки люблять стерв. Он схилилася над іншим мушкетером дівчина з ворожого табору. А от - його бойова подруга. Зайнята фотографуванням над тілом загиблого все ще живих вояків. І не кажіть мені, що україночка просто роздивлялася візерунок мережива на мушкетерській шиї.

	Битва.

Польська кавалерія. Пікінери. І один яничар у полі - воїн. Прапороносці.

Мушкетери. Загальна картина бою. З шаблею - на кінноту.

Без слів. "Гм, може, допомогти їм?". А ось і наш герой з іншої розповіді.

Яничар в бою. Перекрикуючи канонаду. На останньому фото яничар С. Кузьмич навіщось трясе вже вбитого супротивника за руку. Здається, цікавиться, котра година.

Все, битва скінчилася. Єдиний справді потсраждалий - Олаф. Куля з двох метрів трохи попекла обличчя. Мушкетери з Кєльц відразу кинулися на допомогу. Вид битви.