English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Вихватнівці
Власник хати № 48 сказав, що здасть її Довженко чи кому ще з киномитців треба. Треба?:)

Карта

 

Село на Студениці неподалік Китайгорода, на трасі на Бакоту. Трохи більше за 500 жителів.

Назва пов’язана з легендою про давній татарський напад, що підняв мешканців Сового Яру з насиджених місць і змусив тікати зі спаленого села біля Студениці в лісові печери на лівому березі річки. Хитрі східняки виставили біля печери варту, сподіваючись, що голод змусить бідолах вибратися на волю. Та не виходили полонені печерою: з каменя пішло молоко, ним і годувалися.

Коли ординці відійшли за два тижні, врятовані жителі забрали все, що змогли вихватити, і оселилися біля криничок на захід від Сового Яру. Легенду підтверджують і знахідки археологів: на колишньому згарищі,  де зараз знаходяться луки Селяни, часом покажеться з-під землі уламок кераміки чи давнє знаряддя праці. А печеру над Студеницею зовуть Молочним Каменем.

Церква в латах. Деревом і не тхне.

Має село залишки маєтку (ну дуже скромні) і броньовану Покровську церкву (1842, зведена на місці дерев’яної ж – але, певно, не броньованої – попередниці. Та згоріла в 1839 р. – і громада зібрала гроші на нову. Зібраних коштів, певно, було недостатньо – бо вдалося лише купити стару церкву з Миньковців. А кам’яний фундамент залишився ще від храму-попередника. Кам’яна прибудова походить, певно, з більш пізнього часу. <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Старі хрести вказують на могили батюшок, є ще якась стара кам’яна чаша та древні липи, а от замість старої дерев’яної дзвіниці – нова кам’яна, з цифрами «1994» на фасаді. Ех, шкода, не побувала я тут років так 15 тому – може, ще застала б стареньку. Церква ж діяла в радянський час, тому шанс вижити в дзвіниці був.

 

В селі – а скоріше, біля нього, в урочищі Совий Яр - колись була папірня, зведена крушанівським поміщиком генерал-майором Іваном Коцюбою в 1912 р. Навіть фірмовий знак підприємства був із совою на паперовому рулоні. Папірню розібрали в 1930-х, а папероробну машину відправили в Дніпропетровськ – щоб через 32 роки повернути назад, на Поділля, на Проскурівську фабрику.

 

 



а там олені-олені, небриті й неголені...
Покровська церква в броні
Покровська церква.
Синхронне плавання. Велика калюжа десь в центір села.
Старі хрести біля храму.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник