Неймовірно сміливий котик. Навіть кінноти пізніше не злякався. Барахло б носа з хати в таких умовах не показав, а цей ходив і всім цікавився. Вояки, що очікували на битву, цікавилися ним навзаєм.

Це для вас, може, кадр як кадр, а для мене - гордість. :) З цієї точки під'їзд кінноти на битву не знімав ніхто. Як і майже ніхто не здогадався зустріти коней біля Польської брами (найпервше фото).

Цей бний рудий вершник, що посміхається весь час, в обладунках і верхи виглядає як молодий бог. Якось він сидів поруч зі мною на конференції - приємний, ввічливий і тихий юнак. Але в латах - ууух!

Водоноси.

Вже скоро до бою, а в декого ще кінь не валявся. От його й валяють. А це польська шляхтянка. Інтриганка, ууух. Потім зрозумієте й самі.

Ось вам синопсис: українське село, мирна праця селянок і селян. І тут вороги, підступні і залізні. Ну ні за що ж напали, гади.

Жінки з криками тікають в поле, чоловіки - за ними, лише один, останній левенець агресивно пробує відстояти рідну хату. Та пізно вже. он та сонцесяйна шляхтянка, яка посміхалася кількома кадрами вище, вже передає кінноті смолоскип за смолоскипом.

Добром це, здається, не закінчиться. Щось мені підказує, початок опалювального сезону в цьому селі пройшов занадто гаряче.

Солома швидко горить.

На дим вогнища злетілися розлючені козаки.

"Наші" і "їхні".

Коли в 2003 році В. Машков знімав в Кам*янці "Папу", помічники режисера просто горло зірвали, вимагаючи від масовки перестати, нарешті, сміятися - серйозні ж сцени. Тут не помогли б жодні помічники - всім весело, і це супер.

Вже є перші вбиті, поранені і дезорієнтовані.

Отаман Олекса керує своїм військом...

...і московськими стрільцями.

Курчат по осені, вбитих по битві рахують. Рахувати - не перерахувати.

Є й поранені.

По завершенню битви час огледітися в пошуках трофеїв. О! Капуста!

"Мила! Я прийшов, я з кулеметом... е-е-е... капустиною!"

Невже таки на діаманти очікувала? Бери капусту і виходь заміж! Герой, вояка і про припаси піклується - скарб!!"

Хочете ще?

 Дивимося тут, тут і тут.