English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Бакота
Вид на Дністер з Білої гори у Бакоті

Вид на Дністер з Білої гори у Бакоті. 29 травня 2010р.


Координати: 48°35′35″N 26°58′44″E

Карта


Бакоту прийнято любити, Бакотою прийнято захоплюватися. Мені Бакота НЕ подобається. Взагалі. Була я тут разів зо п'ять, але відчути це місце, напевне. вже не зможу ніколи. Ну скелі (в нас каньйон кращий), ну Дністер тут широкий (в Субичі він ще й мальовничий), ну ліс, ну гора, ну обв'язані якимось ганчір'ям деревця і перила. Монастир  - пам'ятка радше природи, ніж архітектури. Коротше, між Кам'янцем і Бакотою я можу знайти без зусиль з півдюжини більш гарних місцин. І навіть фантастична екскурсія уродженця Бакоти, автора книжок про неї Тараса Горбняка справи не змінила - Бакоту я не люблю.

Але Бакота на сайті була і буде - все-таки знакове місце. Затоплене село, давня столиця Пониззя (яке пізніше стане Поділлям), межа між областями - так багато тут важливого переплелося. . 

Bakota was first mentioned in the Hypatian Chronicle in the year 1240.

Біля келій

Місцеві комірчини-келії Михайлівського монастиря, вириті в м'якому пісковику на Білій скелі, вважаються найстарiшим печерно-монастирським комплексом всього середнього Поднiстров’я - а цей регіон дуже багатий на печерні обителі. 

Коли підпливаєш до Бакоти катером (найкращий з способів, рекомендую, нормальної дороги до затопленого села вже немає), 120-метрова Бiла скеля вирізняється, звичайно, але помітити на ній монастир в теплу пору року неможливо: заважають дерева. До келій - сходами, хоч зверху ви приїхали, хоч знизу приплили: вони десь посередині гори якраз. 

 Тарас Горбняк вважає, що вже у ІІ тис. до н.е. це місце слугувало для язичницьких обрядів. Підтвердженням цієї гіпотези краєзнавець вважає якісь кам'яні статуї (які? де? коли?) та якийсь відбиток стопи людини на камені (добре. що ми не в Почаєві...). В ХI столiттi на колишньому капищі був створений чоловiчий монастир. Датування теж начебто не на пустому місці - за старослов'янським написом на стіні однієї з келій. Начебто розквіту свого монастир досяг у ХІІ-XIV ст. -якраз тоді, коли в безпосередній близькості від обителі лежала столиця Пониззя, Бакота. В 1434 р. монахи залишили обитель - за деякими данними, десь тоді стався обвал частини скелі. За іншими свідоцтвами, землетрус перекроїв ландшафт Білої скелі значно пізніше, у 1620 р. 

Неподалік від монастиря донинi б’ють три джерела (біля кожного з них - іконки, монетки, якісь ганчірочки на кущах, в одному місці навіть висіли хитро-зав'язані жіночі купальні трусики - святість злапала когось раптово). Подейкують, що вони цiлющi i, навiть, якщо випити з них води, то вiдчуєш хмiль у головi (не пила, підтвердити не можу. Але з"ява трусиків тепер робиться більш зрозумілою). 


Першi письмовi згадки про монастир на Бакотi датуються все-таки більш пізніми часами: їх знайшли у лiтописi князiв Литовських (ХIV столiття). У ньому розповiдається про зайняття Подiлля литовськими князями Корiатовичами приблизно в 1362 роцi. Щоправда, лiтопис вказує, що монастир iснував задовго до приходу Корiатовичiв. Радянський академiк Тихомиров, який вiдвiдав iсторичну пам’ятку в 1962 роцi, припускає, що скельний монастир виник у кiнцi ХI-го - на початку ХII ст.


Є й легенда про зв’язки поднiстровських монастирiв з поднiпровськими. Дехто вважає, що у Бакотi бував Антонiй Печерський, який пiзнiше на Київськiй горi заснував Києво-Печерський монастир
До наших днiв також дiйшли розповiдi про трагiчнi подiї середини ХIII столiття. За легендами, у скельному монастирi заховалися вiд татаро-монголiв мiсцевi мешканцi та ченцi. Нападники пропонували їм зректися своєї вiри, але жодна людина не вийшла з печер. Тодi вхiд до монастиря було замуровано, i всi люди загинули. Правда, подібне говорять про кожну давню печеру на Поділлі. Приблизно на початку ХV столiття обвал верхньої скелi сховав пiд собою деякi давнi монастирськi споруди. З того часу Бакота зі столиці потроху перетворюється на просте сiльське поселення, малоцікаве літописцям і картографам. 
Iнтерес до скельно-печерного монастиря вiдродився наприкiнцi ХIХ столiття, коли за дорученням Росiйської iмператорської археологiчної комiсiї професор Київського університету В. Антонович провiв тут розкопки (1891-1892 рр.) i знайшов залишки печерних келiй i монастирської церкви. Ну як знайшов: копали і розчищали місце бакотяни, професор тільки керував. Ще тоді виникли припущення, що місце це слугувало для релігійних обрядів задовго до появи у наших краях християнства. Тодi було вiдкрито три печери. На скельнiй пiдлозi коридорiв - нiшi гробниць, у деяких було знайдено людськi кiстки (бачила, ага!:). Всього було вiдкрито 17 нiш у стiнах печер та 19 гробниць у скельнiй пiдлозi. До речі, це був вже другий приїзд Антоновича на Поділля: вперше у Бакоті він побував у 1883 р. 
У 1893 роцi на мiсцi давньоруської церкви було споруджено нову дерев’яну, Спаську. Її освятив 14 серпня єпископ Подiльський i Брацлавський Димитрiй. Освячення проходило в присутностi багатьох вiруючих Подiлля та Молдавiї. З того часу 14 серпня стало днем, коли сюди на богослужіння приходило чимало народу - і не лише бакотян. Храм знову відкрили у 1941-1942 рр. Сама церква проiснувала лише до 1963 року, коли була знищена. Але за старою пам'яттю саме 14 серпня у монастирі проводять велелюдний відпуст. 

В 1918-1940рр. стежка до монастиря фактично перетворилася на державний кордон з Румунією. Ніяких богослужінь у той час вже не було - заборонялися. 

Та монастир - це ще ж було не село. Село, власне Бакота, лежало поруч, біля річки. Про те, що невдовзі йому може настати кінець, загомоніли ще в 1960-х роках, коли поширилися чи то чутки, чи то плани про будівництво на Дністрі потужної гідроелектростанції. Гомоніли-гомоніли - і забули. Відомість про станцію з чуток на реальність перетворилася у 1973 р. Часу в селян було кілька років: до 1981 р. вони вирубували власноруч посаджені фруктові дерева, руйнували власні хати, перевозили речі на нові місця. 165 хат виявилися нікому не потрібними, 560 жителів позбавилися найдорожчого у світі - малої батьківщини. 27 жовтня 1981 р. село Бакота знято з обліку як затоплене.

Вода піднімалася поволі: з 1981 по 1987 р. вона піднялася на 35 метрів, поховавши Бакоту, Луку-Врублівецьку і сусіднє село Теремці. Ще кілька років тому десь зустрічала спогади англомовного якогось водолаза, котрому при пірнанні явився на місці Бакоти сумний привид мужчини. Пізніше з'ясувалося, що привидом був монумент солдату-визволителю...

Зараз площа бакотського моря - 1590 га. Глибина його - до 50 метрів. 


 І ще факти про Бакоту

Бакотський монастир. В одній з келій

В одній з келій

Вперше я побувала у Бакоті 8 вересня 2002 року. І ще була кілька разів: в 2003, 2004, 2010 роках. І втоми не було, зате було купання в навдивовиж чистому в цьому місці Дністрі та довга прогулянка повз бухти та бухточки - лісом з неймовірно для спекотно-сухого серпня та вересня свіжо-зеленими травами.


Краса природи - так. Якась раптова недоречність вапняної побілки скельних келій (які аллітерації!) - так. Надзвичайний туалет в гроті під нависаючим над ним камінням - теж так.
Борди з цінниками за послуги - гм... Це правильно, що НПП "Подільські Товтри", якому підпорядкована і Бакота, за перебування тут встановив сяку-таку плату. Проблема в іншому. Ніхто навіть і не думав жодного разу з нас гроші за вхід брати: йди куди хочеш і роби теж що хочеш.

Бакота - популярне екскурсійне місце, хоча й дiстатися до нього важкувато. Регулярні екскурсії сюди проводить готельний комплекс "7 днів", але у них дорого. Ще хтось витрачається на таксі до місця. Бюджетний варіант - рейсовий автобус до Грушки (напрямок на Стару Ушицю), а далі понад 10 км польовими дорогами пішки.  


А добратися туди таки непросто. Отже, проминувши село Грушка побачите дороговказ "До монастиря". Звертаєте. На першому роздоріжжі повертаєте вправо, потім буде ще одна розвилка - знову вправо. Машину - якщо вона у вас є - можна лишити біля дошки з розцінками за послуги. Далі вже - пішки і тільки пішки.

А ще, за даними метеорологів, по кількості тепла на 1 м.кв. Бакота рівнозначна Ялті - завдяки мікроклімату (майже вірю, але пальм там не бачила). Скелі захищають цю землю від холодних вітрів, а навколо - закинуті ще в 1986 році садки та ліси. 


  А ось ще фрагменти з статті Інни Харченко в газеті "Є!":

Бакота- древня столиця Пониззя або "Руси дальной", як називалася в XIII-XIV ст. територiя мiж Днiстром та Пiвденним Бугом. Навiть саму назву поселення деякi дослiдники вбачають у молдаво-румунському словi "баката" ("боката"), що означає - кусень, шматок. Однак подiльський дослiдник I.С. Винокур висуває бiльш вiрогiдне твердження, вказуючи, що "лiнгвiстичний аналiз найменування "Бакота" дає можливiсть вважати, що в перекладi з давньоруської мови ця назва означає - бажане, чудове мiсце (корiнь слова "кот", "кота" i пiдсилююча приставка "ба")".(Цікава етимологія від Блекі: Ба! Кота! - спрямований до бабусі вигук розпещеної дитини, яка негайно потребує сові нявкучу живу іграшку).
В XII-XII ст. Бакота входить до складу Галицького, а згодом Галицько-Волинського князiвства. У 1255 р., скориставшись зрадою тодiшнього намiсника Бакоти Мiлея, мiсто захопили монголо-татари. "В то же лето приехаша татары ко Бакоте и приложился Милей з ним...", починає розповiдь про тi подiї Iпатiївський лiтопис. У 1259 роцi загарбники зруйнували Бакотський замок, i стольний град Пониззя з усiма прилеглими землями на цiле столiття потрапив у татарське ярмо.
В першiй половинi 14 столiття Пониззя i Побужжя згадується вже пiд спiльною назвою - ПОДIЛЛЯ. З 1331 року Литва, а з 1340 - Польща починають завойовувати Подiльський край. Польща захоплює Захiдне Подiлля, Литва - Схiдне. В 1362 роцi пiсля перемоги над вiйськом Подiльського улусу на Синiх Водах Бакотою заволодiли литовцi. Вона була включена до складу Подiльського князiвства, правителями якого стали литовськi феодали Корiатовичi.
В 1431-1434 роках селяни Бакотської волостi повстали проти нестерпного феодального гнiту. Вони вигнали геть литовських, українських та польських панiв i оголосили себе вiльними людьми. Та шляхетна Польща, яка в 1434 роцi оволодiла майже всiм Подiллям, жорстоко придушила повстання. Мальовниче положення Бакоти зразу ж привертає увагу, причаровує. Iз сходу та пiвночi пiдступають високi гори Днiстровських берегiв, вигадливо декорованi, скелями та лiсом. А на пiвднi - потужна течiя Днiстра, на заходi - затишна заплава.

А ось- Бiла гора. Вiд пiднiжжя, просто з днiстрових вод пiдпирають схили, Химернi скелi, складенi з вивiтрених тонкошаруватих сланцiв.

Десь на серединi гори, метрiв за вiсiмдесят над Днiстром, виднiється бiле кам'яне урвище. До нього по схилу веде вузенька втоптана стежка. Узбiч неї - табличка: "Пам'ятник iсторiї". Скельний монастир 10-13 столiття. Охороняється законом. У прямовиснiй, вапняковiй скелi затаїлося цiле печерне мiстечко. Головнi його споруди - келiї та три печери, протяжнiстю до десяти i висотою близько двох з половиною метрiв. Одна з них, найбiльша, служила за церкву.Бакотський монастир виявлений у 1883 роцi вiдомим археологом Антоновичем. В 1884 роцi, орiєнтуючись на народнi перекази, пов'язанi з урочищем Монастир, на Бiлiй горi, В.Б. Антонович провiв на її вершинi археологiчнi розкопки. Тут було вiдкрито курганне жiноче поховання i завиткоподiбна печера в глибинi гори. А з 1889 по 1892 рiк вчений за допомогою мiсцевих жителiв знайшов i дослiдив скельний монастир, зруйнований очевидно пiд час татарських нападiв i пiзнiше повнiстю похований пiд великим оповзнем, який зiйшов з верхньої частини схилу гори.

Iсторичну цiннiсть цiєї давньоруської пам'ятки важко перебiльшити. Хоч єдина вiрогiдна згадка про монастир в литовсько-руському лiтописi датується 14 столiттям, дослiдники не заперечують, що виникнення печерної обителi можна вiднести ще до перiоду появи в цих мiсцях перших християн. В епоху Київської Русi, за великокняжої доби, монастир вже iснував. Про це говорять знахiдки давньоруської зброї, речей церковного ужитку. 



Туристи в Бакоті

Туристи в Бакоті



Бакота в радянський час
Бакота в 1980-ті.Фото з альбому "Хмельниччина"
Скельний монастир у Бакоті. 29 травня 2010р

Майже ідентичні фото. Знайдіть 5 відмінностей


Такою була Покровська церква у Бакоті

Покровська церква


Дорога до печерного монастиря над Дністром.

Дорога до монастиря


Екскурсія Тараса Горбняка

Екскурсія Тараса Горбняка

Bakota was a historic town in the Halych-Volhynian Kingdom

Генеральне прибирання


Урвище. бакота

Урвище



Бакота, вид від Дністра
The Dniester River's shore near Bakota's rocky hills
Дністровська фауна

Дністер

Келія Бакотського монастиря

Келія


Постійний мешканець Бакоти

Постійний мешканець


Днестр в Бакоте
Дністер у Бакоті
Klasztor w Bakocie

Це чомусь всім подобається



Фото Д.Шашенка

Це та кілька фото нижче - від ДАКів, Хмельницький


Bakota na Dniestrze

Справжнє море! Фото - ДАКи


Фото - ДАКи

Вечір на березі Дністра. Фото від ДАКів

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник