Якщо підніматися балкою до села з боку Китайгорода, Фурманівка виглядає саме так.

Карта

Село біля Суржинецької дачі, за лісами, за ярами, з видом на кам'янецьку телевишку (між іншим, 260 метрів!). Сюди - за природою. Плюс церква тут дерев'яна, ага.

	Трохи історії

Без Юхима Сіцинського і його досліджень Кам'янець-Подільської єпархії наприкінці ХІХ ст. нам буде важко. Лише з трудів цього подвижника дізнаємося, що Фурманівка (вона ж Фурманівці) колись називалася Дам'яновим Яром і лежала ближче до Тернавки, в яру. Один з місцевих жителів, Фурман, перебрався з ями наверх, за ним потягнулися й інші переселенці. Навіть селяни з Палютенців, сусіднього села, перейшли до новостровеного поселення, яке й назвали, відповідно, Фурманівкою.

Ще наприкінці ХІХ століття цю легенду могли підттвердити хрести древнього цвинтаря над Тернавкою. Зараз їх нема й сліду.

За іншими даними, в XVI століті село називалося Окунів і вперше було згадано в грамоті кам'янецького каштеляна Теодорика Бучацького під 1444 роком. Саме тоді він записав кам'янецькому воєводі Миколі Фурману з Мелеївець спустошені села Воєводинці і Окунів на Тернавці. Коштували два поселення 500 марок (чому марок? - Блека). Пізніше Окунів почав називатися за іменем свого власника - вже в 1460 р. село названо Фурманівкою в дозволі польського короля брати десятину на користь кам'янецьких біскупів.

Щоправда, далі якось не склалося в села - і в списках 1530-1542 років Фурманівка називається пусткою (deserta). Татари, все вони, хто ж ще.

В 1566 р. село потроху почало оживати, тут вже було 3 плуги, а володів місциною якийсь Заліський. В 1615 р. Фурманівка-Окунів була королівщиною, яка була надана Владиславом ІІІ під закладу певної суми на чотири покоління магнатам Потоцьким.

Відомі власники села в XVIII столітті: Фр. Потоцький (1739-1770), Заремба (1775) і Кучинський (1789-1790). З приєднанням Поділля до Росії в 1793 р. Фурманівка була визнана казеним володінням, а з 1809 р. надана в аренду на 12 років чиновнику Голохвастову, потім - полковнику Деюнкеру.

Станом на 1820 р. тут проживало 133 селянина. За даними останнього перепису в Фурманівці проживає 299 осіб. Сюди двічі на день ходить бусик (зупинка біля кіоску Kodak напроти бічного входу в ринок, по вул. Коріатовичів).

	Церква Косьми і Даміана.

Церкву цю піди ще знайди. Орієнтиром нехай слугує садочок на головній вулиці. Від нього спускаємося вниз, далі праворуч, далі ліворуч - і ось храм перед очима.

Це зараз храм належить до православ'ної громади, а колись церква була греко-католицька.

Відомо, що до 1774 р. в Фурманівці була вбога дерев'яна Троїцька церква з трьома куполами. Відомо також, що в 1740 р. вона була крита соломою, а з 1748 р. - гонтом. Ходило до неї 30 віруючих.

Під час візитації 1759 р. місцевому попу було зроблено догану: церква була майже розвалена, священик мав подбати про будівництво нової споруди.

Дозвіл на побудову було надано в 1774 р., закладку храму поручили китайгородському декану Іоану Рожаловському. Процес чомусь трохи затягнувся: перший камінь було закладено лише в 1781 р.

19 січня 1783 р. декан Рожаловський освятив новозведений храм під титулом Косьми і Даміана.

В 1795 р. церква "перейшла" з унії в православ'я. За описом 1848 р. церква ця була "в виде малом и лепотою скудном". В 1831 р. про неї як про дуже бідний храм писав протоієрей Скворцов.

Проіснувало бідацтво недовго - бо в 1851 р. вже за рахунок казни було зведено нову дерев'яну церкву під тим же титулом. Її і зараз ми бачимо в селі. Як і півтора століття тому, церква має три куполи, вкриті бляхою. А от збудована тоді ж поруч з церквою дзвіниця не збереглася. А були ж там дзвони ще з XVIII століття.

А більше про Фурманівку і не знаю, що розказати:).