English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Товсте

Центр селища Товсте. Похмурий Шевченко та величний собор

Центр селища.
Похмурий Шевченко (1993) та величний собор на фоні перерізаного літаками неба.



Костел, котрий раніше був клубом. А ще раніше - костелом.

Костел, котрий раніше був клубом. А ще раніше - костелом.


 По дорозі на Червоногрод та Язловець.

Карта

Координати: 48°50′47″ пн. ш.25°43′31″ сх. д.

Корисний лінк з масою матеріалів

 

На річечці з образливою назвою Тупа лежить селище міського типу Товсте (залізнична станція "Тлусте". Назви станцій залишилися ще з часів Австрії: скажімо, "Трембовля", а не "Теребовля"). Містечко лежить на досить жвавій трасі ("цісарську" кам'яну дорогу з Чорткова облаштували ще у 1854 р.), й близькість всіляких логістичних вигод пішла йому на користь: виглядає воно досить заможним.

Тупа часом на картах виступає під взагалі вже ні в які ворота варіантом Дупа. І від таких топонімів хто ж не захоче відкараскатися. В своїй крихітній книжчеці "Товсте" Я.Сас-Зубжицький виводив етимологію назви річки Тупа від дубів: мовляв, з часом назва трансформувалася в Дупу, але ще в середині ХІХ ст. була Дубою. Далі йдуть розлогі оспівування святих подільських дубів. :о) Директор місцевого краєзнавчого музею Ярослав Павлик взагалі в статтях (цілком сучасних) називає річку Дуплою. Дуби з дуплами, все пристойно. 

Археологи зацікавляться тим, що на території міста було знайдено старожитності ранньозалізного часу, поховання сарматської та черняхівської культур, срібні римські монети, городище давньоруського та пізньофеодального часу.

Перша письмова згадка про Товсте відноситься до 1414 р. Назва селища походить не від критичної маси його жителів, а від прізвища галицького боярина В'ячеслава Товстого, який служив у князя Романа Мстиславовича й отримав ці землі у володіння. А вже боярин, цілком ймовірно, страждав від зайвої ваги.

Товсте має свої частини-мікрорайони: Ковалівка на північному заході, Боднарівка і Нагірянка на півдні, Горбалівка на північному сході, Довганівка. 

Товсте в різні часи належало Понінським, Любомирським, у міжвоєнний час - Маковецьким. 


 Симулякри замку: "форти Михайла Хмеля"

 

Тут, як і у всіх подільських містах, з XV ст. був свій дерев'яно-земляний замок, перебудований у XVI ст. у камені і зруйнований ще за козаччини в 1648 р. Трикутні за плануванням укріплення стояли на штучно облаштованому узвишші у межиріччі Тупи та її безіменної притоки на півдні містечка, неподалік від і зараз існуючих ставу та костелу. Це зараз притока безіменна - а колись називалася Гнилим струмком. Того зараз і безіменна - стидається назви. Для форпосту на Тупі звели дамби - звідси й став. 

Замок мав кілька веж та одну браму. Ця брама з двома в'їздними арками та залишками дерев'яних галерей знаходилася неподалік від костелу і протрималася найдовше - вона була знищена в 1915 р. російськими військами. Господарська споруда на замчищу достояла аж до німецьких бомбардувань в Другу світову і використовувалась в польський міжвоєнний час як склад сільгоспмашин та дитячий садок. Підвали слугували складом кам'яного вугілля - і вони, за версією Я.Павлика, дожили до нашого часу. Як і система рятувальних ходів та залишки замкових фундаментів. 

За привілеєм короля Сигізмунда ІІ у 1549 р. тодішній староста Товстого Мартин Ходоровський мав право брати податок з четвергових торгів та чотирьох річних ярмарків (на св. Варфоломея, св. Павла, Трійці та св. Лукаша) на підтримання міста в належному стані. За рік до того той самий Ходоровський вибив магдебургію, що дозволило Товстому на 400 років називатися містом. Совєти міський статус у 1940-му забрали. 

 

У другій половині XVI ст. (1579-1594) Товсте підпорядковувалося Михайлові Хмелю - батькові майбутнього гетьмана Богдана Хмельницького. Він був місцевим старостою. (Пам'ятник сину власника містечка прикрашає дорогу на Бучач). Є версія, що Богдан, майбутній гетьман і син Михайла, народився саме в Товстому - або - це як мінімум - був тут зачатий. В містечку, як вважають місцеві краєзнавці,  дотепер збереглися сильно перебудовані форти часів Михайла Хмеля. Правда, не дуже віриться в таку старовинну історію показаних мені споруд. За іншими даними, саме на місці цих фортів пізніше звели костел; синагогу, зруйновану у 1943 р; кінотеатр "Світовид" (є на фото в галереї праворуч) та осередок молодіжного польського товариства "Гніздо" ім. князя Любомирського (за деякими даними, це одна і та сама споруда на теперішній вул. Церковній).

Міфічні "форти" - залишки не замку, а міських укріплень, які ще існували у середині ХІХ ст. 

Перебуваючи на службі у корсунського старости Івана Даниловича (див. "Олесько"), Михайло Хмельницький став чигиринським підстаростою. Під час Визвольної війни українського народу під приводом Б.Хмельницького містечко було одним із семи основних повстанських центрів на Галицькому Поділлі.


 Товсте-місто, Товсте-село, Товсте-селище

Ще на початку ХХ ст. австрійська влада чітко ділила це поселення на дві адміністративні одиниці: Товсте-місто (північна частина) та Товсте-село (південна, не плутати з тезкою у Гусятинському районі), хоча вони були фактично одним цілим. 1931 року у місті проживало 3490 мешканців, в селі - 1032. Польський переклад назви міста ("Тлусте") якийсь час наслідувала і офіційна українська термінологія. 

У Товстому виступав бандурист Гнат Хоткевич (1905, сам із концертом; 1910, зі своїм Гуцульським театром), ставив спектаклі театр Миколи Садовського (1912), грав на сцені із театром "Руської бесіди" Лесь Курбас (1914). 

Товсте. Греко-католицький собор (авторства Я.Сас-Зубжицького), вид з іудейського окописька

Греко-католицький собор (авторства Я.Сас-Зубжицького), вид з іудейського окописька. 17 квітня 2013 р.



З усіх боків містечка видно величний греко-католицький храм Архистратига Михаїла, збудований за проектом видатного архітектора і місцевого уродженця Я. Сас Зубжицького у 1912-1939рр. Інтер'єр розмальовував тернопільський художник Теодор Вацик. Неподалік - колишня міська ратуша (1925-29, зараз банк) та монумент Т.Шевченку. Симпатичний народний дім - з початку ХХ ст. Ратуша, природно, була у місті й раніше - її зруйнували у першу світову, в серпні 1914 р. 

З протилежного боку знаходиться римо-католицький костел св.Анни, чи то збудований з нуля, чи то перебудований на місці колишнього прямокутного форту XVI ст. (на фото з сайту http://www.tovste.info - храм-попередник ще без дзвіниці. За ним видно синагогу) за проектом - і знову здогадки - чи то відомого архітектора, професора Львівської політехніки Теодора Маріана Тальовського (1910-1912), чи то таки Саса-Зубжицького (начебто останній пристосував до життя проект першого. Там непевно якось все). Раніше на споруді висіла табличка, щось на кшталт "Дім здоров'я матері та дитини" (думаю, це такий евфемізм для родильної палати), а зараз табличка самі бачите яка, в храмі вже проходять богослужіння, хоча інтер'єри все ще потребують гарного ремонту. У цього костелу була первісно 26-метрова вежа, зруйнована в 1944 р. Як розповідав мені в 2005 р. директор місцевого краєзнавчого музею, вежу збирались відбудувати, навіть камінь для такої мети привезли. Плани, на жаль, не здійснилися.

Неподалік бачимо палац магната Слонецького (ХІХ ст.). До комплексу садиби входять господарські приміщення та власне скромний палацик.

 Рухаючись далі містечком у напрямі Червоногроду, минаємо курган зі статуєю діви Марії, а за ним оглядаємо невеликий будиночок - колишній Народний дім. З 1992р. тут діє народний музей історії Товстого. У неділі установа зачинена. Мені пощастило побуватив  музеї аж в 2005 році - сподобалось. Директор музею виявився просто шаленим патріотом Товстого.

У 1948-51 рр. у Товстому за дорученням крайового Проводу ОУК "Поділля" діяла підпільна друкарня. 
Серед відомих уродженців Товстого: Ян Кароль Зубжицький (1860-1935) - архітектор; Володимир Кучер (1885-1970) - фізик і педагог; Іван Ставчинський (1891-1973) - журналіст, редактор, видавець, перекладач у США; Степан Кошель (1919-1998) - Герой Радянського Союзу; Павло Дорожинський - діяч українського студентського руху та молодіжних організацій у Європі після Другої світової війни, згодом - діяч Пласту у США; Борис Єфремов (народ. 1954) - артиси естради, діяч культури, заслужений артист України. Уродженець Товстого Лев Ізидор Боднар (народ. 1921) - педагог, інженер, публіцист, діяч української діаспори у США - меценат Товстенської церкви та народного музею історії Товстого. 
Якихось сто років тому майже половину населення Товстого складала єврейська громада. Торгували, займались ремісництвом, родина Шпітцерів тримала п'ять будинків розпусти у Товтому. Ага, п'ять. Всі з ліцензіями, законний бізнес. Поважні люди, шановані містяни Шпітцери навіть дали деревину на відновлення будівництва греко-католицького храму в 1930-х - безкоштовно. Від тієї громади лишилося дотепер велике єврейське окописько на пагорбі при в'їзді в Товсте з півночі, від Борщева. Вважається, що походить кіркут ще з XVII ст. (найстаріші збережені мацеви - XVIII ст., останні поховання - 1940 р.), а потім активно використовувалось хасидською громадою Товстого. У місті служив рабином синагоги чудотворець, лікар, засновник хасидизму Баал Шем Тов-Бешт (див. "Меджибіж") (1700-1760) - і місцевий переказ навіть стверджував, що на окопиську збереглась могила його матері. Вже в наш час на цвинтарі поставили скромний меморіал в пам'ять жертв нацизму (в 1942-43 рр. тут знищили кілька тисяч іудеїв - і поховали в загальних могилах, через що деякі старі надгробки зрушили з свого місця і перенесли). Крім кіркута, зберігся скромний з вигляду дім раввина (з початку ХХ ст.).

Є й старий християнський цвинтар - на захід від центру селища (за сучасною церквою, на кол. вул. Колійовій), весь зарослий травою (хоча в 2008 р. його спробували почистити). Закрили його в 1960-х, після понад сторічного використання. На кладовищі - монументальний склеп Юзефа Потири - за міськими переказами, цей залізничник, чи то чех, чи то поляк, чи то взагалі італієць, там навіть не похований. Потира наглядав за ходом робіт по будівництву залізниці та двоповерхового будинку станції (1897-1899). Коли прокладали колії, змушені були еспроприювати частину дворів містян. 

Колись при дорозі до кіркута, за ставом, стояв старовинний кам'яний хрест, описаний Я.Сасом-Зубжицьким. Від хреста відкривався чудовий вигляд на містечко: костел, палац, ще жива на той час в'їздна брама замку, стара школа, плебанія, шепіт млина десь на Тупі. 

При дорозі на Язловець стояла фіґура св. Яна Непомука з 1707 р. (путівник "Поділля" польського видавництва Rewasz стверджує, що стоїть і зараз). Статую, яка слугувала сніговказом, хтось позбавив голови чи то у 1918, чи то у 1919 р. Ще до І світової війни розібрали місцеву дерев'яну церкву з 1717 чи 1731 р. 

І чого я до тих Шпітцерів з їхніми домами розпусти вчепилася? Не вони перші, не вони останні. Старовинний рід Лагодзинських починав з ковалів та слюсарів, а доріс в 1929 р. до трьох готелів та ще одного будинку розпусти - з ліцензією продавати алкоголь. Будинок зберігся, двоповерховий, з балкончиком - № 76 по вул. Українській. 

Було ще п'ять шинків та п'ять млинів, дві пекарні, з десяток м'ясних крамниць - і купа магазинчиків та ресторанів. Торгували навіть книжками та картинами.

В дитинстві та юності в Товстому жив Лонгин Горбачевський - громадський діяч  Канади. У початковій школі наприкінці 1930-х років навчався польський прозаїк і публіцист Збігнєв Доміно

Взимку 1914-1915 рр. в Товсте занесло великого князя Михайла Романова, брата тодішнього імператора Миколи ІІ. Михайло, цар на день (він _правив_ Росією 28 березня 1917 р. - а наступного дня зрікся, як це зробив перед тим його брат), останній самодержець Всєя Русі, командував "дикою дивізією" з семи кавказьких полків, яка нещадно знущалася над подільськими іудеями. Прибуття князя в Товсте було досить урочистим: грав оркестр, народ висипав на вулицю - подивитися на бричку з вельможею. Оселився князь в будинку Гірша (вул. Грушевського) - зараз на його місці стоїть пам'ятник Хмельницькому (1956). 

Що ще є у Товстому? ПТУ №22, яке готує механізаторів, будівельників та кухарів, поруч з ним музична школа зі слоганом "Слава Україні!" над входом, молокозавод, хлібзавод та фабрика "Літій". За даними 2000 року населення містечка складало 4120 мешканців (майже не змінилося за кількістю з 1930-х років).




Tłuste (dawn. Tłuste Miasto; także Touste, Tołste) – osiedle typu miejskiego na Ukrainie
Товсте, центр. Століття тому.

Центр Товстого століття тому.


Колись у Товстому була дерев'яна церква.

Колись була дерев'яна церква.

З архіву NAC. Товсте, 1930 р.
Маніфестація у Товстому в 1930 р.

Маніфестація проти пацифікації у 1930 р.



Кінотеатр "Святовид" у Товстому чомусь вважають фортом М.Хмеля
На сенсацію не виглядає? Тим не менш: форти Михайла Хмеля, XVI ст.

На сенсацію не виглядає? Тим не менш: форти Михайла Хмеля, XVI ст.


Костел в Товстому, архівний вигляд (фото з місцевого музею).
Tłuste (rejon zaleszczycki), липень 2009 р.
Towste (Товсте; Tłuste) ist eine Siedlung städtischen Typs in der Westukraine etwa 78 km südlich Ternopil

Костел.


Колишня ратуша. Липень-2009.

Колишня ратуша. Липень-2009.

Симулякр замку: герб Товстого

Симулякр замку: герб Товстого




Собор ще раз.

Собор ще раз. Червень-2008.


Роздивіться дзвіницю.

Роздивіться дзвіницю.


Ангел на дзвіниці.

Ангел на дзвіниці.


... Щодо костелу...

... Щодо костелу...


... То там зараз ось так.

... То там зараз ось так.

Старий католицький цвинтар в Товстому весь заріс травою. Липень-2005. Склеп Юзефа Потири
Старий католицький цвинтар в Товстому

Старий католицький цвинтар



Єврейське окописько (кіркут) в Товстому
Еврейское кладбище-киркут в Толстом на Тернопольщине
Tovste housed a synagogue (destroyed during World War II)

Єврейське окописько.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник