Центр селища. Похмурий Шевченко та величний собор на фоні перерізаного літаками неба.

Костел, котрий раніше був клубом. А ще раніше - костелом.

	По дорозі на Червоногрод та Язловець.

Карта

На річечці з образливою назвою Тупа лежить селище міського типу Товсте (залізнична станція "Тлусте". Нагадаю, що назви станцій залишилися ще з часів Австрії: скажімо, "Трембовля", а не "Теребовля"). Містечко лежить на досить жвавій трасі, й близкість всіляких логістичних вигод пішла йому на користь: виглядає воно досить заможним.
Перша письмова згадка про Товсте відноситься до 1414 р. Назва селища походить не від критичної маси його жителів, а від прізвища галицького боярина В'ячеслава Товстого, який служив у князя Романа Мстиславовича й отримав ці землі у володіння. А вже боярин, цілком ймовірно, страждав від зайвої ваги. Тут, як і у всіх подільських містах, був свій замок, зруйнований ще за козаччини. Від колишніх укріплень залишилося кілька сильно перебудованих споруд, які місцеві краєзнавці називають "Фортами Михайла Хмеля" - про них поговоримо нижче.

1549 р. Товсте на 400 років отримує статус міста. Совєти статус у 1940-му забрали.
Археологи зацікавляться тим, що на території міста було знайдено старожитності ранньозалізного часу, поховання сарматської та черняхівської культур, срібні римські монети, городище давньоруського та пізньофеодального часу.

У другій половині XVI ст. Товсте належало Михайлові Хмелю - батькові майбутнього гетьмана Богдана Хмельницького. (Пам'ятник сину власника містечка прикрашає дорогу на Бучач). Є версія, що Богдан, майбутній гетьман і син Михайла, народився саме в Товстому - або - це як мінімум - був тут зачатий. В містечку дотепер збереглися сильно перебудовані форти часів Михайла Хмеля. Правда, я не дуже вірю в таку старовинну історію показаних мені споруд, але версія така побутує.

Перебуваючи на службі у корсунського старости Івана Даниловича (див. "Олесько"), Михайло Хмельницький став чигиринським підстаростою. Під час Визвольної війни українського народу під приводом Б.Хмельницького містечко було одним із семи основних повстанських центрів на Галицькому Поділлі.

Ще на початку ХХ ст. австрійська влада чітко ділила це поселення на дві адміністративні одиниці: Товсте-місто (північна частина) та Товсте-село (південна, не плутати з тезкою у Гусятинському районі), хоча вони були фактично одним цілим. 1931 року у місті проживало 3490 мешканців, в селі - 1032. Польський переклад назви міста ("Тлусте") якийсь час наслідувала і офіційна українська термінологія.
У Товстому виступав бандурист Гнат Хоткевич (1905, сам із концертом; 1910, зі своїм Гуцульським театром), ставив спектаклі театр Миколи Садовського (1912), грав на сцені із театром "Руської бесіди" Лесь Курбас (1914).
З усіх боків містечка видно величний греко-католицький храм Архистратига Михаїла, збудований за проектом видатного архітектора і місцевого уродженця Я. Сас Зубжицького у 1912-1939рр. Інтер'єр розмальовував тернопільський художник Теодор Вацик. Неподалік - колишня міська ратуша (1925, зараз банк) та монумент Т.Шевченку.
З протилежного боку знаходиться римо-католицький костел св.Анни. споруджений за проектом відомого архітектора, професора Львівської політехніки Теодора Маріана Тальовського (1910-1912). Раніше на споруді висіла табличка, щось на кшталт "Дім здоров'я матері та дитини" (думаю, це такий евфемізм для родильної палати), а зараз табличка самі бачите яка, в храмі вже проходять богослужіння, хоча інтер'єри все ще потребує гарного ремонту. У цього костелу була первісно вежа - як розповідав мені в 2005 р. директор місцевого краєзнавчого музею, вежу збирались відбудувати, навіть камінь для такої мети привезли. Плани, на жаль, не здійснилися.

Неподалік бачимо палац магната Слонецького (ХІХ ст.). До комплексу садиби входять господарські приміщення та власне скромний палацик.

 Рухаючись далі містечком у напрямі Червоногроду, минаємо курган зі статуєю діви Марії, а за ним оглядаємо невеликий будиночок - колишній Народний дім. З 1992р. тут діє народний музей історії Товстого. У неділі установа зачинена. Мені пощастило побуватив  музеї аж в 2005 році -і  я була дуже задоволена візитом. Директор музею виявився просто шаленим патріотом Товстого.

У 1948-51 рр. у Товстому за дорученням крайового Проводу ОУК "Поділля" діяла підпільна друкарня.
Серед відомих уродженців Товстого: Ян Кароль Зубжицький (1860-1935) - архітектор; Володимир Кучер (1885-1970) - фізик і педагог; Іван Ставчинський (1891-1973) - журналіст, редактор, видавець, перекладач у США; Степан Кошель (1919-1998) - Герой Радянського Союзу; Павло Дорожинський - діяч українського студентського руху та молодіжних організацій у Європі після Другої світової війни, згодом - діяч Пласту у США; Борис Єфремов (народ. 1954) - артиси естради, діяч культури, заслужений артист України. Уродженець Товстого Лев Ізидор Боднар (народ. 1921) - педагог, інженер, публіцист, діяч української діаспори у США - меценат Товсьенської церкви та народного музею історії Товстого.
Якихось сто років тому майже половину населення Товстого складала єврейська громада, про що дотепер свідчить величезне єврейське окописько на пагорбі при в'їзді в Товсте. У місті служив рабином синагоги чудотворець, лікар, засновник хасидизму Баал Шем Тов-Бешт (див. "Меджибіж") (1700-1760). Крім кіркута, зберігся дім раввина (з початку ХХ ст.).
У дитинстві та юності тут жив Лонгин Горбачевський - громадський діяч  Канади. У початковій школі наприкінці 1930-х років навчався польський прозаїк і публіцист Збігнєв Доміно.
Що ще є у Товстому? ПТУ №22, яке готує механізаторів, будівельників та кухарів, поруч з ним музична школа зі слоганом "Слава Україні!" над входом, молокозавод, хлібзавод та фабрика "Літій". За даними 2000 року населення містечка складало 4120 мешканців (майже не змінилося за кількістю з 1930-х років).