Пасторальна Блека на фоні панорами села. 2000 рік. Якщо придивитесь, видно вежу костелу.

Костел без вежі.

	Костел-трансформер та вівтарні дрова.

 Продовжимо подорож Заліщицьким районом. Скоріше навіть сказати, продовжимо подорож Борщівським районом, адже Лисівці лежать недалеко від Більча Золотого чи самого сусіднього райцентру. Село на трасі, тому вірогідність вашого туди попадання досить висока.
Раніше мені дуже подобалось місцеве толерантне сусідство, яке було гарно видно з траси: шпиль нео-готичного костелу неподалік куполу греко-католицької церкви. Потім з прикрістю помітила, що з дороги видно лише бані уніатського собору. Що трапилось?
Було так. Вперше я побачила це село 8 березня 2000 року, під час відкриття Червонограду. Костел стояв пусткою. Зайшла всередину. Готичний вівтар, точніше - його залишки, практично цілий готичний амвон, на який в ту ж мить і видерлоась, залишки якихось дерев'яних вівтарів, величезна золочена рама від картини. Табезпризорна рама так мені приглянулася, що намагалася упросити Сергія взяти її з собою. Відмовив.
Наступного разу я була тут вже майже через рік. За холодну зиму залишки вівтаря та амвона не змогли вижити: селяни банально розібрали дерев'яні частини інтер'єру собі на дрова :(.
Нарешті, останній візит на Хеловін-2004 показав, що за храм хтось взявся. Вежа щезла (не тільки дрова потрібні на господарці, а й цегла?), замість неї - новий вхід. Ви бачите його на світлині вгорі. Якщо споруду віддали громаді, добре, а як ні - шкода.
Добре, кілька слів про саме село.
Дисівці лежать на правому березі Серету. Над рікою, біля джерела, стоїть капличка-альтанка, яку помітять всі подорожуючі. Поруч з дівою Марією - святі Антоній та Іоан. Згадуються у хроніках починаючи з 1418р. На території села знайдено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур.
Церква Покрови Діви Марії вимурована у 1911 році. Костел-трансформер значно старший за опіумно-для-народівську посестру поруч: його було збудовано у 1887 році. Фреска, яку бачите поруч на світлині - єдине, що вціліло від розписів майстра Івана Ставничого.
На сільському цвинтарі - могила поручника УГА Клима Утриска, який загинув під Ягільницею 1919р.
Із Лисівців походять брати Храпливі: Євген (1898-1949) - інженер-агроном Високої школи у Відні, доктор економічних наук, журналіст і кооперативний діяч, Зенон (1904-1983) - фізик, доктор філософії Львівського університету; Михайло Николайчук (народ. 1946) - живописець, член Національної Спілки художників України.
У школі начебто функціонує громадський краєзнавчий музей. Ось і все поки що. :)