English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Привид замку: Червоногруд
13 червня 2008 року.
Czerwonogrod Castle was built in the early 17th century as a seat of the Danilowicz magnate family
Czerwonogród, une ancienne localité de Galicie située dans le raïon de Zalichtchyky, dans l'actuelle Ukraine.

Карта

Фільм про проблеми тернопільських замків (і Червоногруд теж)

13 квітня 2013 р. права башта замку впала, не витримавши важких зими та весни. 

 

Вашій увазі - моя стаття з журналу "Твій номер" (липень-2008)

 

Це вже назавжди залишиться з тобою: дві білі башти в яскраво-зеленому кратері каньону. Плутаний меандр червоної дороги до замку. Шум Джуринського водоспаду. Тиша і сконцентрована краса. І забудяться бідкання на поганеньку сільську дорогу від траси Товсте-Городенка — подорож була того варта. Червоногруд відтепер приходитиме у снах. Сюди захочеться повернутися знову. І ще раз. І ще.

Плутанина з назвою

Як і вартує загадці, це місце потрібно наполегливо шукати: населенного пункту з такою назвою немає на жодній карті України. Хіба от на картах-двокілометрівках Тернопільщини вдасться віднайти петлю річки між селами Нагіряни і Нирків. Над петлею напис «піонер. табір» — от і всі картографічні підказки. Звідси й топографічна плутанина. Одні називають кратер з замком Нирковим — за назвою одного з сусідніх сіл (до нього ми ще повернемося). Інші величають неіснуюче вже понад півстоліття польське село чомусь на давньоруський манер Червоногородом. Найбільш відповідною українській граматиці буде назва Червоноград — та в такому разі неминуча плутанина з однойменним шахтарським поселенням на Львівщині. Лишаються два варіанти: польський (Червоногруд, а багато століть тому — Чирвонигрод) та український (жителі навколишніх сіл здавна називали це місце просто Червоне, під такою назвою воно фігурує й у спогадах українського вченого Лонгина Горбачевського). Для дуже витончених натур є ще латинська назва з літописів: castrum rubrum. Вона, як і всі інші, яскраво забарвлена: червоний замок. Ну а як інакше: червона земля під ногами, червоний пісковик вздовж русла Джурину — так і проситься колір у назву! Навіть в люстрації (описі) 1765 року писалося: «В грунтах є гіпс, кварц, маргель і вапняк, червоний і такий м’який, що в дощі творить червоні болота».

Ця природня яскравість ще 150 років тому зачарували польських істориків, і термін «Червона Русь» (так називали за Речі Посполитої та Великого Князівства Литовського землі на сході сучасної Польщі) отримав, здавалося б, цілком ймовірне місце народження. Елегантна версія, однак, не підтверджується українськими вченими, які виводять етимологію терміну від легендарного міста Червен, що лежало далеко на захід від брунатих подільських пісковиків.

 

Замок в зеленому кратері

le château de Czerwonogród

Давність поселення не викликає сумнівів: вже у ІХ сторіччі про місто згадують літописи. Ще до татаро-монгольської навали 1240 року за нього билися князі Київської Русі. На зміну татарам приходять литовські князі: Ольгерд близько 1313 року дарує Поділля своїм небожам, трьом братам Корятовичам. Вони укріплюють замок, зводять монастир для місіонерів-домініканців.

Король Ягайло у 1395 році мечем та вогнем змінює «прописку» замку — віднині ці землі належать Польщі. Червоногрудські господарі змінюють один одного: юний Спитко з Мельштина, його молода вдова, бунтівний князь Свидригайло, Великий князь Вітольд...

У 1434 році Червоногруд отримує статус королівського міста, а за 14 років — магдебурзьке право. Розвиваються торгівля та ремесла, у місто повертаються домініканці. Одна біда — татари дошкуляють. На початку ХVІІ сторіччя русинські магнати Даниловичі, нові власники цих земель, замість дерев’яної фортеці зводять укріплений валами мурований замок. (Цей факт дещо трансформувався у народній пам’яті, і тепер деякі місцеві називають розвалини «замком короля Данила»). А у 1615 році і домініканці справляють новосілля: поруч постає величний костел на кошти побожного подружжя Лісецьких.

Турецьке ярмо (1672-1699) тугою петлею стягнуло життя княжого міста, і коли яничари покинули цей край, замість Червоногруду існувало лише маленьке сільце. Позаду слава войовничої столиці князівства, попереду — титул найкрасивішої сільської садиби Польщі.

У 1778 році Червоноград переходить до Кароля Понінського. У 1820 році князь на мурах напіврозваленої часом та війнами твердині зводить замок-палац. Якраз тоді з’являється найдавніший «портрет» Червоногруда авторства А.Лянге. Старого замку вже нема, нового немає ще, і лише чіткий силует Вознесенського костелу впізнається відразу: він не змінився. Тоді ще можна було віднайти в інтер’єрах храму фрески, пам’ятні таблиці з 1618 року та портрет Антонія Хржановського, на кошти якого була зроблена прибудова до костелу.

Син князя Калікст продовжує справу, влаштовуючи нову перебудову. Близько 1840 р. над каньоном піднімаються дві білі башти. Їхні верхні частини-«корони» везли на запряжених волами підводах аж зі Львова. Всередині однієї з веж влаштовано потаємний хід — він зберігся й до сьогодні. Кімнати замку умебльовані скромно, але елегантно. Усюди панує суворий до надмірного декору ампір.

Широкі сходи ведуть з покоїв до прикрашеного фонтанами парку (8 га — не так і мало для тісного кратеру). Навіть там, серед тополь, акацій та дубів, чути бурхливу мову 16-метрового водоспаду на річечці Джурин. Люди переповідають, що русло потоку змінили колись підступні турки, аби пришвидшити капітуляцію оборонців обложеної фортеці.

 

Червоногруд помер. Хай живе Червоногруд?

На фоні вентиляційної труби

...Старі пани відходять, їхні нащадки зводять на горі над замком сімейний мавзолей. Не було в тогочасній Європі скульптора більш відомого, аніж датчанин Бертель Торвальдсен, і не було у Гелени Понінської скорботи більшої, аніж жаль за передчасно померлими донькою та сином. Тому у 1835 році у Римі володарка Червоногруду замовляє скульптору надгробок на знак пам’яті про дітей. Сім років працював геній над своїм шедевром. Еліта Польщі змогла оцінити працю майстра — перш ніж зайняти своє місце в сімейному мавзолеї, надгробок протягом року виставлявся у Варшаві. Сьогодні ця робота зберігається у Львівській картинній галереї. А родинна усипальня Понінських знаходиться в жахливому стані: руїна колонади біля входу, розорені склепи, обдерті стіни. Святість місця скорботи не зупинила мародерів.

 

Остання з власників резиденції, княгиня Марія Любомирська, робила все можливе для підтримання замку в належному стані. Палац вже тоді нагадував привида, тож княгиня мешкала в охайному будиночку поруч. Та хіба змогла б одна жінка протистояти арміям Першої світової, які минали ці терени, не шкодуючи ані себе, ані розкішного маєтку? Коли радянська влада прийшла на Тернопільщину, замість найгарнішої садиби Польщі тут стояли лише руїни — теж, певно, найгарніші.

З польської статті про замок від 1924 р. дізнаємося, що у той час у напіврозваленому палаці мешкав вчитель сільської школи, якого не лякали дві головні проблеми напівруїни: сови та куниці. Вже тоді в одній з баштових «корон» не вистачало зубців: під час Першої світової лихі російські вояки залізли на башту і спробували їх відламати. В результаті полетіли разом з ним донизу.

Чи не єдина точна дата у історії Червоногруду: третього лютого 1945 року загін вояків УПА з Ниркова (ось і всі зв’язки Червоногруду з цим селом) розгромив містечко. Важка тема україно-польського конфлікту болісно відзивається у душах тисяч людей в обох державах. На півдні Тернопільщини внаслідок тих трагічних подій зникло з поверхні землі не одне польське поселення. У Червоногруді загинули всі 38 місцевих мешканців. Серед жертв були члени польської групи самооборони. Можливо це й спричинило такий спалах помсти. За іншою версією, місцеві мешканці занадто гучно щось святкували, почали стріляти з рушниць, от і... Червоногруд припинив своє існування.

 

Поблизу водоспаду в 1956 р. звели невелику гідроелектростанцію, від якої зараз лишилася похмура коробка стін. Казкової краси місце противилося індустріалізації.

Діти, що відпочивають у таборі «Ромашка» біля замкових стін, навряд чи знають історію споруди поруч. А ченець-автокефал, що мешкає тут з 2003 року, історію знає, та викладає її по-своєму. За його версією, яку тиражують жовтуваті газети, під замком знаходиться вхід до пекла, який охороняє безголовий лицар. А під землею розташована зала судилища, де відбуватиметься Страшний суд. Спелеологи б подивувалися такій назві відомої печери «Поросячка», що й справді розташована неподалік від замку...

Тріщини, що вкривають стіни башт, погрожують завалити уламками туристів, котрі виїжджають сюди «на шашлики», та озброєних лопатами «індіанів джонсів», які не полишають спроб щось відрити у підземеллях костелу. Селян з Ниркова зупиняє від розкрадання будматеріалів лише важкий спуск до нещасної споруди. Та навіть це не завадило за радянських часів одному з голів колгоспу Ниркова, котрий з каміння палацу наказав збудувати свинарник. Сюрреалізм.

 

Костел в урочищі Червоному зараз знаходиться у власності Української автокефальної православної церкви. Монах говорить про плани перебудови замку під монастир. Між замковими баштами та старим кляштором виріс дерев’яний барак з алюмінієвим дахом — територія «забита», сторонніх тут не люблять. Місце, яке має потенціал туристської Мекки, самою природою створена унікальна рекреаційна зона ризикує перетворитися на щось зовсім інше.

Тому вже вкотре намагаєшся відвідати помираюче, щемке, таке улюблене місце, щоб хоча б у світлинах зберегти для себе невловиме відчуття краси.

Корисна інформація:

Щоб потрапити в Червоногруд, найкраще все-таки мати власну автівку. Громадський транспорт курсує нечасто. З траси М-14, що веде з Тернополя у Чернівці, звертаємо через п’ять км на південь після смт Товсте праворуч (поблизу залізничного переїзду). Ще за п’ять км — знову поворот праворуч (за вказівником «Нирків»). Минаємо закинуту промислову споруду, далі село Нагіряни, щоб за хвилину зойкати від враження.

Для безколесних є кілька варіантів: добиратися потягом до станції Тлусте (залізничні зупинки не змінилися з часів Польщі), далі таксі, для відчайдухів — піша прогулянка. Інша можливість: щоденний автобусний рейс 692 Київ-Городенка (відправлення о 18-15, прибуття до потрібного звороту на Червоногруд близько 06-15 ранку, далі чотири км пішки).

Як варіант - електричкою з Тернополя до станції Ворвулинці (близько 7.00 і 19.00), далі пішки.

 

В теплу пору року поблизу табірних воріт працює кіоск з традиційним набором з батончиків, чіпсів і напоїв. Відправлятися сюди краще у будні дні: на вихідних біля водоспаду не протовкнутися, а над лісом піднімаються десятки димків: народ приїхав на шашлики.

 

Абсолютний ексклюзив

Карикатура на чинуш

Табір "Ромашка" - цілком собі діючий в літній період. До кіоску з квасом і цукерками багато хто з туристів прямує табірною територією. Якщо стінгазету з історією місця помітять не всі, то абсолютно точно всі посміхаються, побачивши дивну фреску на стіні одного з табірних будиночків. Дивацькі цап, ведмідь, віслючок і мавпа крокують, виграючи на музичних інструментах. Байка Крилова? Не тільки.

 

Отже.

Вже коли сайт мій був досить відомим, написав мені пан Володимир Дрозд. Автор, панове, автор! Художник розповів, що намалював цей безперечно широковідомий твір в 1986 р. Далі - авторська мова: "Приємно згадати молодість. На вашому місці не спішив би з висновком. Як і дідусь Крилов в своїх байках, під цими постатями я малював керівництво того часу. Ох і нахапалися вони грошей на цьому таборі. Між іншим навпроти було увічнено і інших. Правдиве моє мистецтво можна оцінити в греко-католицькій церкві м.Щецін(Szczecin,Polska) по вул.Міцкевіча45. На протязі двох років (1996-1998) там повстали фрески; ківот; іконостас. Радію з того що залишу поколінням щось доброго".

 

Коли я спитала дозволу розмістити цей факт на сайті, отримала відповідь:

 

"OK, може нарешті розпізнають себе, бо один зних керує понині й надалі в районі".

Ось так, малятка.



Панорама замку.
Панорама замку в Червоногруді (Червонограді).
А було так.
А було так.
Замок в 1930 р.
W Czerwonogrodzie był też bardzo dobrze położony pałac.
16-метровий водоспад
16-метровий Джуринський водоспад
Листівка, видана в Заліщиках в 1939 р.
Листівка, видана в Заліщиках в 1939 р.
Дуже цікавий кадр.
Дуже цікавий кадр.
А у Нагірянах йде життя...
А у Нагірянах йде життя...
Костел в жахливому стані
Костел в Червонограде (Червоногруде, лишь бы не в Червоногороде)
Ледь помітна фреска в костелі
Ледь помітна фреска в костелі
Неканонічний вид.
Червоноград (Червоногруд, Червоне) колись
І ще один.
І ще один.
Під вечір тут казково
Під вечір тут казково
Московське ОІРУ біля усипальні Понінських
Московське ОІРУ біля усипальні Понінських
Та сама усипальня на початку ХХ ст.
Та сама усипальня на початку ХХ ст.
Звивистий шлях до руїн
Звивистий шлях до руїн
Він же на початку ХХ ст.
Він же на початку ХХ ст.
Екскурсанти біля башт
Екскурсанти біля башт Червонограду
Рештки монастирської каплиці
Рештки монастирської каплиці
Замок від села Нирків
Замок від села Нирків
Гуси-гуси, га-га-га.
Гуси-гуси, га-га-га.
Такою була їдальня палацу (з брошури видавництва "Центр Європи")
Такою була їдальня палацу
"Твій номер".
"Твій номер".

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник