English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Касперівці
На старому цвинтарі біля православної церкви при дуже великому бажанні можна відшукати фігуру св. Онуфрія з пісковику. 10 серпня 2012 р.
Касперівці. Св. Онуфрій з пісковику. 10 серпня 2012 р.
Онуфрій хай безрукий і в жуткіх розочках, але хоч автентичний. А церква... Ось так виглядав аксакал тернопільських храмів ранком 8 травня 2005р.
Касперівці, оборонна церква

Не вірте картинці вгорі

Карта

Координати: 48°40′02″ пн. ш. 25°50′34″ сх. д.

Близько тисячі жителів

 

Цієї автентики вже кілька років як немає. Те, що мешканці села і горе-ремонтники зробили з древнього храму, викликає розпачливе бажання відірвати руки невдахам, які не розуміють різниці між власною клунею і пам'яткою архітектури. ТАК скапарити древнє диво могли лише ті, хто повністю позбавлений і смаку, і клепок. Ганьба. :(

Ода справжній древності.

Володимир Бурденюк надіслав фото 1920-х рр. з книги "Українське мистецтво" (Київ-Прага, 1926)
Володимир Бурденюк надіслав фото 1920-х рр. з книги "Українське мистецтво" (Київ-Прага, 1926)

Коли подорожуєш Заліщицьким район Тернопілля, розумієш, що українці не пропадуть і не вимруть як нація. Маємо тут, в середньому Подністров'ї, середземноморський клімат - то користуймося щедрим даром природи і перетворюймо сонце у гроші - це могло б слугувати місцевим жителям девізом. Могло б, але не слугує, бо їм ніколи придумувати собі мотто - треба за помідорами дивитись.


Уявіть собі, що замість ґрунту в нас поліетилен. Уявіть, що замість садів у нас залізні конструкції. Страшно? Приїдьте у Касперівці і переконайтесь, що подібне вже існує - і при цьому нікого не лякає. В кожному - я підкреслюю: В КОЖНОМУ дворі товчуться теплиці. Одна налізає на іншу, неначе видираючи в неї сонце, конкуруючи з сусіднім двором, заздрячи засіяним теплицями Заліщики.


Знали б ви, як я люблю помідори. Та в Касперівці (колишні Кашперівці) я їхала не за томатами. І навіть не за мальовничим водосховищем. Я їхала туди за майже пів-тисячолітньою церквою. Ні-ні, я не про Параскевську церкву з 1772 р. Вона семафором сяє всім водіям на касперівському серпантині: ось я, така гарна, бляшана, заштукатурена, з капарною, зате велетенською дзвіницею біля понівеченої старої крихітки, подивіться на мене, ось я, ось, ну синя ж!

З цим жахом докладно ознайомилась вже в 2012 році. Немає там естету на що дивитися. 

Хоча загалом село точно входить в сотню найгарніших населених пунктів країни - завдяки природі. Могло б і в Топ-50 потрапити, але ж церкву скапарили.


Думаю, без фортеці тут свого часу не обійшлося: дуже вже проситься гора над старим храмом стати фундаментом неприступним стінам і високим баштам. Та фортеці немає. Є храм. Зате - справжній! Сивий храмовник, старий, але гордий і все ще бойовий. Замість щита в нього товсті-претовсті стіни, замість забрала - малесенькі вікна. "Тил" з заходу захищають два чималих контрфорси. За такими важкими обладунками легко заховатись камерному, по-хатньому тісному інтер'єру.
Була вражена, коли потрапила всередину. Та там навіть десятку людей буде тісно. Приміщення, здається, розмірами два на півтора. Все прикрашене килимами та рушниками. Замість лункої, пафосно-величної атмосфери грандіозних катедр тут дихаєш спокоєм та затишком. Виявляється, часом для бесіди з самим собою (ну, якщо хочете чи вірите в таке - з богом) не треба високих нав та тисяч віруючих поруч.


З невеличкої дзвіниці розливався дзвінкий поголос, я вдивлялася туди, пробуючи вгадати, як, ЯК там може поміститися людина? Може, дзвонарем там свій сільський Квазімодо? Може, вітер в цей день зі штилем грає серед дзвонів в піжмурки із сонячними променями?


Храм кам'яний, він не набагато поступається у віці своєму колезі із Збручанського. Дерев'яні верхи з гонтовою обшивкою з'явилися аж у XVIII столітті, а ось на зовнішньому фасаді дзвіниці збереглася дошка з різним написом 1564.


Вхід до храму розташований незвично: з північного фасаду бабинця. Поруч невелика прибудова до апсиди, наймолодша архітектурна віха в історії храму: вона виникла в ХІХ ст.

Касперівці мінус аксакало-церква

Костел у Касперівцях потроху поглинає сусідня садиба
Костел у Касперівцях потроху поглинає сусідня садиба

Легко заплутатись в лабіринтах річок біля села. Серет та мила річка з немилозвучним іменем Тупа тут пробивають собі дорогу до Дністра поміж надзвичайно мальовничих високих пагорбів канйьону ріки. Слово "надзвичайно" у словосполученні "надзвичайно мальовничих" варто виділити болдом і кольором. Ось так: НАДЗВИЧАЙНО. Я можу ще десяток окличних знаків наліпити: там запаморочливо гарно, так не буває - і тим не менш.

 

Серет ділить Касперівці на дві нерівні частини: менша розташована на лівому березі і колись називалася "місточко". Через "о" - так, неначе викристалізувався цей топонім не від міських претензій, а від мостів через Тупу та Серет. Яких не було, про що нижче. 

 Більшу частину Касперівців селяни називали колись "гори-долина". Колись дві частини поєднував дерев'яний міст, а ще раніше не було і моста, і мандрівники, що їхали битим шляхом з Заліщиків на Борщів, діставалися на інший берег поромами. Ще в середині ХХ ст. біля річки стояли руїни корчми-заїзду та хати. де мешкали перевізники.

Навіть ліси навколо села мали власні назви: той, що на південь, був Растова. На півночі - Самотиня.

В 1908 р. в ярі біля панського фільварку (Кашперівці належали Дунін-Борковським) було знайдено скарб з римських монет. Монети передали до музею Дідушицьких у Львові.

Панським фільварком, до речі, управляла іудейська династія Ельбергерів. Взагалі євреїв у Кашперівцях жило чимало, вони мали власну божницю. Де саме був фільварок, мені важко сказати.  В 1926 р. фільварок отримав у подарунок за довголітню службу директор лісів (була й така посада) Антоній Домбровський, якого в селі дражнили "польським генералом".

 З 1904 р. в селі діяло чотири млини і гуральня. З 1905 р. до 1914 р. в "місточку" біля старої церкви відбувалися щотижневі ярмарки - продавали худобу. В 1924 р. біля церкви звели споруду для філії споживчої кооперації. Тут також збирали в народу на продаж сметану.

 

Польський путівник по Поділлю висуває версію про заснування села у 1619р. - тільки як в анекдоті це було не село, а місто, і не Касперівці, а Лютомирськ (Лутомирськ, бо заснував його Якуб Лютомирський). Сигізмунд ІІІ надав місту магдебургію, дозволив ярмарки по вівторках і суботах. Лутомирськ відбрунькувався на фундаментах подільського села - невдале місто потім і перетворилося власне що у село. Перетворилося - чи повернулося до першооснов? На пустих місцях міста будують нечасто, а вже у ТАКОМУ місці, у межиріччі Тупи і Серету, з м'яким кліматом і природнім захистом - і не поселитися? Та печерні люди, трипільці і давні слов'яни б від сорому вмерли: вибирати гарні місця під поселення всі вони вміли. 

 

Костельчик у Касперівцях (1910) піди ще знайди. От дивіться: центр села, до Онуфрія нехай буде ліворуч, до Касперівського водосховища - праворуч. Йдемо в напрямку водосховища, на першому перехресті звертаємо ліворуч, за десять метрів дорога ділиться на три, нам головною ще метрів зі сто. Прийшли. Виходячи з картинок ще 1988 року, храм донедавна стояв більш-менш вільно, його можна було роздивитися. Зараз це важко: з усіх сторін сусідня хата з усім виводком клунь, свинарників і брам напирає на нещасного служителя римо-католицького культу, відвойовує нахабно у нього сантиметр за сантиметром територію. Сходи до святині валяться, вікна заколочені, двері на замку. 

 

А, до речі: Онуфрій! Це касперівський квест № 2 - я знайшла його з третьої спроби. Враховуючи, що мені дорогу до нього пояснювала жінка - і традиційно (сама цим грішу) переплутала ліво й право, плюс навіщось додала "йти вздовж берега" - це дуже непоганий ще в мене результат. Хоча могла провалитися в якісь карстові ями у лісі ще під час першої спроби (ну так сказали обійти церкву ЛІВОРУЧ і рухатися стежкою у ліс. Я й рухалася - через буреломи, аж поки стежка не зникла в проваллі з накиданих вапнякових брил). 

Український турист переважно така бідося, що сам нічого не знайде. Пожаліємо і підкажемо дорогу: спершу треба підійти до церкви-семафора з синім дахом. Вона на цвинтарі. Треба зайти на церковне подвір'я. Треба - навіть якщо брама зачинена. Зачинена - то відчиніть, це неважко. Тепер йдемо вглиб, попри церкву, залишаючи її ПРАВОРУЧ від себе - до старішої частини кладовища. Воно буде і вище, і нижче - зі стежки краще не сходити. Йти недовго - там побачите. 

Онуфрія датують XVIII ст., що здається трішки фантастичною версією - враховуючи м'якість пісковику, від бороданя б до наших днів вже б ніц не лишилося. Це зараз навколо хащі, а коли цвинтар був не старим, а новим, брила з святим, що стоїть на колінах, мала б обдуватися вітрами, обмиватися дощами. І тим не менш - на архівній світлині міжвоєнного часу Онуфрій майже такий самий, як зараз: руки обламані. Хіба дебільнуватих пластикових квітів немає. Так що може і XVIII ст. 

 Серпантин дороги в Касперівцях нагадає водіям карпатські або кримські дороги - якщо в них буде час поміж матюками на жахливу якість дорожнього покриття згадувати ще когось, крім японського городового чи його ж мами (станом на 2012 р. дорога стала цілком придатна для вжитку не лише автівками, а й навіть рейсовими автобусами на міжобласних маршрутах). Тому виникає шалена мрія: пройтися колись цим каньйоном пішки. Ну а чого б і ні? Тут дійсно дуже гарно. Та ще й такі пам'ятки поруч.

P.S. Мрії треба здійснювати: пішохідне гуляння навколокасперівськими пагорбами влаштувала собі у серпні 2012 р. Знаєте, це як 3 упаковки валеріанки і кілограм морозива відразу: такого рівня краса зцілює, заспокоює зболену душу. Я знову згадала, чому ж так гаряче люблю Тернопільщину: за неймовірну концентрацію природної краси. Вона тут цілюща. 

Касперівське водосховище: я знаю, про що ви подумали.

Касперівське водосховище - окрема тема. Літня, курортна, катамаранисто-купальникова. Ех.

Ну зрозуміло, що знаю: що сюди б порибалити. Що сюди б поплавати. Що сюди б повідпочивати. 

Правильно думаєте. Місцеві так і роблять. Обзаздрилася я їм - серпень у 2012 році спекотний. 

Соми, карасі, товстопузі і нетверезо-бадьорі молоді дядьки в тісних плавках, машини, заховані у затінок - аби не нагрівалися, меланхоліки з вудочками, шпана в закатаних до коліна штанях - з сітками. Правда, шпана - не тут, а вже за греблею, ближче до церкви, там, де качиний рай, гусячий гелгіт і поважний лелека на граційних червоних лапах. 

Між іншим, на рівні греблі (на яку вас все одно не пустять: територія закрита), там, де починаються якісь радянського вигляду дерев'яні альтанки, - здоровезна каменюка, яка сповіщає, що Касперівський державний ландшафтний заказник (площею у 818 га) з 19 квітня 1977 р. (згідно постанови Ради міністрів УРСР № 198) охороняється законом. Це не означає, що під кожною каменюкою з неогенового пісковику ховається по юристу. Це взагалі у наших реаліях небагато означає. А по правилах тут ніяких вогнищ і іншої шкоди природі. 

Можу помилятися, але греблею, яка існувала ще в міжвоєнний час і потроху валилася після Другої світової, радянська влада почала опікуватись лише після катастрофічної повені 7 травня 1967 р., коли Гори-долину затопило майже всю - і було чимало людських жертв. 

"Неначе справжній рай"? Ну десь так.

Панорама Касперівців. 10 серпня 2012 р.
Панорама Касперівців. 10 серпня 2012 р.
Вінтажний вид св. Онуфрія з Касперівців. З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).
Вінтажний вид св. Онуфрія з Касперівців. З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).


План храму
План храму в Касперівцях
Ідилія пейзажу
Ідилія пейзажу.
Kasperowce
Строкаті боги
Строкаті боги
Вид з траси
Вид з траси на касперівську церкву св. Георгія
Соромно від нехлюйства і безкультур'я
Понівечена архаїчна оборонна церква в Касперівцях Заліщицького району/ Соромно від нехлюйства і безкультур'я
Old fortified church in the village of Kasperivtsi (Kasperowce) in Western Ukraine. 2012
1915 р.
Church in Kasperivtsi
Церква в 1930-х
Церква в 1930-х рр. Фото з "Вісника Укрзахідпроект реставрації".
Церква в Касперівцях. Іконостас. 1930-ті
М'якокам'яний Онуфрій
Kasperowce - wieś w rejonie zaleszczyckim obwodu tarnopolskiego, założona w 1469 r.
Св. Онуфрій - з пісковику, і очі з руками він втрачає на очах.
Фіґура св. Онуфрія у Касперівцях на цвинтарі
Не храм, а семафор
Параскевська церква з 1772 р. у Касперівцях Тернопільської області
Параскевська церква з 1772 р. у Касперівцях Тернопільської області
Їх все менше
Традиційних хаток у Касперівцях все менше. А гарні ж!
Хата в селі Касперівці
Просвіта? Тоді 1902.
Касперівське водосховище
Касперівське водосховище
Касперівське водосховище, вид з дрона
Водосховище
Касперівське водосховище, вид з дрона
Панорамно
Касперовцы. Касперівці
каньон річки Тупи біля Касперівців
Панорама Касперівців
Теплиці треба на герб
Касперівці - це суцільні теплиці
Костел (1910) закамуфлювали
Так гавкали собаки на господі, яка поглинає костел, що фоти пересвічені. Шкода.
Костелд у Касперівцях зведено у 1910 р.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник