English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Копичинці

Копичинці. Парафіяльний костел. (1802). Блека. 1999 рік. Копыченцы. Kopyczyńce. Kopychyntsi

Парафіяльний костел. (1802). Блека. 1999 рік.


Парафіяльний костел. (1802). Блеки немає. Можливо, 1909 рік. Копичинці. Копыченцы. Kopyczyńce. Kopychyntsi

Парафіяльний костел. (1802). Блеки немає. Можливо, 1909 рік.

влітку 2013 р. церкву в Копичинцях повертають до її первісного вигляду. Радість і місцевим естетам, і туристам. Фото надав Тарас Демчук.

Будуть люди: влітку 2013 р. церкву в Копичинцях повертають до її первісного вигляду. Радість і місцевим естетам, і туристам. Фото надав Тарас Демчук.



 Полохливі залишки колишнього міста.

Монумент Т.Шевченку в центрі Копичинців, біля костелу і школи

Монумент Т.Шевченку в центрі Копичинців, біля костелу і школи

Карта

Координати: 49°06′29″ пн. ш. 25°54′46″ сх. д.

 

Місто в Гусятинському районі, лежить на трасі Тернопіль - Чернівці, в 17 км на північ від Чорткова. Навіть ті 500 метрів, які відділяють Копичинці від траси, зіграли з містом поганий жарт: туристи нечасто відвідують поселення, а єдині асоціації у більшості при слові "Копичинці" - лише тюрма та, можливо, ковбаси. Населення (за даними 1999 року) – 7,4 тис. жителів. Наприкінці 2000-х ця цифра зменшилась до майже 7 тисяч.

(Цікаво, що кількість людей тут не змінилась за останні більш як 100 років - за даними перепису 1897 року в Копичинцях жило 7,2 тис. чоловік).
Місто лежить по обидва боки річки Нічлави та двох її приток - Стрілки й Крутилова (інша назва, чи то пак нік річечки - Нічлавка). Подібно Риму, Копичинці розкинулись на семи горбах, щоправда, трохи поменших, аніж у Вічному місті.
Археологічні розвідки свідчать: місто у давнину складалося з кількох окремих поселень: Капиці (Кабівці), Гора-Мораки, Кардашівка, Голодіївка, Кутець. При додаванні всіх цих частин у cуммі виходив Копачин, або Копичин. Він же - Копечинці.
Є кілька версій походження назви міста. За однією з них, оріджін виводиться від слова "Капища" (не забуваймо: поганські Медобори звідси недалеко!). Інша версія стверджує, що назва поселення - симбіоз слів "копа" і "чинити". З часом Копачин перетворився на Копичинці. І тільки спробуйте переконати в противному краєзнавця Б.Савку! Та є й третя версія: начебто на Горі-Мораки колись був монастир, де жило 60 (тобто копа) монахів. От і об'єднались у нерозривному союзі слова "копа" і "ченці". Хочете ще версію? Тримайте: ледь не перші зафіксовані у документах власники Копачина були шляхтою з гербом "Копач".

Як би не було, дізнатись абсолютну, кришталево чисту правду, напевно, вже не вдасться. А гіпотези нехай живуть: вони хоч трохи розвіюють тугу маленького подільського містечка за своєю булою славою та двома замками. Є, щоправда, і ще одна версія про назву, та про неї трошки нижче.
Як і всі західно-українські землі, поселення часто змінювало своїх господарів: були Копичинці у складі Польщі, з 1772 року - Австрії.

1919 рік повернув містечко знову до польських рук, та ненадовго. Кривавий вересень 1939, фашистська окупація, визволення - і довголітнє панування совєтів.

Те, що місто - давнє, зрозуміло навіть без знання того, що на його території виявлено поселення трипільської культури та слов'янське городище. Вперше згадується в письмових джерелах у першій половині XIV століття. Назву свою поселення отримало у 1615 році, коли його купила як частину більшого маєтку родина Копичинців - от вам і польська версія походження імені міста. Думаю, одна з найвірогідніших.
Для навколишніх господарств містечко було важливим торговельним осередком. У центрі Копичинців, серед буяння зелених дерев, стояв старий замок. Неодноразово він витримував турецьку та татарську облогу. Відомо, що його було зведено 1443 р. - але від цієї фортеці зараз не залишилося, на жаль, нічого, хоча у польському путівнику 1929 року згадується руїна замку у містечку. Відомо також, що у тому ж році (1443) тут з'явився перший мурований храм. Населення міста часто терпіло від спустошливих нападів татар, що перещкоджало зростанню добробуту. Лише в кінці 17 - на початку 18 століття Копичинці перетворилися на справжнє містечко, до того часу поселення було все-таки сільським, не дивлячись навіть на отримання у 1564р. магдебурзького права, а, отже, й статусу міста.

1595 року на околицях Копачина відбувся бій між козаками Северина Наливайка та загоном польського війська під проводом Калиновського. Насипані на місці битви два високих могили - в народі відомі як "могилки Наливайка" - пережили панування австрійців та поляків, аж доки красномовне свідчення козацької перемоги не розпахали радянські трактори. Одна з могил називалась Крілева, за іменем ватажка Кріля з Копачина, який загинув у бою.


 Де вже ті копичинські замки?

Палац Баворовських в Копичинцях. 1912р.
Kopyczyńce, palac Baworowskich

Палац Баворовських в Копичинцях. 1912р. - і стан після війни

Зараз важко повірити, але тут справді було аж ДВА замки. "Червоний замок" (Замчище) знаходився у межиріччі потічків Стрілки та Крутилова. Звели його на природному підвищенні (за одними даними, у 1600 році - приблизно в той час на Поділлі відбувався справжній бум фортецебудування За іншими даними, в той рік звели замок № 2). Замок площею майже 2 гектари оточував високий земляний вал. З північного, східного та південного боків твердиню захищали води річок та ставка, а із заходу тягнулися штучні рови. Ймовірно, зводили замок з червоного теребовлянського пісковика, адже свою назву споруда отримала саме завдяки кольору стін. Поділля татарва та турки не жаліли, набіги були чи не щорічно, замок, звичайно ж, страждав від такого.

Коли через Копичинці проїжджав у 1672 році Ульріх фон Вердум, то він записав: "... замок лежить на боці, зовсім опустілий". Відомо, що рештки цієї твердині зберігалися в містечку до кінця XVIII ст.

 

Замок номер два, що належав шляхтичу Бествінському, з'явився у XVII столітті на місці теперішнього парку над ставом. Ще до 1949 року зберігалась кругла оборонна башта замку та руїни розкішного палацу панів Баворовських, які володіли Копичинцями з 1688 року, після того, як Барбара з Копичинських вийшла заміж у третій раз за Миколая Баворовського (помер в 1663 р.). В середині ХІХ століття граф Юзеф Баворовський (1822-1885) утворив в Копичинцях і сусідніх селах Нижбірк і Чагарівка ординацію, яка існувала аж до Другої світової війни.

 

Баворовські ще в XVIII столітті пристосували оборонну споруду під свої потреби, однак залишили башту та мури. Знищили палац російські війська під час Першої світової війни, а остаточно, до фундаментів комплекс розібрали вже після Другої світової, в 1949 році. Зрештою, від нього на пам'ять лишились лише старі світлини та поштівки. Зараз на місці колишнього замку Баворовських - міський парк.

 

У XVIII столітті в Копичинцях поселяється невелика єврейська громада. Якуб Франк, засновник секти Франкістів, поселився у Копичинцях у 1755 р., можливо, з якоюсь частиною послідовників цієї течії хасидизму. Єврейська громада продовжувала зростати аж до початку ХХ століття. На згадку про євреїв у місті залишилася синагога (див. фото поруч).
Розвиткові економіки містечка, зокрема торгівлі, сприяло спорудження в 1850р. кам'яної дороги Тернопіль - Заліщики, а у 1890 році залізничної лінії Тернопіль - Копичинці. Віднині цей населений пункт - центр торгівлі деревиною, сільськогосподарською продукцією, а ще славне своїми млинами.

В кінці ХІХ - на початку ХХ століття регіон продукує чудову пшеницю, цукровий буряк, льон та соняшники - сировину для дрібних місцевих підриємств. Адже тут знаходились завод з виробництва олії, дві пивоварні, млин та цегельня. До речі, з цим прокладанням доріг не все було просто: так, 10 травня 1884 року у місті відбувся виступ селян проти шляхти та бургомістра, які хотіли провести дорогу через земельні наділи мітингуючих. Заворушення було таким серйозним, що зафіксована навіть стрільба жандармерії у виступаючих. У місті оголосили стан облоги. З Чорткова староста навіть викликав підмогу - загін піхоти, а з Теребовлі прибула кавалерія.
Іван Франко у "Новому дзеркалі" писав про ті події (15 травня 1884 року):

В Копичинцях, браття, стріляють людей
За те, що в арешт ся наперли,
Немовби то всі ми без кутих дверей,
Без замків рабами не мерли.

 


 Пам'ятки Копичинців

Нескаламучений ампір головного вівтаря в костелі Копичинців

Нескаламучений ампір головного вівтаря в костелі

"Без замків", кажете? Так, вже без зАмків. Та від давнини залишилось кілька свідків.

Скажімо, дерев'яна Воздвиженська церква з дзвіницею з 1630 року, розташована на так званому Кутці (так місцеві нам і пояснювали). Розказую, як її знайти: минувши центральну площу міста з універмагом в центрі, прямуєте на південь, повз кінотеатр ім. Шевченка. Перший поворот вліво, ще метрів з 400 - і перед вами цей храм. Довгий час святиня потерпала в капарній блясі, але влітку 2013 р. їй почали повертати автентичний вигляд: купол храму вже перекритий ґонтом, тривають ремонтні роботи. Надзвичайно хороша новина, побільше б таких. 

 

А ще є костел Успіння Діви Марії 1802-1805 років побудови з пробоством (плебанією під червоною черепицею), з ампірним внутрішнім декором, розташований в центрі міста (вул. Шевченко, 17). Римо-католицьку парафію в Копичинцях заснував у 1443 р. Якуб Копичинський - разом зі своєю матір'ю Оффкою. Тоді ж в містечку з'явився перший прото-костел. Ну а замок Копичинські вже собі мали.

В радянський час в святині... робили олію. Пізніше тут була пральня і склад хімдобрив. В 1990 р. костел повернули римо-католикам міста, з того часу понад десятиліття в храмі тривали ремонтні роботи. Станом на 2010 р. вони майже завершені. Лише в інтер'єрах храму шрамами на стінах виглядали місця, де колись висіли епітафії та пам'ятні таблиці - можливо, вони ще повернуться на свої місця. Ну і позбавлений труб беззубий орган мріє про друге життя.

В храмі до Другої світової війни зберігався образ богоматері, який високо цінували і шанували на Поділлі. У війну його було вивезено до Польщі. Зараз шанована ікона розміщена у каплиці ієзуїтського кляштору у Вроцлаві. Натомість старовинний портрет Якуба і Оффки Копичинських, засновників парафії, виконаний у так званому "сарматськом у стилі", зараз є частиною чиєїсь приватної колекції.

Успенський костел - тринавна прямокутна будівля, з прямокутним же пресбітеріумом і двома закристіями. Над центральною частиною даху - витончена сигнатурка. На фасаді храму - трикутний фронтон. Над вхідним порталом - картуш з родинним гербом Баворовських: "Прус ІІ" (Prus II). Головний вівтар прикрашають дві гіпсові постаті апостолів Петра і Павла, далекі від шедеврів світової скульптури. Якщо вірити старим світлинам (а чому б їм і не вірити?), палац Баворовських, який стояв над Нічлавою неподалік костелу, мав дуже схожий ампірний декор фасаду (або цей декор був у флігелів чи господарських приміщень садиби, зараз вже не розібрати). А це автоматично відсуває дату побудови резиденції з кінця XVIII ст. на САМИЙ кінець XVIII ст. - або перші роки ХІХ ст.

Беззубий орган в костелі в Копичинцях

Беззубий орган

 

Серед інших храмів Копичинців - мурована церква Різдва з дзвіницею (1898), греко-католицький храм св. Миколая на Горі (1900, архітектор В.Нагірний), Народний дім (1910, архітектор Баб'як, майстер К.Геваніцький) - зараз тут міська бібліотека, будинок для школи (1910) - тут, як і сто років тому, навчаються діти. Є ще й цікавинки на кшталт пам'ятника на честь заснування Братства тверезості (1901) поблизу дерев'яної церкви на Куті чи меморіальної дошки уродженцю Копичинець, оперному співаку Климові Чічці-Андрієнку, ім'я якого носить музична школа.

Хоча особисто мені найбільше сподобався житловий фонд міста, скажімо так. Більшість кам'яниць на головних вулицях поселення зведена ще за солодких часів віденської сецесії, з усіма її надмірностями у вигляді башточок, цікавої форми дахів та затишних ганочків.

Після першої світової війни Копичинці стали центром повіту - з банальної причини: містечко менше за навколишні населені пункти постраждало від війни - і особливо за розбомблений, понищений війною Гусятин. З промисловості тут була іграшкова фабрика, консервний завод та сільгосптехнікум. З 1939 по 1965 роки Копичинці встигли навіть побути райцентром.


Не дивуйтеся назві ресторану у центрі міста - "Театральний". У місті давно функціонує аматорський народний театр ім.Богдана Лепкого, який довгий час очолював режисер Орест Савка. У місцевому Центрі культури і дозвілля навіть створено Музей театрального мистецтва. Серед його експонатів є розповідь про уродженку міста, актрису, яка знімалась у кооперативних фільмах на Галичині у 1936-39рр., Марійку Сафіян.
Серед інших відомих уродженців Копичинців - піаніст, диригент, композитор та музикознавець Владислав Вшелячинський (1847-1896), головний редактор часопису "Вільна Україна" (США) Володимир Лисий (1893-1967), оперна співачка Євгенія Ласовська (1904-1967). Та найвідомішим в Україні автохтоном міста є, напевно, Василь Іванчук, шахіст-гросмейстер. Він народився тут 18 березня 1969 року у будинку на вул. 22 Січня, 20.


 Колись ця церква була дерев'яною...

Дерев'яна церква "на Куті" в Копичинцях, архівна поштівка

Дерев'яна церква "на Куті" в Копичинцях, архівна поштівка


Ось такою, по-справжньому дерев'яною, з ґонтовим дахом, була ця церква ще кілька десятків років тому. А зараз... Страх і ганьба.

 

Cтарі фото Копичинців.





Kopychyntsi é uma pequena cidade do Oblast de Ternopil, Ucrânia
Kopychyntsi is a small town in Ternopil Oblast, Ukraine

Церква колись і в 2010р.


Український народний дім в Копичинцях. 1919р.
Український народний дім в Копичинцях. 2010 р.

Народний дім


Замок  Баворовських. Видно оборонну башту - праворуч. Чи ліворуч?

Замок Баворовських.


Воздвиженська церква в Копичинцях
Интерьер Воздвижеской церкви в городе Копыченцы (Тернопольская обл.)
Пасха в Копичинцях. 2010 р.
Дерев'яна церква "на Куті" в Копичинцях, квітень 2010 р.
Ремонт храму. Літо-2013. Копиченці

Воздвиженська церква "на Куті"


Хрест товариства тверезості

Хрест товариства тверезості


Дзвіниця Воздвиженської церкви. 7.01.05

Дзвіниця Воздвиженської церкви. 7.01.05


Герб на костелі

Герб на костелі


Будинки на площі Ринок. 7.01.05
Ринок в Копицинцях. Квітень 2010 р.

Будинки на площі Ринок.


Kopyczyńce – miasto na zachodniej Ukrainie w obwodzie tarnopolskim nad rzeczką Niczławą, 7036 mieszkańców

Таких кам'яниць тут багато


Плебанія римо-католицького костелу в Копичинцях

Плебанія


Копичинці, 1916 р.
Kopytchyntsi Kopytchintsy, Kopyczyńce) est une ville de l'oblast de Ternopil, en Ukraine

Центр у 1916 р.


Був суд, а зараз - фабрика
Колишній повітовий суд в Копичинцях

Був суд, зараз - фабрика


Війна. Руїна. Ринок. 1916

Війна. Руїна. Ринок. 1916


Kopıçıntsi (ukraince Копичинці) - Ukrainanıñ Ternopil vilâyetinde bir şeer

Староство практично не змінилося

Колоніальна реклама в Копичинцях
Копичинці, колонія

Колонія рекламує себе на паркані



Синагога

Синагога


Палац рабіна в Копичинцях, 1910 р.

Палац рабіна. 1910.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник