Середньовічна красуня.

Cтаровинний костел з дзвіницею - об'єкт зацікавлення туристів. Фото І.Хоми

До Скелівки добираємося електропоїздом з райцентру Старого Самбору. Електричка ходить кілька разів протягом дня та зупиняється якраз неподалік середньовічного костелу святого Мартина у цьому прикарпатському селі. Зі Львова чи Самбора можна дістатися маршрутками. А так як неподалік розташовані замки у Добромилі та Мурованому, відвідини Скелівки тим більш заслуговують на увагу.

У Ореста Мацюка в його вже легендарних "Замках і фортецях Західної України" говориться, що автомобілістам, які бажають відвідати Скелівку, через відсутність мосту на річці Стрв'яж потрібно робити чималий гак та їхати сюди через Хирів.

 

	Історія Скелівки

Колись село, носило іншу назву - Фельштин. Ще одне поселення-тезка розташовувалось поблизу сучасного Хмельницького - і там теж зберігся костел, щоправда, більш пізніх барокових часів. Мова про Гвардійське. Звідки на наших слов'янських теренах взялися два села з неслов'янським іменем Фельштин, стає зрозумілим після ознайомлення з генеалогією роду Гербуртів, які володіли обома поселеннями. Краєзнавець Ігор Лазарик в книзі "Добромильський край" посилається на польського хроніста:

"По сьогоднішній день на шльонску Австрійськім над рікою Ossa існує місцевість Fuelistain, колись називана Fulistein, Fulstyn, де в році 1251 оселився Herbord, спочатку як ленник біскупський, а пізніше, тобто в році 1253, як окремий господар".

Ностальгія - велика сила. В пам'ять про колиску роду Гербурти, які завдяки Владиславу Опільському вкорінились поблизу Добромиля у 1372-1374 роках, множили в своїх володіннях Фельштин за Фельштином.

 

Як і більшість старовинних поселень у Галичині, колись Скелівка була містечком, і не просто собі містечком, а добре укріпленою фортецею. Від тих фортифікацій до наших часів не дійшло нічого - хіба позначка на карті Гійома Левассера де Боплана. Про фельштинський замок історія зберегла занадто мало свідоцтв: відомо, що твердиню Гербуртів було зруйновано під час козацького нападу під приводом Івана Наперстка (1649). Мурованому та Хирову теж тоді від козаків добряче дісталося.

	Оборонний костел

Він же на початку ХХст.

Про давню історію поселення нагадує лише зведений з червоної цегли (це так характерно для справжньої готики!) костел святого Мартина з оборонною баштою-дзвіницею кінця ХV - початку ХVІ століть. Як не шкода, та споруду кілька років тому передали... православним. І маємо: кувалдами був розбитий мармуровий надгробок одного з Гербуртів, датований XVI ст. (див. фото в галереї поруч). Дах замість чудової автентичної черепиці вкрили металочерепицею. Вліпили дурнуватого вигляду баньку... Розкішна пам'ятка отримала нове, недостойне її оформлення :(.

 

У плані споруда однонавна, з витягнутим прямокутним хором та двома каплицями, що симетрично розташовані з обох боків від нави. До північного фасаду хору приєднано прямокутне приміщення, а до нави з заходу - притвор. Хоча - все це ви можете побачити на плані споруди, який розміщено в галереї ліворуч.
Костел укріплений могутніми контрфорсами. Західний та східний фасади завершуються високими фронтонами, на даху - невелика сигнатурка. В круглій вежі на південному фасаді ховаються гвинтові сходи.

Вперше я бачила цей середньовічний храм лише з вікна електрички, нехай вона й стояла 10 хвилин в кількох метрах від костелу. Цього було замало - і 1 серпня 2005 року я потрапила таки в Скелівку - пішки з Мурованого. А ось Ігор Хома побував всередині святині. Згадує він аж ВІСІМ ядер, вмурованих лише в фасад храму (наскільки знаю, раніше таке робили досить часто, але, як правило, не в культових, а в оборонних спорудах: ось як в Кам'янецькій фортеці чи в замку в Білгороді-Дністровському. Тут перед нами культово-оборонна споруда. Оборонність від вмурованих снарядів не підвищується, а ось залякати ворога такою демонстрацією міці стін, можливо, й можна було).
Якщо пощастить, можна оглянути й інтер'єр храму. Вівтар зберігся ще з римо-католицьких часів, хоча зараз його закриває іконостас.

На північний захід від костелу знаходиться триярусна дзвіниця з цегли, яка, ймовірно, первісно слугувала оборонною баштою і входила до комплексу укріплень давнього Фельштина. А навколо комплексу собору ще можна простежити давні оборонні рви. Все це разом творить такий нечастий для наших теренів готичний архітектурний ансамбль.

1904 року собор грунтовно реконструювали, і храм причепурився у нових неоготицьких шатах. Костел з потужною оборонною баштою, ровами та валами знаходився свого часу на самому краю міста, сприяв його обороні та входив до міського фортифікаційного комплексу. Споруда була сильно пошкоджена під час Першої світової війни. Нова і, судячи з жахливого стану споруди, остання реконструкція костелу відбувається ще під час війни, у 1915-1916рр. У відновленні святині брали участь художник В.Зажицький та різчик по каменю А.Сидір.

	Швейк і Фельштин

"Швейк почав з того, що він усе ж таки мав рацію, коли йшов на Фельштин понад струмком, і він не винний, що якийсь там невідомий російський солдат утік з полону і купається в ставку, повз який він, Швейк, мусив іти, бо це ж був його обов’язок як квартир’єра йти найкоротшою дорогою на Фельштин. Росіянин, тільки-но його побачив, утік, залишивши в кущах своє обмундирування. А він, Швейк, не раз чув, що на фронті з метою розвідки використовується форма вбитих ворогів, і тому на цей випадок приміряв залишену форму, аби перевірити, як у такому випадку він почуватиме себе в чужій формі".

Я.Гашек

В зелені парку захована ще одна стара споруда села - рожевий палац, в якому зараз щось на кшталт військового (чи простого?) госпіталю. Розпити місцевих жителів про колишніх власників споруди нічого не дали - "пан жив, так, а який - а хто його знає?".

Цікавий палацик тим, що його, можливо, "відвідав" національний чеський герой, бравий вояка Швейк. Ігор каже, село входить до маршруту, який почали розкручувати не так давно - щось на кшталт "Дорогами Швейка" (без Сокаля, наскільки пам'ятаю, тут не обійтись. І без Самбора, здається, також).

Докладним вивченням маршруту Швейка займалися дослідники зі Львова Іван Лозинський (1983 р.) та Андрій Дорош (1996 р.). Як встановив останній, Швейк пересувався по Львівщині за маршрутом Терло Шляхетське (нині Терло) - Старява - Хирів – Березів – Шумава - Фельштин - Хирів – П’ятниця – Добромиль – Ляцьке (нині Солонуватка) – Губичі – Трушевичі – Нижанковичі – по території Польщі до Перемишля, звідки вояка був відправлений потягом через Нижанковичі-Добромиль-Хирів (знову!) до Воютичів а звідти - через Самбір- Рудки - Великий Любінь -Львів до станції Жовтанці і до Колодного (нині Велике Колодно), де його мандри закінчилися. Майже 400 км. західно-українських доріг - непоганий маршрут!

Колись в містечку перед ратушею знаходилося погруддя Тадеуша Костюшки, яке зникло в часи Першої світової. А постамент вже в радянські часи за наказом секретаря райкому компартії зруйнували. Зараз постамент планують розшукати і встановити на ньому хрест.

В Скелівці зберігся єврейський кіркут, а от синагога не вціліла.

А ще звідси родом Себастьян Фельштин (близько 1480 - 1543), перший викладач музики в Краківській академії та засновник сяноцької музичної школи.

І цитата на прощання:

"Фельштын запомнился как подслеповатое еврейское местечко, в центре которого возвышался католический собор и несколько зданий городского типа. Название городка было мне знакомо по роману Гашека — здесь происходили какие-то приключения Швейка. В ограде костела был захоронен прах кого-то из Габсбургов, об этом свидетельствовало массивное надгробие. Неподалеку от Фельштына сохранились величественные руины замка Мнишков, того самого, откуда начал свой поход на Москву Гришка Отрепьев. За пределами центра — покосившиеся домишки еврейской бедноты, грязная городская баня и синагога. Бывая в Фельштыне, я всякий раз поражался, чем живут евреи, — все занимались торговлей; в окне каждого домика, как в витрине, выставлены предметы торговли, почти у всех одни и те же: спички, соль, керосин, мыло, редко — дешевая мануфактура, черные ритуальные широкополые шляпы. Кто же покупает, удивлялся я, если все местечко торгует одними и теми же товарами? Эту тайну я так и не разгадал".