Церква і дзвіниця в Ясениці Замковій.

Карта

До Львова - 100 км, а Карпати вже навколо. І навіть Ужгород вже ближче - до нього десь з 90 км. До райцентру 20 кілометрів.

Село вже назвою натякає на щось фортифікаційне - а  між тим ніякими замками в Ясениці Замковій і не тхне. Що ще не означає, що і не тхнуло колись. Та зараз маємо що маємо: в старовинному (відомому з 1539 р.) і досить великому (понад півтори тисячі жителів) селі туриста чекає лише один по-справжньому давній артефакт: дзвіниця церкви архангела Михаїла (1730, 1790).

До речі, першопричина першого слова в назві села знаходиться швидко й просто: це річечка Ясеничанка, притока Дністра.

Так ось дзвіниця, яка навіть фігурує в еротичній українській літературі і славиться надзвичайною гармонійністю своїх пропорцій. Це типова представниця галицької архітектурної шоли.

На відміну від церкви, значно молодшої, проте теж дерев'яної, , квадратова в плані зрубна дзвіниця аж потемніла від старості. Вона триярусна, а завершується восьмигранним шатровим верхом. По периметру першого та другого ярусів проходять аркади-галереї.

В дзвіниці навіть працює місцевий міні-музей, але потрапити туди треба ще мати щастя.

Важко втриматися і не процитувати фрагмент оповідання Анни Ясенської "Ангели вправлялися у тризвуках", яке само походить "з цих диких земель поміж Польщею і Угорщиною, де потоки течуть у різні боки, де дзвіниці дерев’яні і з трьома рівнями, де хмари нижчі за смереки, а смереки вищі за церкви" :

"Дзвіниця, що стояла на горбочку обабіч церкви, була дерев’яна, трирівнева. Перший рівень, під сходами, належав Смерті. Тут стояло усе причандалля для похорону – мари, коса (хоча якраз вона призначалася для звиклого кошення трави на подвір’ї церкви), чорні хоругви. Поверхом вище була маленька замкнена капличка. Якщо зазирнути у щілину між старими дошками дверей, то можна було побачити престол, дві корони на ньому – меншу і більшу, підсвічник зі смішними білими квітками і маленьке розп’яття. Це була середина дзвіниці (зрештою, і життя), тут брали шлюби. Найвище було просторе піддашшя з двома дзвонами – знову меншим і більшим. Вони були поєднані одним механізмом, що урухомлювався шнуром, який розлогою петлею звисав аж до дерев’яної підлоги. Пахло старим здоровим деревом і живицею. Поза тим тут було просторо, порожньо і чисто".

	Ще картинки:

Церква в Ясениці-Замковій набагато молодша за дзвіницю. Жителька села в 1926 р.