Новий Блекін фаворит.

17 серпня 2004. Знайдено нове улюблене місце в Україні

Ви ще не були в Старій Солі? Дарма. Вам сподобається!

 Дізналась я про костел у Старій Солі завдяки веб-дизайнеру порталу римо-католицької церкви Ігору Седельнику кілька років тому. Прислане фото дуже сподобалося, але я й гадки не мала, що зображений на ньому костел є аж такий древній (так, перевірити вік споруди ось тут мені було ліньки. Буває).

Потрапити ж у омріяну Стару Сіль довго не виходило. Аж нарешті в серпні 2004 року, повертаючись маршрутками з Добромиля, я зробила кількагодинну зупинку у цьому карпатському містечку Старосамбірського району. Отже, закцентували увагу: сюди добираємося маршрутками з райцентру. Є маршрутки також зі Львова.

Поки наше замовлення на вечерю готували у кафе "Мілленіум" у центрі Старої Солі, я побігла фотографувати костел неподалік. Зупинимося на кілька секунд на цьому місці.

Отже, кафе "Міленіум" (шкода, не зробила фото). Зовні - кафе як кафе, але вечерю тут ми довго ще згадуватимемо з мрійливою усмішкою: "Стара Сіль... Мілленіум..."

Мало того, що тут був більярд. Ситна вечеря з пивом на двох обійшлася нам трошки більше як у 8 гривень, і якщо в меню значилося "Картопляне пюре", то насправді це було картопляне пюре, густо полите смачнющою грибною підливкою. Назвати це підливкою я наважуюся, лише повторюючи слова робітниці кафе: бо страва була вкрита шаром справжніх грибів. Ням! Хоча культурний шок в мене був не від грибів і не від більярду, а від маринованого огірка, який заказав Мік. Його принесли на окремій тарілочці, прикрашеній шістьма трояндочками, зробленими з листів квашеної та підкрашеної буряком капусти. Викладати капустяні ікебани для огірка - це таки щось! :)

	Костел

	Індички позують на фоні костелу.

Та то було вже після оглядин костелу. А він мене таки вразив! Скульптури апостолів навкруги вівтарної частини, лелека на зруйнованому фасаді, ікона (за стилем дуже схоже на роботу відомої художниці з діаспори Галини Мазепи), надзвичайна дерев'яна дзвіниця, так схожа на традиційні для Карпат дзвіниці православних, дерев'яних же храмів, але аж ніяк не мурованих середньовічних костелів... Супер!

Михайлівський костел по вул. Франка у Старій Солі дослідники датують аж 1660 роком (за чотиритомником "Памятники архитектуры и градостроительства УССР", третій том, Київ, 1984). Та є і інші дані. Том І "Львівської архідієцезії латинського обряду" повідомляє наступне: в 1613 (!) році під час ремонту (!) каплиці, яка зараз є частиною храму, було знайдено напис латиною: "Анно, родителько Діви... зглянься на те, щоб нащадок Болеслава споруджує цю святиню і покірно просить тримати його під своєю опікою року божого 1365".  Це підтверджує версію, що каплицю св. Анни звів король Казимир Великий.

У 1469 році до каплиці добудували дерев'яний костел, тоді ж, ймовірно, була заснована і парафія.

У 1648 році храм спалили козаки Богдана Хмельницького. Тому-то зараз історію старосільської святині рахують від 1660-го року, коли до вцілілої каплиці добудували мурований храм. За даними візітації 1721р. в костелі було 7 вівтарів. 24 серпня 1743 року храм під титулом Архангела Михаїла і св. Станіслава освятив єпископ Вацлав Сераковський.

Моє здивування віком костелу було недаремне: вигляд споруди вказував на значто пізніші перебудови, і саме так і було: остання велика реконструкція храму відбулася га початку ХХ століття. Ініціював її довголітній парох (з 1905р.) старосільського храму Адальберт Овоц. В Першу світову війну костел було сильно пошкоджено, тому з 1922 по 1930 роки йшли ремонтні роботи.

Храм в 1939р. Фото з І тому "Львівської архідієцезії латинського обряду"

За проктом архітектора Б. Віктора було змінено вигляд головного фасаду, збудовані новий притвір (не зовсім впевнена, що саме так перекладається це слово) та кругла каплиця під куполом біля південного фасаду, встановлена нова сигнатурка. Даремно старалися: в роки совєтщини в костелі влаштували склад міндобрив. А потім у вогні пожежі згинув дах споруди, завалившись всередину. Неначе цього було мало, почалася швидка руйнація стін, які набрали під час гасіння полум'я занадто багато води: пожежу намагалися приборкати за допомогою так званої "роп'яної води" (такої, з якої виварюють сіль).

На початку 1990-х років місцева католицька громада почала клопотати про повернення храму віруючим, а з 1992 року - відправляти служби у закресті, найменш знищеній частині костелу. Храм католикам так і не повернули.

 В 1995 році львівський архієпископ Мар'ян Яворський урочисто освятив колишній парафіяльний будинок в якості каплиці св. Варвари.

Храм зведено з цегли, має він одну наву, у плані споруда прямокутна з напівкнуглою апсидою, що підсилюється контрфорсами. До північного фасаду приєднана квадратова у плані каплиця (саме та, зведена Казимиром Великим), двоярусні фасади котрої оформлені пласкими арочними нішами і консольним фризом. Каплиця має складне зімкнене перекриття з роспалубками. Площини підпружних арок декоровані кесонами та ліпними розетками. До речі, ключі від костелу є в ксьондза з Старого Самбору, а більше ні в кого. Тому велике щастя потрапити всередину.

Поглянемо на дзвіницю храму. Вона має два яруси. В плані - квадратова. Нижній, кам'яний ярус з двома арочними проїздами, слугував колись в'їздними воротами, зараз можна пройти як через нього, так і стежкою повз дзвіницю. Верхній ярус, як я вже згадувала, дерев'яний, високий. дивіться на фото самі.

	Інші цікавинки Старої Солі

Поштівка початку ХХ ст.

Працівниця "Мілленіуму" підказала нам, як потрапити до інших цікавих місцин (дуже привітна та щира жінка). Демонструю ці цікавинки в порядку їх привабливості для мене.

Спочатку - про віллу "Анну", дуже я вже люблю сецесійні кам'яниці, а ця на увагу заслуговує. В будинку, зведеному в 1911 році, зараз розміщено неврологічний диспансер. А раніше тут був суд (див. картинку поруч). Може, воно й на добре: принаймні ніхто не знищує скульптури на фасаді та багату ліпнину, що прикрашає віллу. А високий, трішечки перекошений шпиль споруди видно вже здалеку. На жаль, в довіднику з архітектурної спадщини про віллу "Анну" немає навіть слова. Віком не вийшла.

Далі - дерев'яна Воскресенська церква з дзвіницею. Довідник стверджує, що вона розташована на все тій же вулиці Івана Франка. Знала б я, що то 17 століття - зфотографувала б її, а так... Ех... Старовинний храм - бо зведено його, як вже сказано, ще у 17 сторіччі - не є корифеєм Старої Солі (про це пізніше). Церква тризрубна, з двома верхами, до бабинця пізніше була прибудована з заходу дзвіниця. До квадратового у плані центрального зрубу зі сходу приєднано витягнутий у плані гранений п'ятистінний об'єм, а з заходу - прямокутний бабинець. Центральний зруб є вищим за бічні, він перекритий восьмигранним шатровим дахом на світловому восьмерику, що стоїть на четверику.
Дзвіниця за розмірами плана рівняється центральному зрубу. Має вона два яруси, накрита чотирискатним шатровим дахом. На другому ярусі встановлені напівциркульні вирізи-голосники більш пізнього походження.
В композиції пам'ятки виділяється суворий за обрисами центральний зруб (висота четверика рівняється висоті восьмерика і верха). Бабинець і хори відкриваються в центральний об'єм загальною аркадою. В храмі багато архаїчних, типово галичанських рис.

От ми добралися і до корифея Старої Солі, найдавнішої місцевої пам'ятки. Це - дерев'яна П'ятницька церква з дзвіницею. Вік її - аж страшно! - майже 600 років, адже зведено храм в далекому 1440 році.
Церква тризрубна, з двома верхами. До квадратового у плані центрального зрубу примикає гранений п'ятистінний об'єм, а з заходу - прямокутний бабинець (до речі, чому феміністки не протестують проти такого принизливого терміну?). Центральний зруб є вищим за інші, має один залом. Зруб перекритий шатровим чотирискатним верхом, який увінчує невелика витягнута восьмигранна главка на глухому восьмерику. Бабинець, на другому ярусі якого є аркада-галерея, перекритий восьмигранним шатровим дахом.

В інтер'єрі всі зруби перекриті залежно від зовнішньої форми навершій: центральний - зрізаним чотирискатним шатром, зі сходу - зрізаним восьмигранним шатром.

Поруч з церквою розташована дзвіниця, теж дерев'яна. В плані вона квадратова, триярусна, каркасної конструкції, завершується чотирискатним шатром із заломами. Перший ярус відкритий, стіни другого значно нахилені до цетру (це, наскільки знаю, вірний знак архаїчності споруди), третій ярус завершений відкритою аркадою.

Ви спитаєте, навіщо стільки малоцікавої для неспеціаліста інформації? А іншої немає. Розказую, як потрапити до корифея місцевих храмів. Так просто і не опишеш шлях, скажу, що, як і до вілли "Анни", потрібно з центральної вулиці містечка звернути вбгиб. Найкраще за все, розпитайте місцевих, вони все вам розкажуть.