Бляшане непорозуміння, номіноване до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 25 травня 2011 р.

Координати: 48°29′32″ пн. ш. 25°00′40″ сх. д. 

Карта. Перша згадка від 1443 р. (за іншими даними, в 1375 р.). 2,7 т.ж.

От уявіть - ви приходите додому з магазину, а під дверима на вас чекає вельмишановна комісія. Міддю захльобується оркестр, все в святкових гірляндах, на вас дивляться з захватом і повагою. Вам - прямо на поріг - принесли нобелівську премію з фізики. Що? Не заслужили? Так вже ж принесли. Що робити будете?

От так і Нижній Вербіж не знає - його разом з кількома на перший погляд більш достойними колегами номіновано до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Але інші колеги - вони ж такі дерев'яні, а церква у Нижньому Вербіжу вся аж сяє. Бо унікальний п'ятиверхий гуцульський храм Різдва Богородиці (1788-1808) вже два десятиліття пріє під чеканкою. Народ в селі на чеканку радіє, возвеличує і прославляє земляка-мецената, котрий гуцульське диво на власні кошти таки оббив бляхою - а тут якесь ЮНЕСКО, якісь комісії і перевірки. якась автентика і дурнуваті вимоги до брам (чого до брам, а? Ну що їм до брам, тим комісіям? Брама в Нижньому Вербіжі теж чеканна, всі сусіди обзаздрились, а тут щось патякають про натур-продукт і дерево. Дерево - це не круто. Бляха - круто!). Начебто до списку Вербіж і ще сім українських храмів мають потрапити вже в 2012 році, але поки що в це не дуже віриться. Кам'янець он в претендентах третю декаду ходить.

З селянами проводили роз'яснювальну роботу, селяни начебто навіть погодилися здерти бляху - але виникли сумніви, чи не пошкодить це церкві?

Та куди ж їй ЩЕ шкодити???? Бляха є, сільського вигляду веранда є, інтер'єр цілковито втрачено, дикі пластикові квіти над дверима є, навіть все, що лишилося від автентики - нижній ярус зрубу - і той пофарбували в колір какашки. Більше зашкодити може лише керосин. 

Хоча можна і повірити в добру волю селян: бо в Нижньому Вербіжі є дві дерев'яні церкви (інша, значно скромніша, знаходиться поруч зі Школою мистецтв і сільрадою) - і біля обох вже триває будівництво двох же мурованих храмин. Тобто вже є шанс, що існуючі "дерев'яшки" принаймні не спалять. 

 Ах, ну і як дістатися. Так в Нижній Вербіж бігають навіть міські бусики з Коломиї - 3 і ще якийсь номер, плюс сюдою їдуть пазики до села Спас. Я ж просто вийшла на зупинці при трасі - і далі йшла пішки, там десь з півтора кілометри. 

А якщо вже вибирати, коли саме провідувати претендента на список ЮНЕСКО, радила б водохреща. Тільки в крижане крісло не сідайте :о)

	Дошка з храму. кадр з сюжету Коломийського телебачення

Нижньовербізька церква закладена ще в 1788 р.