В якості епіграфу:

"Дзвони в церквах Богородиці й Святого духа вдарили й захлинулися, Рогатин
запалав червоно і безнадійно..."

П.Загребельний. "Роксолана"

Ось вона, красуня!

	Родзинка роксоланинського Рогатина

	І з іншого боку...

Всі, хто хоч трохи цікавляться історією та культурою України, певно, чули про цей дерев'яний храм. На відміну від жінки, споруди з роками робляться все більш цікавими. Ця - не виняток. Вона стоїть на старому цвинтарі вже п'яте століття - і все так само приваблює відвідувачів з усіх усюд.

Я вже згадувала, що рогатинці - молодці. Вони біля кожної цікавої з історичної точки зору споруди поставили щити з її описом. А щоб подорожній бува не пропустив місцевий шедевр - церкву св. Духа -напрямок до неї докладно розписано біля воріт іншого храму - церкви Різдва.

Всього-то треба - пройти вздовж мурів цієї святині, нікуди не звертаючи проминути ще один одноповерховий, майже сілььский квартал - і перед очима, трохи праворуч, серед темної хвої  і високих крон вигулькне дерев'яне диво.

Вхід на теритторію кладовища, де стоїть церква, охороняють стилізовані дерев'яні ворота. На них - графік роботи музею (а в церкві працює музей, ви не знали?). Я маю особливе щастя на провінційні музеї - що в Кременці, що в Гусятині, що тут я з'являюсь саме в той єдиний день тиждня, коли музейні працівники відпочивають. В рогатинському випадку це понеділок.

Причому це ж вже не вперше! Я вже стояла під цим храмом колись і шкодувала, що приїхала невчасно... Нічого, колись ще побачу те, про що читала в улюбленому журналі "КАРПАТИ. Туризм. Відпочинок". А поки поблукаю серед старих надгробків та почитаю, що там на щиті біля храму написано...

	Отже, читаємо:

Старі надгробки. 10.10.05

Факти про церкву святого Духа:

	Рік народження - 1598. Датується за написом в інтер'єрі на північній стіні центрального зрубу.
	Деякі вчені вважають, що храм виник раніше: в 1562 році.
	Є й такі, які "омолоджують" святиню, відносячи її побудову до 1648 року.
	Церква тризрубна з квадратним центральним зрубом, гранчастим п'ятистінним вівтарем і видовженим гранчастим бабинцем.
	З заходу до бабинця прилягає квадратна за планом триярусна увінчана наметом дзвіниця каркасної конструкції.
	Центральний зруб накритий квадратним в основі верхом з вома заломами і завершується аркадною сигнатуркою з високим шпилем.
	Бічні зруби покриті гонтовим дахом, широкий звіс якого лежить на широких випусках - кронштейнах.
	Найцікавіше - всередині. Церква зберігає унікальний за красою п'ятиярусний ренесансно-бароковий іконостас, створений у 1650 році. До речі, перший в Галичині в такому стилі. Про це диво навіть свого часу випустили товстенький художній альбом. (Я гортала, купити не купила. Задорого просили).

	Трапляються цікаві...

	Іконостас було створенно на замовлення і коштом Рогатинського братства. Замовлення виконали як місцеві маляри, так і майстри львівської іконописної школи. Працювали олійними фарбами.
	З 1983 року у храмі діє експозиція галицького іконопису, скульптури і різьби XVI - ХІХ століть.
	Вхід, природньо, платний. Квиток для дорослих, здається, коштував 3 гривні.

А ще відомо, що:

	Церкву відносять до десятки найцінніших дерев'яних сакральних споруд України.
	Храм зберігся до наших часів практично без змін з часів середньовіччя.
	Найдавніший експонат в музеї - ікона «Іван Хреститель Житній» (початок XVI ст., візантійський стиль), своєрідний житійний комікс (таке нерідко траплялося в іконописі давніх часів, коли на обмежену площу образу майстром вихлюпувалося все життя зображуваного святого).

Ось і все, що знайшла про церкву. :)

	І ще:

Вхід до храму. Ілюстрації з книги М. Драгана "Українські деревляні церкви" (Львів, 1937).