Благовіщенська церква в Коломиї. 11 вересня 2009 р.

Тут так: залишаєте за спиною автовокзал з шанхаєм привокзальних крамничок, кафешок і кіосків, переходите вулицю, праворуч лишаються автозаправка з непрацюючим туалетом (навіть якщо він вже працює, я злопам'ятна все одно) і автопідприємство, а далі - міський цвинтар. Нам туди. Тим більш, стара дерев'яна брама вже демонструє нам за собою найстарішу споруду Коломиї. Брамі не заховати за собою Благовіщенську церкву, нехай і не старається.

Давайте ми не будемо акцентувати увагу на сварці за цей храм між православними і греко-католиками, яка довго йшла в місті? І на тому, що православні, яким належить храм, вставляли всі можливі патики в колеса реставрації споруди, рішення про яке було прийнято міськрадою в травні 2009 р.? Ми краще про архітектуру.

Гуцульський мініатюрний храм - аксакал Покуття (1587 рік, і це не жарти). Правда, в XVI ст. храм був трошки іншим: ще меншим (куди б ще, здавалося б), тридільним. Хрестовою у плані святиня стала десь в XVIII ст., коли до основного об'єму з півдня і півночі добудували приміщення. Григорій Логвин згадував, що в народі опецькувату, почорнілу від часу церквицю називали "печерицею". Щось в такому порівнянні є - нівіть коли свіжа після реставрації деревина ще не чорна :о).

В радянський час пам'ятку грунтовно відреставрували та вивчили - не илше зовні, а й іконостас XVIII ст. Доведено, що в розписах святині брав участь відомий майстер Корнило Устиянович. В 1983 р. в церкві було відкрито музей писанкарства - тоді ще унікального гігантського яйка-музею не існувало. Шкода, що за час, який храм був діючим (з початку 90-тих) відбулося варварське втручання в старовинний іконостас.

	Кольору неба: прощання з автентикою

Благовіщенська церква в Коломиї спотворена "ремонтом"

28 жовтня 2010 р. Церква оновлена (блідо-жовтіє свіжою деревиною, сильний контраст зі дзвіницею). Церква виразно належить МП: бо тільки ця гілка православ'я дозволить собі так скапарити унікальний архітектурний документ з минувщини. Сині маківки "під колір неба" - ознака невігластва і обмеженності. Соромно.