Стара поштівка з видом монументу

	З історії пам'ятника

Стара поштівка.

Цей витончений монумент Адаму Міцкевичу ((1798-1855) мені подобався з дитинства. Здається, він завжди стояв біля початку львівського проспекту Волі, і важко уявити, що в конкурсі на проект пам'ятника найвидатнішому на той час польському поету міг перемогти інший проект. Зовсім нещодавно, в листопаді 2005 року, монумент було вчергове відреставровано (до речі, на польські кошти і польськими архітекторами конструкторської фірми Петра Біялки з Любліна).

А починалося все ще в 1897 році, за рік до сторіччя з дня народження автора "Дзядів" і "Пана Тадеуша". Великі урочистості планувалися по всій Польщі: приміром, і у Варшаві, і у Кракові теж олімпійськими темпами йшло спорудження монументів поету. У Варшаві цим займався Ц.Годебський, у Кракові - Т.Рігер. Львів з його гонором не міг бути осторонь - і затято включився в гонку за найгарніший, найвеличніший пам'ятник Міцкевичу. Ідею спорудження монумента висунув “Літературно-артистичний гурток” (Kolo Literacko-Artystyczne), яке вже колись ініціювало спорудження пам'ятників А. Фредрі чи К. Уєйському.

Більше року комісія зі зведення пам'ятника розглядала різні варіанти майбутньої прикраси міста, а в лютому 1898р. головний редактор Gazety Lwowskiej Адам Креховецький запропонував створити монумент у вигляді колони. У конкурсі на найкращий проект розглядалися лише роботи, де б та колона була присутня.

	Фото часів Першої світової війни.

Місце для монументу теж вибирали довго й прискіпливо. Могло б так статися, що б Міцкевич постав біля сучасного Львівського Державного Університету, неподалік від Опери, що тоді ще будувалася, або поблизу собору святого Юра. Поруч з Оперою місце було й справді вдалим, але не треба забувати, що внизу - ув'знена в колекторі Полтва, всяке може трапитись. Вирішили не ризикувати.

Врешті решт вибрали Маріяцьку площу, звідки перенесли трохи вбік статую богородиці і фонтан. Наріжний камінь заклали в день ювілею поета, 24 грудня 1898 року.

З 20 проектів, поданих на конкурс, що розпочався 10 грудня 1989 року, у "півфінал" увійшли дві роботи: Яна Завєйського та Антоні Попеля, учня скульптора Марконі (це його роботи оголена красуня вітає відвідувачів Етнографічного музею). Проекти були схожі: колона (куди ж без неї), біля неї фігура Міцкевича, над поетом - крилатий Геній Поезії з лірою (Попель) чи лавровим вінком (Завєйський). Тільки завершення монументу були різними: у Завєйського зірка, у Попеля тринога з невгасимим вогнем. Перемогу отримав А. Попель, отримавши нагороду в 1000 австрійських крон.

А оте відмінне від проекта-конкурента навершшя пам'ятника (висотою в 3 метри!) виконав український скульптор Михайло Паращук (на жаль, він емігрував до Болгарії і довгі роки плідно працював в Софії).

Непросто було й вибрати виконавця робіт, й потрібні матеріали. Одна з львівських фірм за поставку рожевого граніту і його обробку запросила 95-99 тисяч корон. А міланська фірма Іннокентія Піровано за той самий матеріал запросила лише 64074 корони. Патріотизм - чи економія? Компроміс: граніт взяли італійський, а обробляли камінь львів'яни.

Частина колони, якою займався М.Паращук важила 16 тонн. Монтували її зха допомогою спеціального підйомника. Коли у вечірній час встановлювали колону, у небі спалахнули смолоскипи і вогні феєрверків. Вартість усього будівництва становила 200 тисяч корон, з них 40 тисяч - гонорар скульптору Антоні Попелю. Це були величезні гроші. Скажімо, рік навчання на медичному факультеті університету у той час коштував 25-30 корон...

П'ять років тривало створення монументу (на кошти з внесків громади) - і нарешті 10 жовня 1904 року пам'ятник було відкрито в присутності сина поета, Владислава Міцкевича. Урочистості з нагоди відкриття монументу тривали тиждень! Було все, як треба: святково прикрашені вулиці і будинки, урочисте богослужіння, львівський композитор Станіслав Нєвядомський написав спеціальну кантату, яку виконував перед монументом зведений хор зі 150 осіб.

Монумент вважається чи не найкращим з усіх існуючих пам'ятників Міцкевичу в світі, хоча це не завадило в 1925 році мистецтвознавцю Миколі Голубцю порівняти його з "заструганим олівцем".

Інші пам'ятники Міцкевичу на сайті: в Борщеві, Гримайлові, Підгайцях Тернопільської області,  Івано-Франківську (скоро буде фото). Меморіальні дошки на честь поета на стіні костелу в Скалі-Подільській  та в Монастириськах (Тернопільщина).

	Картинки:

Урочистий момент відкриття пам'ятника. 30 жовтня 1904 року. Поштівка з 1916 року. Наступна більш пізнього часу.

Гарна мальована поштівка польських часів. Влучний вибір кольорів, як на мене - і три сучасних (2005 рік) фото пам'ятника. Львів'яни вважають сучасне приміщення Укрсоцбанку за спиною поета дуже невдалим і недоречним. На останньому фото: різдвяний дідух, богоматір і найвидатніший польський поет ХІХ століття вишикувались в ряд.

Чотири давні поштівки. Друга і третя майже ідентичні. Майже.

Пам'ятник Міцкевичу і Маріяцький пляц (площа Марії) колись. Семиповерховий будинок (зараз там велика книгарня) був на ті часи найвищою спорудою Львова, своєрідним "хмарочосом".