 | 
|
Музей кардинала Йосипа Сліпого в селі Заздрість. 21 листопада 2009 року.
|
| 
|
Православна церква і цвинтар, де поховані батьки кардинала Й.Сліпого
|
Карта
Широта 49.36, довгота 25.52. Відстань до Теребовлі - 24 км.
Якщо ви в Заздрості, значить, ви вибирались саме сюди. Ймовірно, ви тут ще й не одні,а у складі групи, керує котрою не так груповод, як священник: Заздрість останніми роками стала одним з місць релігійного туризму на Тернопільщині. І це вдихнуло нове життя в цей провінційний куточок Поділля.
Тупикова гілка, кілька кілометрів досить пристойної асфальтівки від Струсова - і ось воно, невелике село з дивною назвою і цікавою історією. Не таке вже й мале село - понад 900 жителів (сюди не так давно переселили й жителів вже неіснуючого хутору Поплави). Навіть річка тут носить своєрідне ім'я - Тюха. Це звучить майже як образа.
 | Заздрість: історія | |
1439 рік. Саме тоді про Заздрість вперше згадали документи (за іншими даними, це сталося набагато пізніше, в кінці XVIII століття). Хоча зрозуміло, що люди селилися тут задовго до XV століття. Біля села археологи дослідили кілька скіфських курганів, було знайдено кам'яний стовп з рунічними символами (ІІ-ІІІ ст. н.е.). Були тут і знахідки пізніших, давньоруських часів. І - рим ські монети, не така вже й диковинка на землях дакських походів.
Тут би про етимологію поговорити, ну дуже хочеться: з такою-то назвою! Є така легенда, що селились в віддаленній від цивілізації Заздрості колись переважно втікачі від панщини. Може, їм просто заздрили кріпаки з сусідніх сіл? Чи вони панам заздрили? :о)
Тим не менш, втікачі від освіти осторонь не стояли. Відомо, що на початку ХІХ ст. в Заздрості працювало відразу ДВІ школи: у куті Стара Заздрість була однокласна з українською мовою навчання, а в Новій Заздрості - чотирикласна. Плюс в хатах заможних селян Дмитруся і Коберницького діяла читальня "Просвіти".
Тікали сюди від неволі, та від класового строю так просто не втечеш. Поміщики були і в Заздрості. Більше того: в 1902 р. в Заздрості виник великий страйк через посилення утисків селян місцевим поміщиком. Пану довелося піти на поступки.
Хоча Заздрість налічує вже не одну сотню років, шукати дійсно старих пам'яток тут годі. В часи Першої світової війни село було вщент зруйновано. Відродили Заздрість в військовому 1917 р. на гроші, які надав австро-угорський уряд.
З старих споруд маємо два храми, розташовані фактично один навпроти іншого в дальньому кінці села. Скромніша за розмірами мурована церква Воздвиження Хреста була зведена у 1876 р. Костел, теж мурований, більший, - у 1911 році. Довгий час у селі був досить жорсткий конфлікт між двома релігійними громадами - православних і греко-католиків. Владнали його, як розповіла одна з місцевих жительок, тим, що віддали греко-католикам костел. Тепер храм сильно перебудований.
Церква стоїть на старому цвинтарі, неподалік - могила батьків Йосипа Сліпого. Цвинтар цікавий старими надгробками - як і в багатьох інших селах Теребовлянщини, селяни тут здавна займалися виготовленням скульптурних надгробків з червоного теребовлянського пісковику. Тож те, що кілька років тому так здивувало мене в Дарахові, насправді є типовим для цього регіону, а не унікальним.
На кількох сільських обійстях є також кам'яні "фіґури", деякі ще з кінця ХІХ ст.
| Йосип Сліпий і Заздрість | |
Ім'я, котре прославить Заздрість - місцевий уродженець кардинал греко-католицької церкви Йосип Сліпий (17 лютого 1892 р. - 7 вересня 1984 р.), який доклався до того, що церква у підпіллі не лише не зникла, а й продовжувала свій розвиток. Його музей і відкритий кілька років тому Духовний центр діють нині в селі. Музеєм опікуються сестри-василіанки.
Батько майбутнього кардинала, заможний селянин Іван Коберницький-Сліпий, доклався до відродження національної свідомості в рідному селі. (Його дружина, мати Йосипа - Анастасія Дичковська, в 1893 р., коли син важко захворів, пішки пішла з Йосипом на руках у Зарваницю).
Освіту Йосип Сліпий отримував у Тернопільській гімназії (закінчив з відзнакою у 1911 р.). Після цього вступив до Львівської греко-католицької семінарії та Львівського університету.
30 вересня 1917 р. митрополит Андрей Шептицький висвятий Йосипа Сліпого на священника. Навчання майбутній кардинал продовжив у Інсбруку та Римі (в Папському григоріанському університеті). З 1925 р. Й.Сліпий працював ректором Львівської духовної семінарії (з 1929 р. реорганізована в богословську академію).
Після смерті митрополита А.Шептицького 11 квітня 1944 р. Йосипа Сліпого було обрано Галицьким Митрополитом. А рівно через рік, 11 квітня 1945 р., Йосипа Сліпого заарештували і засудили до восьми років таборів за контрреволюційну діяльність, шпигунтсво на користь Ватикану та вороже ставлення до СРСР. В 1953 р. строк продовжили ще на 5 років, які ув'язненний провів у Сибіру. 1957 рік - новий вирок: ще чотири роки каторжних робіт.
Звільнили Й.Сліпого за вказівкою М.Хрущова 12 січня 1963 р. за умови вигнання з Батьківщини. З 1963 року і аж до своєї смерті в вересні 1984 року Й.Сліпий жив і працював у Римі. В квітні 1975 р. його було титуловано Київо-Галицьким Патріархом.
29 вересня 1992 р. відбулося перепоховання Й.Сліпого у крипті собору св. Юра у Львові.
Пам'ятник Йосипу Сліпому встановлено у вересні 2004 р. біля колишнього домініканського собору в Тернополі.
На території садиби батьків Й.Сліпого з 1994 року діє жіночий василіанський монастир (симпатична сучасна споруда, перед якою встановлено бюст Й.Сліпого. Я заглядала через вікна - там повно зовсім юних дівчаток. Гм). Там же 13 вересня 1998 року відкрилися Духовний центр та музейно-меморіальний комплекс кардинала Йосипа Сліпого. Ідея створити тут музейний комплекс виникла у релігійного товариства українців-католиків США, воно ж, це товариство, було головним спонсором втілення проекту у життя. Ще в 1995 р. панею Р.Навроцькою було викуплено обійстя родини Сліпих у онука брата кардинала, М.Сліпого. Фактично тут все було зведено з нуля, тобто старих споруд в комплексі немає.
В невеличкій хатці-музеї можна оглянути одяг, меблі, побутові речі, посуд і книги, які належали родині Сліпих.
|
