Вид на місто з замкової гори. Ратуша. монастир, церква - все як на долоні.

	Кришталева дзвінкість Трембовлі

Райцентр на р. Гнізна, в 32 км на південь від Тернополя. Дзвінкі кришталеві обертони назви міста - додатковий стимул відвідати затишне поселення у центрі Тернопілля. До речі, стара, польська, назва міста “Трембовля” дотепер збереглася в назві залізничної зупинки.
Тут є на що подивитись спраглому вражень оку туриста. Не варто обмежувати себе хрестоматійними замком та кармелітським конвентом: є ще костел, церква, ратуша, елегантні та бундючні кам'яниці епохи зламу століть, цікавий некрополь неподалік краєзнавчого музею. Прикрашені скульптурами з червоного місцевого каменю склепи і cамотні гробівці навіюють своєрідну готичну атмосферу (танатофілам - зробіть вузлик на пам'ять!).
Казково гарне місто, яке звикло дарувати казку - до всього того у Теребовлі ще й розташована відома фабрика ялинкових прикрас (от би туди потрапити!).
Писати про Теребовлю можна довго і багато, літератури про місто та його пам'ятки маса - але чи варто цитувати вже видані книжки, якщо все одно інформації такого роду досить? Обмежимось лише короткими відомостями з історії Теребовлі.

Місто вперше згадане в Іпатієвському літописі під 1097 р., а наприкінці ХІ ст. місто було центром удільного князівства, до якого входили землі південно-східної Галичини, Буковини та Поділля. Місто згадується у 1341 р. у переліку міст, захоплених Казимиром ІІІ, королем польським. Після спорудження 1366 р. замку Теребовля, загарбана Польщею, ввійшла в склад її прикордонних укріплень. (Хоча деякі польські історики стверджують, що первісна фортеця у місті була вже в літописному 1097 році) Магдебурзьке право місто отримало одним з перших в Галичині: в 1389. У 1415-1420 рр. Король Ягайло нагороджує свого слугу Бартоша з Теребовлі за вірну службу грамотою, якою дозволяється закласти нове місто з другого боку Гнізди із звільненням поселенців на 8 років від чинів та всіляких робіт. Саме з цього часу місто почали ділити на дві частини: стару - під замком, та нову – за рікою, сполучені між собою мостом. Уродженець недалекого Гусятина, легендарний Северин Наливайко з великим загоном козаків у липні 1594 р. вступив до Теребовлі та оволодів фортецею. До речі, населення уродженцю Гусятина жодного опору не чинило. Ці події детально описані в Теребовлянських Бродських книгах, які зберігаються у Львові. Місто - як Старе, так і Нове - було оточене валами і парканом, мало 3 брами: Зеленецьку, Галицьку і Львівську. Зберігся опис раптового захоплення і спалення міста і замку татарами 9 травня 1687 р., після чого замок уже ніколи не піднявся., а після 1699 р. взагалі втратив своє оборонне значення.

	ЗАМОК

Старе фото замку.

На високій горі над містом збереглися руїни замку, збудованого на місці давньоруського городища. У підніжжі, між горою та р. Гнізною, була друга частина давньоруського укріпленого міста, названа пізніше Старим містом. Вона була оточена валами.

Мурована фортеця виникла в 1366 р. Пізнішої перебудови твердиня зазнала 1631 року. Замкове подвір'я, нерегулярне в плані, оточене товстезними стінами (іх товщина доходила до 4-5 метрів) з однією велетенською вежею на краю гори та ще двома баштами з напільного боку. В цих баштах зверніть увагу на цікавої форми бійниці. Форма башт – різна: еліпсоподібна, п‘ятигранна і квадратна. Вежі і стіни мають внутрішні галереї та стрільниці, що нагадують своєю формою стрільниці Бучацького замку. Територія фортеці - приблизно 120 на 60 м. В‘їзд до замку - у вигляді аркового отвору - розташований у східній стіні і обрамлений блоками в ренесансних формах. В‘їзд був додатково укріплений ззовні барбаканом. Фортеця була майже неприступна - майже. Під час турецької навали 1688 року замок було зруйновано - і більше твердиня не відбудовувалась.
В деяких часописах повідомлялось, що до 900-ліття Теребовлі в одній з башт в 1997 р. було створено музей - так от, це неправда. В усякому разі, ні в 1997-му, ні в 2000 рр. музею в замку ми не знайшли.
Зараз остов могутньої фортеці сторожко слідкує за містом біля підніжжя через густі крони дерев, що вкрили зеленим киломом замкову гору. Поруч з старими стінами - руїни більш сучасні: тут був літній театр совєтської епохи, а неподалік зберігся постамент з все ще видними літерами:
"1675 Zofii Chrzanowskiej, Bohaterce - obywateli miasta. 1900".
Хто така була та Софія і як виглядав пам'ятник, спитаєте? Ось читайте відповідь (а картинки дивіться в галереї поруч).
У 1674 році, в рамках приготувань до наступної війни з турками, який на той час воювали з Росією, сейм постановив додатково укріпити Теребовлю і вислати туди залогу. Комендантом твердині назначили Яна Самуела Хржановського. Наступного року яничари вкотре взялися спустошувати подільські міста й села, а 20 вересня 1675 року зупинились табором біля Теребовлі, очікуючи легкої перемоги. Та не так сталося, як гадалося - Хржановський мужньо захищав подільське місто. Те, що залога витримала важку осаду, було в великій мірі заслугою дружини пана коменданта Софії. Жінка не лише підтримувала в вояках бойовий дух, а й сама з шаблею брала участь у битвах. Носила з собою два ножі та погрожувала чоловіку, що одним заріже його, а іншим - себе, якщо Ян вирішить здати замок. Відчайдухам посміхнулася доля: до міста наближалося звитяжне військо Яна Собеського, турки змушені були зняти облогу фортеці. Хоробрі оборонці замку були вшановані по честі, а сама облога турками швидко приростала легендами, головну роль в яких грала мужня пані комендатова. Софії Хржановській присвячували вірші та пісні - ось, скажімо, Тимон Заборовський писав про цю ксену Поділля так:

Wiezow i hanby sama mysl zelzywa Obraza zacnosc wolnej Podolanki,
Swoje wiec dziecie na reke porywa, Jak Scytow niegdys w Tauryce kaplanki,
Srogie dla wrogow dwa chwyciwszy noze, Wielki! (zawolala) moich ojcow Boze,
I wy ich cienie! macie dwie ofiary, Obie niewinne - przyjmcie razem obie,
Jedna niech padnie na wolnosci grobie; A druga - czystsza - na oltarzu wiary!

Монумент Хжановській ще раз.

Тут вам і ножі фігурують, і діти, і моління богу батьків. Мало віршика? То тримайте цілих ДВІ опери: "Оборона Трембовлі, або мужність Хжановської" авторства Якуба Кубліцького та "Полька" (не плутати з шикарним твором Мануели Гретковської!) Юзефа Вибіцького. Письменник Міхал Асанка-Яполі описав героїню замку у книзі для молоді "Трембовльська глорія". За письменниками та музикантами за справу взялись скульптори: з'явився популярний цикл "Оборона Трембовлі" Алєксандра Лессера у 1841 році, де центральною постаттю є саме Хржановська. Що цікаво: насправді ніхто точно не знав, як звали мужню паню комендантову. З заповіту Хржановського випливає, що на ім'я мала Анна Дорота фон Фрезен, а, отже, легендарна "полька" походила з Німеччини. Ім'я "Софія" вперше з'являється у 1828 році у поемі Заборовського, хоча інші поети називали жінку Мальгожатою.
Така легендарна популярність спричинила появу пам'ятника Хржановській біля стін замку. Первісний монумент з'явився ще у 18ст. і простояв до 1829 року, коли завалився. 20 березня 1869р. Рада гмінна міста призначає 300 злотих на створення нового пам'ятника. Взялись збирати гроші. Люди офірували без охоти. Виникає думка: а може, чорт з ним, з тим монументом - відкриємо в місті жіночу гшімназію, назовемо її іменем героїні - і по справах? Тут обурилася місцева преса: як так, "вдовій гріш" піде на школу, яку і так має профінансувати уряд, а не на монумент? Час йшов, гроші не прибавлялися, у 1886 році на честь героїні зводять кам'яну стелу біля замку, та мрія про монумент не полишає патріотичні голови. У 1895 році замковою горою заопікувався Алєксандр Блажинський: руїни почистили від кущів, насипали стежки, огородили територію фортеці, поставили альтанки та лавиці, гору засадили деревами, а на сякі-такі кошти общини місцевий скульптор Ян Бохенка вирізьбив фігуру Хржановської. 11 листопада 1900 року монумент урочисто відкрили. А під час Другої світової фігура жінки десь зникла. Ось така історія.

	МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА

Знаходиться в центрі міста, поблизу пошти, через дорогу від неї - місцевий базарчик. Бути в Теребовлі і проминути цей храм неможливо.

В 2009 році пережила черговий ремонт.

Миколаївська церква – одна з найдавніших споруд у Теребовлі, збудована орієнтовно в кінці XVI століття. І хоча 1734 р. святиня зазнала деяких перебудов, початковий об‘єм залишився тим самим: тричасна в плануванні, а на згадку про оборонний характер споруди над апсидою розміщено спеціальний закритий бойовий ярус з бійницями. Придивіться уважніше - і ви їх побачите. Ще раз нагадаємо, що для Поділля це характерне сполучення - храм, який ставав в разі потреби фортецею.

	МОНАСТИР КАРМЕЛІТІВ

Ще одна сакральна споруда міста, пристосована до оборони.

Будівництво комплексу велось з 1617 по 1639 рр., під час безперервних воєн та ворожих захватів міста кримськими татарами - тому храм мав виконувати і функції фортеці, а не лише служити оздобою Теребовлі. До цієї пори частину території монастиря оточують муровані стіни з досить фотогенічними кутовими п‘ятикутними баштами з високими пірамідальними дашками. Дві з цих башточок знаходяться над Гнізною. В кожній з цих башт - бійниці, що пристосовані не лише для стрільби з рушниць та мушкетів, але й з гармат! А зовні такі мирні, ага.

На початку XVIII ст., коли часи настали більш спокійні та мирні, приступили до відновлення монастиря та костелу. Споруди монастирського комплексу після реставрації набули рис ренесансу та бароко, а в інтер‘єрах з‘явились багатодекоровані плафони, “дзеркала” та ліпні картуші в стилі рококо. Таким чином зовнішнє оздоблення Успенського костелу - просте, суворе, характерне для ренесансних споруд - було цілковитою протилежністю інтер‘єру, який був значно пишнішим та витонченішим завдяки багатому і різноманітному декору.
Зараз всю цю розкіш вже не побачтити: розписи в храмі абсолютно новенькі.

В наш час споруди використовуються семінарією Української автокефальної православної церкви. В релігійні свята біля храму просто велетенські натовпи віруючих.

	ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ КОСТЕЛ

У 1924 році у місті завдяки старанням ксьондза Еловіцького починається будівництво нового костелу. Через чотири роки місто прикрасила велична споруда з двома високими баштами на фасаді, збудована за проектом архітектора Адольфа Жишке-Богуша, одного з реставраторів Вавелю.

Костел (38 на 24 м, вежі 39 м висоти) був першою на теренах Польщі спорудою в стилі старих римських базилік. (Ще я десь читала, що то був перший в країні модерновий костел). Окрасою центральної нави був простий, але вишуканий вівтар з колонами та балдахіном. Територія біля храму була - і є - оточена колонадою з теребовлянського каменю. У 1956р. будівлю пристосували під Будинок Культури. Лише у 1990-91рр. громаді римо-католиків міста частково повернули храм з органом.

Поруч з костелом - сквер, де колись висились ідоли Сталіна та Леніна, а зараз є монумент князю Васильку, відкритий до 900-річчя міста.

	Легенда від Ігоря Хоми:

Якось літом в Теребовлі взнали, що турецько-татарське військо суне на місто. Люди забрали все саме цінне, включно з худобою, і сховалися в замку. І ось орда обложила замок. Було декілька атак (неуспішних), після яких татари вирішили взяти замок облогою. Голодом обложених не дуже-то налякали, бо є вода, їжа (в замку повно худоби!) але ж скучно просто так сидіти невизначений термін! Хтось мудрий придумав вночі волам поприв'язувати різні ганчірки до рогів, підпалити їх, і випустити ту худобу з замку на табір турків. А того, кого не затоптали копитами воли, вже добили оборонці замку...