Родинний склеп (1871) Кеншицьких в Дзвинячці - місце поховання в 1895 р. Зиґмунда Щенсного Фелінського (канонізований католицькою церквою восени 2009 р.).

Троїцька церква (1889 р.) в Дзвинячці на Борщівщині. Серпень 2010 р.

Карта

48°34′53″ пн. ш. 26°15′0″ сх. д.

Це зовсім поруч з Мельницею-Подільською - останнє село (понад 1000 ж.) на трасі перед містечком. В 1964-1990 рр. село називалося Комунарівкою. Бр-р-р-р. Колгосп місцевий теж називався відповідно - "Комунар" (зараз це селянська спілка "Дзвинячка" - і в цьому більше логіки, адже через село тече одноіменна річечка).

Не здивуюся, якщо невдовзі сюди потягнуться прочани-католики - поляки наймовірніше, але можуть бути просто католики. Саме сюди, в Дзвинячку - не в Окопи, не в Мельницю чи "Кришталеву" - сюди, до старої крипти-усипальні неподалік давнього цвинтаря. Бо певний час саме тут був похований римо-католицький святий made in 2009: Зиґмунд Щенсни Фелінський (Zygmunt Szczęsny Feliński, 1.11.1822-17.09.1895), варшавськпий архиєпископ (1862-1864)і вигнанець. В Дзвинячку такого шанованого представника кліру і уродженого волиняка в 1883 р. закинула доля. Кажуть, опальний священик любив ходити до джерела на краю села (в бік Урожайного) - зараз там сестри-францисканки звели на його честь капличку, яку було освячено 30 вересня 2006 р. Місцеві вірять, що вода у джерелі має цілющі властивості.

Поховано архиєпископа було в родинному склепі (за впевненістю місцевих, склеп належав графам Козебродським) Кеншицьких (1871). В 1920 р. останки Фелінського були перевезені до Варшави. 14 квітня 1921 р. їх урочисто перепоховали у крипті варшавського катедрального костелу. В 2002 р. Фелінського беатифікував в Кракові Іван Павло ІІ, а 11 жовтня 2009 р. у Римі Зиґмунда Щенсного Фелінського було канонізовано Папою римським Бенедиктом XVI.

З.Щ.Фелінський походив з волинської шляхти, відмінно вчився на математичному факультеті Московського університету, опікувався у Парижі геніальним поетом і теж волиняком (з Кременця ж!) Юліушом Словацьким. В 1851 р. вступив до Житомирської семінарії, продовжував навчання у Санкт-Петербурзі. Там же і почав священицьку діяльність у костелі св. Катерини на Невському проспекті. В 1857 р. він заснував жіночу чернечу конгрегацію францисканок Родини Марії. В 1864 р. Фелінського, вже Варшавського архиєпископа, за патріотичні переконання було царатом на 20 років заслано до Ярославля. Навіть тоді, коли в 1883 р. строк заслання минув, архиєпископу було заборонено повертатися в Варшаву - так він опинився в Дзвинячці, де й прожив останні 12 років. В село його запросила Хелена з Кеншицьких Козебродська, сестра власника маєтку. Був титульним єпископом Тарсійським, створив у селі школу і монастир, звів Троїцьку церкву - ну, так кажуть.

Помер архиєпископ, до речі, не в Дзвинячці, а в Кракові - повертався з лікування у Карлових Варах. Його навіть поховали первісно в Кракові, але 10 жовтня труну перезаховали в Дзвинячці.

Склеп довгий час був у жахливому стані руїни, але всередині можна було побачити таблиці з епітафіями членів родини Кеншицьких та їхніх родичів (скажімо, поета і революціонера Домініка Магнушевського, 1810-1845) і залишки старих розп'ять. З паном Домініком схожа з Фелінським ситуація - поет похований насправді не тут, а в Гвіздці.

Склеп був "відреставрований" з втратою архітектурних деталей у 2007 р. Я все ще не втрачаю надію знайти і відсканувати фото склепу і костелу в Дзвинячці, зроблені мною в квітні 2004 р. - жахливе було видовище.

Крім склепу і новесенької каплички, в селі один напроти іншого стоять два храми: греко-католицька мурована триверха Троїцька церква (1889) з дерев'яною каркасною дзвіницею - і вкрай пошарпаний життям костельчик (я б датувала його початком ХХ ст., як би там Вікіпедія не натякала на 200-літній вік споруди. Ще плюс в мою користь: в ХІХ ст. село належало не Козебродським, які начебто фундували храм, а Кеншицьким). В радянський час скапарений добудовами храм перетворили на склад і чайну "Ромашка" (ОООО!), сама пам'ятаю, як в дев'яності там був якийсь спортзал.

Дзвинячка на межі ХІХ-ХХ ст. була родинним гніздом графа Юзефа Козебродського (1870-1935), який згромадив у цьому подільському селі чималу бібліотеку. Частину своєї книгозбірки граф тримав у Дзвинячці. Після смерті графа його вдова подарувала 1850 книг з військової історії варшавському музею Польського війська, іншу частину збирки в 1938 р. купила бібліотека Львівського університету.