Ворота Тернопілля - і півень, що на три країни кряче. Новенький. Старий заіржавів над Збуручом. Від нього лише верхня частина й залищилася, сором'язливо захована за гілками верб.

Січень-2008. Замкова вежа і поруйнований конфедератський косттел.

	Конфедерати на городі.

Руїни башти Пуласького. Фото орієнтовно 1999 або 2000 року.

 Cело Окопи Борщівського району Тернопольської області лежить біля устя р.Збруч в Дністер, в 20-22 км від Камянця. Місцевість, самою природою створена для оборони, ще й з навдивовижу м'яким кліматом, здавна привертала увагу поселенців.

Замок, відомий в польській науковій та історичній літературі як Окопи Святої Трійці, збудований на місці давньоруського городища. Створювали цю твердиню коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Ян Яблоновський (до речі, будував він фортецю своїм коштом, не сподіваючись на допомогу сейму) та воєвода київський Марцін Контський для блокади доріг, що вели до захопленого турками Кам’янця. Фортеця була тим опорним пунктом, де могли базуватися війська, які не дозволяли постачати їжу та боєприпаси туркам в обложеному Кам’янці і нищили турецькі загони, що діяли між фортецями Кам‘янця і Хотина. З погляду військової стратегії місце було вибрано вдало. Ця твердиня здіймалась над всією кружиною. Праворуч було видно стіни і мінарети Хотинської фортеці, ліворуч Жванець з замком Лянцкоронських, а за Жванцем – карби земляних валів. Через Жванець лежав шлях із тодішньої Бесарабії в Кам‘янець. Отож воїнові з висоти башти відкривався краєвид з двома фортецями, двома переправами через Дністер та стародавній шлях, по якому вряди-годи рухалися турецькі транспорти.
Вибравши вдале місце під замок, Яблоновський писав королю:

“Зараз, Ваша королівська милість, знайшов місце, яке мав давно на приміті і яке подобається у всьому. Знаю, що і Ваша Величність його добре пам‘ятає. Є то над Лашківцями шия скалиста, яку стискає з однієї сторони Дністер, а з другої - Збруч, і зараз нижче впадає Збруч у Дністер, а Жванець у чверті милі. Засвідчую, що то місце заслонене від Польщі двома белюардами, бо від скали до скали - 180 ліктів, а від Кам‘янця також заслонено двома белюардами, і одним цілим всередині, бо є від скали до скали – 470 ліктів. Води багато, безпечно для коней. Брід добрий на Дністрі під самою фортецею, і виїзд добрий на другий берег. Отож виклав усі вигоди, які тут є. Вже вчора значну роботу зробили, бо люди не мало працювали. Хотіли форт побудувати у Жванці, але вирішили, що це місце набагато краще і безпечніше для людей“.
(За матеріалами з статті І.Скочиляса “Окопи Святої Трійці”)

Колись в костелі було так. А зараз там зберігають сіно.

 25 березня 1692р. С.Я.Яблоновський поклав перший камінь нової фортеці. 6 тижнів ціла армія насипала тут вали і зводила оборонні споруди. Вже на кінець жовтня будівництво було повністю завершено. Фортеця одержала назву “Окопи. Гори Святої Трійці, блокада Кам‘янця-Подільського”.
Військові дії навколо Окопів продовжувались ще кілька років. Польські загони о будь-якій порі року, вдень і вночі нападали на турецькі транспорти і значна частина османських припасів осідала тут-таки, в Окопах. Турецький гарнізон од того, звичайно, не голодував, але начальник Подільського пашалика Галіль-паша, а по його смерті - Кахріман-паша змушені були шукати інших, значно довших шляхів для доставки вантажів – зокрема, через Устя.

За Карловицьким трактатом турки повинні були повернути Поділля Польщі й покинути Кам‘янець до травня 1699р. Саме у той час до Кам‘янця вирушило польське військо на чолі з комісарами, які мали прийняти у турків місто – Болеславом Сангушком, Ст. Потоцьким та Марціном Контським. Османи, однак, не квапились виконувати умови договору ні навесні, ні влітку, й польське військо було змушене від квітня до вересня стояти табором біля замку в Окопах.
В 1699, коли Кам‘янець залишили війська Османської імперії, замок втратив своє оборонне значення. Утриманню оборонної споруди у належному стані з часом приділялось все менше уваги. Тільки у 1711р. ,коли турецька та шведська армії на чолі з Карлом ХІІ загрожували напасти на Польщу з боку Волощини (сучасної Молдови), Кам‘янець і Окопи почали спішно готуватись до оборони. Укріплювались мури, гарнізон збільшено було до 1500 чол. і 19 гармат. В інвентарі від 22 вересня 1712р. Згадується, що в Окопах на озброєнні було 4 мортири, 39 гармат різного калібру, 80 ц. пороху, 32 ц. куль для мушкетів, більше 4500 ядер до гармат. Тут також працювала кузня та токарський цех. У центрі твердині була столярня, яка обслуговувала і цивільне населення. Гарнізон розміщувався у 6 казармах, більше схожих на прості селянські хати.

Юзеф Брандт. Оборона конфедератів.

У 1769 в Окопах засіли Конфедерати (про це - далі). На допомогу королю прийшли російські війська, які штурмом взяли форт. Внаслідок воєнних дій мури були сильно пошкоджені.
У 1772 Окопи підпали під владу Австро-Угорщини. За рішенням нової адміністрації частину валів було знесено. В польські часи в замку розмістилась прикордонна застава: поруч ж бо Румунія і більшовицька частина України. Службу тут ніс 14 батальон прикордонної охорони війська польського.

Зараз від фортеці лишились 2 брами (Кам‘янецька та Львівська), залишки дозорної вежі над Збручем та система земляних валів бастіонної системи поблизу воріт. Брами збудовані з каменю, це прямокутні 2-ярусні будівлі. На другому ярусі, де було колись кілька приміщень, збереглися квадратні бійниці. Довжина Кам‘янецької брами - 12,3 м., ширина - 8,0 м. Відповідно довжина Львівської – 10,4 м., ширина 8, 5 м. Висота обох брам становить 7,5 м. Дахи обох башт не збереглися. Відстань між брамами складає 480 м. Досить непогано вони збереглися - дякуючи проведенній 1905 р. Польським товариством шанувальників старовини реставрації (про що нагадує таблиця на Кам‘янецьких воротах) та завдяки тому, що тут довгий час була прикордонна митниця (а до того реставрація брам відбувалася у 1870-1874рр.). У 1915 р. росіяни, намагаючись провести залізницю до Кам‘янця, розрівняли частину валів.

Міст в Окопах.

До дозорної вежі добираємось повз Львівські ворота, вздовж чужих огорож, хоча є шлях і з іншого, Кам'янецього боку. Звертаємо по дорозі увагу на шмат бойової стіни, який зберігся біля башти Пуласького.

В селі також збереглися руїни костелу, що дав у 18 ст. притулок барським конфедератам. Коли проти Казіміра Пуласького та його однодумців, що заперлися в костелі, пішли російські війська, конфедерати вирішили померти, але мосткалям не піддатися. Нещодавно було зроблено невдалу спробу відновити дах храму. Значно вдалішими є спроби жителів села зберігати в костелі сіно. Прогулюючись костелом, дивіться під ноги - там багато входів, певно, в крипти, які густо заросли бур'яном. Хоча голову іноді підіймайте: на стінах храму збереглися геральдичні розписи.

На Хмельницькому березі Збруча, напроти Окопів - село Ісаківці. Відомий краєзнавець Радзієвський згадував про залишки оборонних мурів у цьому селі, але знайти їх мені не вдалося (а там я була багато та неодноразово - улюблене місце відпочинку!). Хіба що малися на увазі оті довгі земляні насипи, що праворуч траси на Окопи. Ще одна версія - доти 1930-х років, що вервечкою тягруться від Жванця до Завалля через Ісаківці.

Добратись до Окопів найкраще з Кам'янця, звернувши з траси Хмельницький-Чернівці у Жванці біля ресторану, звідти - 3 км до Ісаковець, через міст, повз автозаправочну станцію - і вже на місці (якщо не враховувати кілька кілометрів самим селом до першої, Кам'янецької, брами). З сторони Тернопільської області - від Мельниці-Подільської - 20 км.

А тут зокрема можна почитати про Окопи в міжвоєнний час.

	А це теж рештки замку...

Напевно, тут була брама. Розташовані залишки акурат напротти башти Пуласького.