Карта

Продовжимо подорож надзвичайно багатою на пам'ятки старовини Борщівщиною, хоча ще кілька десятиліть тому це містечко й саме було районним центром.
У дитинстві я часто тут бувала з мамою, але ті візити зтерлися з пам'яті. За останні роки була я тут лише двічі. Вперше - у 1999, здається, році, коли сподівалася, що хоч щось у Мельниці від замку, збудованого у сімнадцятому сторіччі, залишилося, і нещодавно, у квітні 2004 року - просто так.

	Щось в парку. Старе, здається.

Cухо і коротко - про історію поселення. Перша письмова згадка - кажуть, начебто ще 1493. Сайт "Українська геральдика" чомусь називає іншу цифру: 1747р. У 1648 р. тут побували козаки Максима Кривоноса. Тоді це було володіння князів Лянцкорнських. У 1747р. надане магдебурзьке право.

До 1940 р. місто називалося Мельниця-над-Дністром.
Якщо очікуєте побачити тут дон-кіхотовські вітряки, будете трохи розчаровані: немає в Мельниці таких млинів! Назву пов'язують з існуванням у давнину на швидкоплинних прибережних мілководдях Дністра численних мельничок-плотів, у яких жителі по ближніх сіл мололи зерно.
Як і в інших подільських містечках, тут проживала колись велика єврейська громада. От я і думаю: зазнімкована споруда носить ознаки культової, але навряд це костел. Бiльше того, вона навiть намальована в розкiшнiй дитячiй розмалюйцi, купленiй в райцентрi. Можливо, це залишки синагоги? Чи все таки - костел?
Що ще є з цікавинок - окрім дністровських круч, які так полюбляють парапланеристи? До наших днів збереглося кілька пам'ятних хрестів козацьких часів. Є мурована Михайлівська церква (1772, розширена у 1913, відновлена у 1928). Пам'ятник (достатньо скромний) Адаму Міцкевичу. Теж скромні кам'яниці часів сецессії. Все.
Старі путівники згадують щось про готель Айзенберга та ресторан Юречкової у місті початку століття. Але то було давно.

А зараз провiнцiйний спокiй Мельницi розштурхують хiба вряди-годи дельтапланеристи, якi облюбували днiстровськi кручi для польотiв.