От їдете ви, приміром, зі Скали в Бучач. Якщо уважно дивитися праворуч, то в наступному ж за Скалою селі, в Бурдяківцях, за деревами промайне високий червоний дах. Симпатична така "замануха", яка й погнала мене в це подільське село, хоча я знала дефолтом, що місцевий костел Різдва діви Марії виник в 1920-30-х роках. Добре, що храм діючий - дах, здається, зовсім новий.

Резюме? В селі на тисячу чоловік населення з півтисячі хрестів. Нє, трохи перебільшую, але їх тут надзвичайно багато. Цей - на знак скасування панщини, цей - на 50-річчя з дня смерті Тараса Шевченко, а цей знесли в 1950-му, але відновили в 1991-му, а цей - на честь відродження греко-католицької віри...

В художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького я не ходила - хоча й вважаю його неабияким талантом. До речі, прізвище директора музею - теж Левицький. Чи не родич?:)

Костел розташований на пагорбі над ставом, вже фактично за селом. Пагорб він ділить з дуже скромною з вигляду греко-католицькою церквою.

Колись в лісі біля села спали в шахтах радянські ракети, територія охоронялася і взагалі все було дуже серйозно. Часи ці вже в минулому.

	Ще картинки.

Колекція бурдяківських хрестів.

Тарас Шевченко, став, костел.