English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Більче Золоте

Золота назва. А замку катма.

Думаю, найгарніша з споруд села на сьогоднішній день.
Каплиця-учипальня у Більчі-Золотому
З усіх сторін Більче Золоте захищене пагорбами і лісами. Праворуч помітно чималий старий млин поблизу скельного джерела.
З усіх сторін Більче Золоте захищене пагорбами і лісами.

Сумна історія однієї фортеці.

Карта 

Google-map

Координати: 48°46′21″ пн. ш. 25°52′51″ сх. д.

 

Я була тут багато разів. Дорога на мегаліт в Монастирку не може обминути Більче, а це й непогано. Село симпатичне, цікавий закуток в кількох кілометріх від траси Борщів - Товсте, тільки от коло-розвилка там якесь зачароване. Ми кілька разів не туди потрапляли, куди хотілося. Містика. :о).

 

Археологів сюди вабить гігантських розмірів городище на пагорбі над селом. Якщо пощастить, можна знайти неабиякої цікавості кераміку трипільських племен - як хоча б цю, що зберігається в краківському музеї. (Ці раритети знайшов історик Г.Оссовський ще в ХІХ сторіччі, коли розкопки тут лише починалися. Щоправда, не на городищу, а в княжому парку, про що нижче. Великої ролі місцезнаходження для мене не грає. Ці глиняні фігурки та посуд з часів неоліту є справжньою гордістю Краківського Археологічного. Там же і наш Світовид зберігається. Шкода, що не у нас). Рибалок - заплава Серету та гребля. Я їхала за примарними рештками колишньої твердині.

 

Незвична назва може підказати, що село має довгу історію. В ІІ половині XVIII ст. поселення належало белзькому воєводі і учаснику Барської конфедерації Теодору Потоцькому (1730-1812). Той, щоправда, на головну резиденцію обрав Смотрич. Коли Більче-Золоте дісталося його сину, полковнику Адаму Потоцькому (1776-1812), це мало змінило ситуацію: новий власник жив переважно в Городенці або у Львові. Хоча якийсь двір чи палацик у Більче, напевно, були: бо парк було розбито ще в 1800 р. Вже від дітей Адама Більче купив давній друг родини, граф Іполіт Дунін-Козицький (Hipolit Dunin-Kozicki) - але вже в 1854 р. граф продає село на аукціоні за неповні сто тисяч крон. Покупець - князь Адам Сапєга (Сапега) (1828-1903). В руках князівського роду маєток і залишатиметься аж до того часу, коли історія піде на червоне світло.

 

Отже, був парк, реконструйований вже за Сапєг в 1866 р. (тоді було насаджено багато нових видів дерев). Тоді ж було зведено й палац - стилістично його за збереженим фото окреслити більш ніж важко. Може, й замок тут був? Був. Та... Зовсім мало збереглося від нього зараз. Лише пагорб у центрі села, який має назву “Башта”, нагадує про існування тут укріплень. Та годі шукати стару кладку на цьому клаптику землі, де зараз знаходиться така солідна установа, як сільрада.

 

З архівних джерел відомо, що замок в Більче Золотому був вже в 1646 р. На жаль, жодного його графічного зображення я не знайшла. У цьому форпості під час татарських набігів знаходили прихисток місцеві жителі. Але навіть замок не завжди допомагав: у 1629 р. в Більче було 37 осель, а в 1650-му - вже лише 20.

Статуя на фасаді костелу.
Статуя на фасаді костелу.

 

З часом, коли загроза нападів зайд вже відпала, замок почав занепадати. При частій зміні власників села старому замку приділялось все менше уваги. На початку ХІХ ст. місцеві жителі з дозволу господарів руїни почали розбирати мури і башти.

Ось запис з інвентаря за 1820 р. (Цитую за альманахом "Літопис Борщівщини", який видається при Борщівському краєзнавчому музеї):

 

Замок. В‘їзд на дитинець через браму між кам‘яними стовпами без жодних воріт. На тому місці, де був палац, видніється з землі кам‘яний фундамент. Льох мурований в старому замку під баштою. Двері до льоху на завісах з величезними скобами в мурованих стовпах. В лівій стороні знаходяться склади для напитків з 2 люфтами.” Зараз - опис маєтку Адама Потоцького в Більче від 1826 р.: ” Мури старого замку з баштами за описом в попередньому інвентарі (за 1820) ще не були розібрані, а тепер каміння забрали на будівництво стодоли”. Останнє повідомлення про замок датується 1846 р. ”Башта в самих руїнах. При башті замчисько, яке в значній мірі опоясано мурами, однак ті мури дуже спустошені і знищені. В середині цього замчиська в розвалинах знаходиться пивниця значної величини, поділена на різні відділи. Склепіння пивниці повалене. Кімнати пивниці з каменя без жодних дверей. На розі замчища знаходиться склад“.

У другій половині XIX ст. стіни замку і башту розібрали повністю, а камінь використали для зведення двох господарських будівель в маєтку князя Леона Сапєги.

 

У 1771 р. (за польськими джерелами - 1871 р., і це більше схоже на правду) поряд з старим замчищем збудували церкву св. Михайла, використовуючи замкове каміння. (Чи це та, де зараз моляться своєму богу автокефали?)

 

Читала в борщівському часописі "Літопис Борщівщини", що ще донедавна в Більче Золотому зберігались фундаменти від мурів та підземні сховища, та на початку 60-х рр. ХХ столітя для будівництва (вгадайте, чого? - правильно, ферми) і для ремонту доріг розібрали камінь навіть з фундаментів.

 

Найдовше зберігалась підземна частина замку, та не пощастило і їй: в кінці 1970-х років бульдозером зняли земляне перекриття і розвалили кам‘яне склепіння підземель. Не знаю, навіщо. Тепер на території колишнього замку стоять будинки сільради та дитячого садка.

 

А далі вже згадуваний часопис "Літопис Борщівщини" за 1994 рік писав наступне:

"Про розміри і план замку в Більче-Золотому судити важко, адже дотепер збереглась лише частина муру довжиною 26 м. з боку лікарні. (Я - не бачила. Я обійшла там ВСЕ, і я не бачила муру! Де подівся? - Блека) Тільки форма самого пагорба і рови від мурів дають уявлення про розміри. Певно, замок був прямокутним в плані, довжиною від південної стіни до кінця гострого північного рогу 131 м., а ширина південної сторони була 54 м. Площа - близько 0.7га. Пагорб майже на рівному місці насипали, возячи глину з берегів Серету. Потім за контуром пагорба звели кам‘яні стіни на вапняковому розчині шириною 1,7 м. і башту. Навколо міцного замку викопали рови. Потік, що тече з гори Білочка, наповнював їх водою. На території замку була глибока криниця.
Поруч з сільським клубом – цікавий католицький костел в парку
."

Костел-усипальня

Костел в Більче-Золотому.

Ну от нарешті згадали і костел, зведений в 30-х роках ХІХ століття (за іншими, значно більш схожими на правду. даними, родинну усипальню було зведено в 1898 р.).

 

І з вищенаведеною фразою я не можу не погодитися. Костел - мініатюрний, як іграшка, але гармонійний і затишний. Він ховається в парку, подалі від траси, виникаючи посеред галявини як казковий будиночок з витонченим силуетом даху, з високими готичними вікнами, з різьбленими гербами на фасаді, прикрашеному статуями. Один герб - "Погоня". Інший не пам'ятаю :о).

Костел діючий - зараз споруду віддали місцевій греко-католицькій громаді. Всередину? Ні, ніяк. От якби зараз правилось... Якісь ремонтні роботи ведуться, але ось у шпарину заглянути можна. Там... Хм. Там досить скромно.

 

Відомо, що князь Леон помер саме тут, в своєму маєтку - 8 лютого 1893 року. Чи не була ця споруда придворною капличкою Сапєги за його життя - і усипальнею після його смерті? Була, була. Тут же було поховано й дочку князя Сапєги Ізабелу. Вічний спокій обом отримати не судилося: в 1950-=х рр. рештки батька і доньки було ексгумовано і перенесено на сільський цвинтар. Над новою могилою навіть поставили дерев'яний хрест - щоправда, без жодного на ньому напису.

 

А ще відомо, що на території придворного парку (де і стоїть костел) в 1884 році абсолютно випадково знайшли залишки первісного житла. На запрошення Леона Сапєги дослідити знахідку прибув в 1889р. куратор Музею Любомирських у Львові Е. Павлович. А вже потім дійшла черга й до Готфріда Оссовського, якого я вже згадувала.

 

О. Ледь не забула. В 1822 році неподалік села випадково була знайдена печера. Ви про неї напевно чули - це Вертеба. Саме в ній в 1876-1878 роках по завданню краківської Академії Мистецтв Адам Гонорій Кіркор знайшов деякі з тих цінних черепків, якими так пишається Краків.

 



Антикварні урочистості в Більче-Золотому.
Антикварні урочистості в Більче-Золотому.
Маєток. Фото до 1939 р.
Загальний вид маєтку в Більче-Золотому. Фото до 1939 р. З ІХ тому "Дій резиденцій на Кресах..." Романа Афтаназі
Палац, Більче-Золоте. Фото до 1939 р. (З "Дій резиденцій..." Р.Афтаназі).
Палац, Більче-Золоте. Фото до 1939 р.
Зірваний міст на Сереті. Квітень-1929. З архіву NAC
Зірваний міст на Сереті.
Михайлівська церква (1871).
Фундована Сапєгами Михайлівська церква (1871). Більче Золоте
Біля автокефальної церкви. Буде буря.
Біля автокефальної церкви. Буде буря.
А парк тут вміє дивувати.
А парк в Більче-Золотому вміє дивувати.
Клуб. На місці давнього палацу.
Бильче-Золотое
Усипальня князів Сапєгів
Усипальня князів Сапєгів
Сучасний "живопис" в старій рамці.
Bilcze Złote – wieś w obwodzie tarnopolskim na Ukrainie.
Усипальня Сапєгів через шпаринку для ключа.
Усипальня Сапєгів через шпаринку для ключа.
Доцифрове фото усипальні в Більче-Золотому
Доцифрове фото усипальні в Більче-Золотому
Старий млин
Старий млин. Більче Золоте на Тернопільщині
Джерело. Навіщось зі статуєю
Цікаве природне скельне джерело вульгаризували дешевою статуєю.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник