Край кіпарісів і муляжів.

 Місце родом з дитинства. Там я щороку проводила червень в дошкільні та шкільні роки. Топографія Ялти, здається, в'їлася в підсвідомість: нічна прогулянка знайомим маршрутом в червні 2005 року, 18 років після моєї останньої поїздки туди, довела це. Силует Ластівчиного Гнізда, яке в дитинстві діловито виміряла кроками в довжину-ширину (планувала, чи достатньо буде місця мені там жити Жо)) - не сплутаю ні з чим. Крим був другою малою Батьківщиною. Щоправда, то було давно.

Запахи правлять бал. Магнолії, гранати та кіпариси єдиним фронтом атакують ніс і переносять кудись далеко, у 1980-ті. Нічого не змінилося, зараз тобі заплетуть кіски і всі втрьох підемо на набережну їсти морозиво "Каштан", яке в Кам'янці не продають. Море хвилюється - раз, два, три - як і десятиліття, століття та тисячоліття тому. Тільки от Макдональдси та брендові бутіки трошки диссонують зі старою світлиною південного раю.
Тут дуже, дуже гарно. Тут гарно до запаморочення. Гори, квіти, розкішні віли, царські палаци, руїни генуезьких фортець, прозоре синє море. Одна біда: туристам часто підсовують гарно запаковану "ляльку": розвалини замку старанно "добудовують" з каміння, що валялося навколо, а то, як в Сімферополі, зводять ЩОСЬ, що має бути Неаполем Скіфським, але вибудовано з бетону. Дивно. "Піпл хаває?"

Але перепустки в рай отримує кожен, в кого є достатня сума грошей. Тому в раю трохи більш людно, ніж хотілося би. Цей край іноді виглядає на лише НОМІНАЛЬНУ Україну. Характерне акання звідусіль. Так, ксенофобію зараз постраюсь загнати поглибше у шафу. Якщо вийде.

А шляхи тут - геть всі "тещині язики". Привіт автомобілістам. :о)