Не знаю, чи є сенс переповідати в сотий раз легенду про те, як чужоземні загарбники (чи не генуезці?) поставили на цій горі-вулкані кузню і змусили місцевих жителів годувати-напувати грізного чорнобородого коваля, що день в день виготовляв тут смертоносну зброю. Він мав спеціальний хист - його мечі були здатні зламати чужу зброю, а самі залишалися неушкодженими. І тому загарбники були непереможними. Тільки простим людям що з того дива? Кузня, що вогнем пекла, сушила землю. Якось коваль наказав привести першу красуню міста Фуна, Марію. Та покірно прийшла, хоча жителі міста і намагались заперечити. Коли коваль встромив у серце дівчини лезо свого меча, гора не витримала наруги, вдарив підземний вогонь - і коваль та його помічники скам'яніли навіки.

Ррррромантично. Варіантів - безліч. Тільки Дімерджі (що й перекладається як "коваль") ніколи не була вулканом. Над незвичною формою каміння та скель довгі століття працювали вітер та дощі.

Найбільше скам'янілих дивацтв знаходиться якраз в Долині Привидів, що розташована над фортецею. Кажуть, щоб повністю збагнути, ЧОМУ це місце ТАК називається, там потрібно переночувати. Я не ночувала.

Тут маса кінних туристів. Через вікно авто особливо помітна втома на їх обличчях.

Ну і пуента всієї розповіді. Найвідоміша скеля всієї Долини Привидів - гіганстького розміру жіноча голова, що споглядає з вершини на Алушту. Ігор "Лазер" Скальський, як тільки це диво природи побачив, направив свого залізного важкого коня до отієї "голівки". "А-а-а, - втомлено (від шаленої спеки) прошепотіла я. - Це голова Катерини ІІ".

"Катерини Другої? Ну тоді..." - і джип помчав в протилежний бік. До траси. :о)

А нема чого на українській землі наших гнобителів возвеличувати.