| 
|
Вид на Алушту з розвалин храму.
|
 | Грізний суперник Фуни. | |
Здавалося б, курортне містечко як містечко: пляжі, халупки для відпочиваючих, ресторани та турбюро. Але в Алушті є руїни середньовічної фортеці, а це вже значно цікавіше за гальку та водичку.
Вперше про Алустон, укріплення на березі моря, згадав візантійський письменник Прокопій з Кесарії (VI в.) в трактаті "Про будівлі". Саме ця згадка про прото-фортецю й спричинила дилетантську помилку на охоронній таблиці на фортечній вежі. Там мідним по мідному написано: VI століття. А насправді перед нами рештки генуезького замку, який принаймні на 600-700 років молодший за вказаний вік. Буває. Коли гарнізон в VII столітті покинув це місце, він збурив рештки укріплень та забрав з собою все цінне, що тільки міг взяти.
В X-XIст. укріплення Алустон перетворюється на місто, де жили ремісники, рибаки та торговці. Жителі навколишніх сіл прибували сюди, аби продати свій нехитрий сільськогосподарський врожай.
В XI-XIIст. Алустон страждає від поборів рекетирів-половців. Вдругій половині XIII ст. "дах" змінився - тепер слід платити татарам.
І лише в 80-х роках XIVст. поселення за домовленістю переходить разом з 17 іншими поселеннями околиці до підприємливих генуезців. Італійці починають зводити тут мурований замок, перша згадка в літописах проякий стосується 1422р. (бо в той рік влада Каффи, очікуючи на війну з князем Феодоро, надала чималу суму на ремонт фортеці Алустон).
Фортеця-порт була досить важливим населеним пунктом. Мала вона свого власного, персонального ворога-сусіда: укріплення Фуну на схилах високого Дімерджі. Та часом двоє сусідів вели себе таки по-сусідськи (про це я вже писала на сторінці про Фуну).
1475 рік не пощадив місто та фортецю: турки, які хвилею-цунамі обрушилася на берег Криму, зруйнували укріплення. Замість розвинутого міста за кілька років подорожні зустрічали малесеньке сільце, що жалісно тулилося до решток фортечних стін. Такою була Алушта аж до ХІХ столітя.
Фортеця зараз - і фортеця в генуезькі часи - то дві великі різниці, але вчені допоможуть уявити, як все було раніше. Її перший опис зробив ще у 1794р. П.С.Паллас, який і прийшов до висновку, що це - генуезьке укріплення з надзвичайно міцними стінами.
А ось опис від 1872р., зроблений Є.Марковим в "Очерках Крыма":
"Замок Алустон сохранился яснее многих развалин древнего Крыма. Три высокие башни, будто расколотые молнией, уцелели своими наружными половинами почти до самой вершины. Целы и остатки стен. Татары заполонили всю площадку холма, господствующего над обеими речками, и тесная куча их саклей жмется теперь между обглоданных остовов башен и стены. Многие сакли сложены только на половину из камней развалин, остальное прямо заменяется старою стеною..."
За середньовіччя замок займав вершечок пагорба над морем, а в плані був неправильним чотирикутником. Складалося укріплення з двох частин: цитаделі та зовнішньої стіни з трьома баштами. Башти називалися Чатал-Куле (Рогата, не збереглася, була шестикутна в плані), Орта-Куле (Середня) і Ашага-куле (Нижня). Між баштами тягнулися високі муровані стіни. Середня вежа збереглася на висоту 8 метрів, має розміри 12х12,5 м. Башта виступає за лінію стіни. Товщина кладки в неї 2,75 - 2,85 м. Зараз знаходиться на городі якогось жителя міста, побачити її можна з балкону кількоповерхового будинку поруч з розкопками.
Південно-східний фланг замикався круглою вежею, яка наразі збереглася найкраще. Знаходиться вона на вул. 15 Квітня. Стіни завтовшки від 2 до 2,45 м., які тягнуться від вежі, любесенько слугують в господарствах не одного місцевого газди. Стіни збереглися непогано, але сфотографувати їх трохи важко: заважають туалети, сараї та комори, які витягнулися вздовж "лінії оборони" протяжністю в 125 м. Відстань між збереженими баштами близько 75м. Колись розміри замку складали 135х125 м. Побачити, яким же був замок колись, можна в місцевому краєзнавчому музеї.
Ще на міському плані 1835р., надрукованому П.Кеппеном, чітко видно і цитадель, і стіни, і всі три башти.
Якщо зайти до фортеці з тилу, побачимо старенький дерев'яний щит з написом "Крепость Алустон" і сліди археологічних розкопок. Злапавши на цьому місці археологів та допросивши їх, ми з Лазером з'ясували, що фрагменти мурованої кладки біля щита ніяка не фортеця, а залишки прямокутної культової споруди з напівкруглим вівтарним виступом. Розвалини складені з великих каменів майже без розчину в 0,65м. в середньому завтовшки. Знайдено було й залишки різблених віконниць, і навіть якісь сліди кольорових вітражів. Археологи навіть встановили, що стіни споруди покривали розписи з фарб, створених на оснеові складної емульсії з клея та смоли. Такий розчин надавав фарбам більшої стійкості. Деякі путівники називають ці ріїни церквою, інші - мечеттю X-XIII століття. Хоча якщо подумати, що споруду зруйнували саме турки, стає зрозумілим, що то був християнський храм.
На тому ж місці свого часу відкопали середньовічний могильник (X-XVIII ст.)
|
