English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Золочів
Замок у Золочеві, 2 березня 2010 р.
Замок у Золочеві. Золочівська фортеця
Подвір'я замку. 2 липня 2010 р.
Подвір'я замку. Золочів

Див. також трохи моєї джинси з "Високого Замку" та статтю в "Мире Туризма"

 

 Райцентр Львівщини на річці Золочівці. Лежить на трасі Тернопіль-Львів, в 66 км. на схід від Львова. Населення – близько 23 тисяч чоловік.

 

 

9 серпня 2011 р. Герой України, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький повідомив ЗМІ, що 5 серпня о 14-00 внаслідок бурі впав дах на вхідному корпусі Золочівського замку. На його відновлення просять 3 млн. гривень. Доступ туристів до пам'ятни поки що неможливий. 


Вже у 1180 році в межах сучасного Золочева існувало місто Радече, яке можна вважати попередником Золочева. У деяких історичних джерелах згадується, що в кінці ХІІІ ст. на місці сучасного Будинку "Просвіта" і була давньоруська фортеця. Точно відомо, що у ХІV-ХV ст. ця фортеця існувала і була спалена під час набігу кримських татар.
Перша згадка про Золочів – під 1442 р., але існувало місто, безперечно, і раніше і належало до олеських маєтків Яна з Сієни. В 1442 та 1443 рр. король Владислав Варненьчик заборгував с. Золочів 300 гривень. Така велика сума свідчить про те, що й село було на той час вже великим і з урожайними землями.
Можна припустити, що на горі (а місцевість тут дуже мальовнича), на перехресті доріг з Тернополя, Бережан і Поморян уже тоді були якісь укріплення.
Магдебурзьке право місто отримало 15 березня 1523 р. Власником Золочева був тоді Станіслав Сенинський, який у 1532 р. продає місто разом з “фортецею” одному з магнатів – Андрієві графу Гуркові, познанському каштелянові. Новий власник дещо перебудував замок. Нарешті, у 1634 р. батько майбутнього короля Польщі Яна Собєського – Якуб – закінчив перебудову замку, зміцнивши його чотирма бастіонами.

Напис на замковій стіні.
Напис на замковій стіні.

Син Якова Собєського, Ян ІІІ, рідко перебував в своєму Золочівському замку Успадкувавши після вимерлого магнатського роду Даниловичів замки у Поморянах, Золочеві, Олеcьку, Жовкві, він, як правило, проживав у дерев‘яному замку в Яворові, часом – у Жовкві та Варшаві. Короткий опис замку з тих часів залишив в своїх мемуарах агент-розвідник Людовика Чотирнадцятого Ульріх Вердум, який в 1671 р. проїжджав через місто на схід. Він записав:

 ”...Замок на високому горбі, добре укріплений валом із землі та бастіонами з кам‘яних плит і ровом”.
Золочівський замок, збудований на зразок цитаделі бастіонового типу, зберігся до сьогодні майже повністю. Це подовжений чотирикутник, оточений високими валами, укріплений ззовні тесаними кам‘яними плитами. На кожному розі добре видно п‘ятикутні бастіони, що закінчуються шестибічними сторожовими вежами, які після перебудови в 19 ст. мають лише декоративний вигляд. На кожній з веж – кам‘яні плити з гербами Яніна, Годзава, Равич і Гербурт з літерами J. S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski). Крім того, на баштах є цифри “1634”. Замок був оточений глибоким ровом. В‘їздна брама мала колись також звідний міст.
На подвір‘ї знаходиться двоповерховий житловий корпус – палац в стилі ренесансу. Поряд з палацом на осі головного входу побудований так званий Китайський палац. Надбрамний корпус і господарські будівлі розташовані по периметру подвір‘я на західній і південній куртинах.
У 1672 р. замок був здобутий і зруйнований турками. Пізніше відбудований турецькими і татарськими полоненими, в 1675 р. витримав сильний штурм татарської орди Аджі-Гірея.
Після смерті Яна ІІІ проживав інколи в Золочівському замку принц Яків (помер у 1737 р.). Після нього разом з маєтками замок перейшов до Радзивіллів, але нові господарі не дуже переймалися долею Золочева, замок почав потроху піддаватися часу, руйнуватися. Згідно з інвентарем 1782 р. всі замкові споруди були майже зовсім знищені.

У 1802 р. Золочів купили поміщики Комарницькі, відреставрували замкові будівлі і переробили їх на житлові приміщення, однак близько 1840 р. продали фортецю австрійському уряду під казарми для війська. З 1872 року австрійська влада почала використовувати замок як в‘язницю та приміщення суду. З 1939 по 1941 рр. у замку була катівня НКВС, потім тут хазяйнували фашисти. О.Лесик в книзі "Замки і монастирі України"  писав, що в радянські часи замок було віддано під ПТУ. Нарешті, з ініціативи Б.Г. Возницького, у 1986 р. вирішили влаштувати у замку музей.
Б.Г. Возницький, директор Львівської Галереї мистецтв, багато зробив для підняття замку, з яким пов‘язані імена Б.Хмельницького, П. Дорошенка, Івана Сірка, з руїн. Реставрація була проведена у 1979 та 1989 рр., саме тоді вперше за багато років, переступили поріг замку люди, чиїх родичів закатували енкавеесівці. Замордовано було близько 800 чоловік. Останки жертв перепоховано на місцевому цвинтарі.

Не обминули місто в ХХ столітті і страшні єврейські погроми. Докладніше про ті жахливі події можна прочитати в статті Софії Грачової в часописі "Критика".

Катастрофа-2010

Дах надбрамної вежі завалився

Жахлива новина облетіла в лютому 2010 р. всі інформагенства: один з найпопулярніших замків "Золотої підкови" потерпає від стихії.

Сніжна шапка на даху надбрамної вежі фортеці була така важка, що 22 лютого дах не витримав. Приміщення заливається талою водою, замокає й сусідній корпус. Снігопад завадив працівникам замку вчасно прикрити дірку на даху, але за кілька днів начебто латку було поставлено. "Начебто" - тому що я 2 березня 2010 р. бачила саме що дірки і напіврозвалений комин, але працівник заповідника мене завірив, що латка є - і було ще гірше, ніж тепер. Гм.

Потрібно сказати, що крівля була пошкоджена ще під час літнього буревію в 2009 р. Кошти на ремонт не виділили вчасно, мотивуючи це тим, що акт було складено неправильно (робимо висновок: бюрократи не лише самі говорять на якійсь своїй мові, а й інших застваляють вживати канцеляризму замість живих слів). Замку для відновлення потрібно 1 млн. гривень.

 

Реставрація замкових споруд, здавалося, тривала вічно. Шкода, що все виявилось не надто якісно зроблено.

Наприклад, було вручну (!) насипано оборонні вали (техніка в такій справі не помічник): на всій території подвір‘я зняли метр ґрунту до рівня культурного шару XVII ст. В березні 2010 р. частина одного з бастіонів кришилася як крейда, розсипалася на очах.

Багато що зроблено і в житловій частині палацу, де облаштовані музейні зали. Пан і пані мали окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці. А ключі від скарбниці носила при собі саме пані. За порадами тогочасних архітекторів, між двома половинами був прохід, аби у пана роги не виросли. Особлива гордість Золочівського замку – туалети: в ті часи це було рідкістю. А золочівські ще й так майстерно споруджено, що їх вивчали навіть сучасні спеціалісти.
Роботи по відновленню Китайського палацу йшли і в кінці квітня 2001 року, коли я вперше потрапила в Золочів. Мені навіть пощастило побачити Бориса Григоровича Возницького в його улюбленому замку.

Біля Китайського палацу зведено невеличку пагоду, на подвір‘ї встановлено скульптури, розбито клумби. Борис Григорович мріяв про експозицію східного мистецтва в цьому будиночку, про чайні церемонії - і його мрія здійснилася. Трохи допомогла їй стати реальністю й компанія "Львівської пивоварні" "Панська подорож замками Європи", кошти від якої пішли на відбудову споруди. А вже Львівській пивоваарні в медіа-кампанії трохи допомагала я, чим і пишаюся.

Біля входу до замку зведено прикрашену мозаїкою капличку з бронзовим розп‘яттям. На вхідних воротах колись був напис про те, що квитки до замку коштують 50 коп. для дітей та гривню – для дорослих, але так насправді ніхто ніяких квитків в нас не спитав (інформація з 2001 року, зараз ВСЕ змінилося) ... хоча на подвір‘ї було багато людей.

Що за замок без привидів?

Обережно! Замок з привидами! Але бастіони валяться від сніжної зими. 2 березня 2010 р.
Золочівський замок

А тепер – трохи історій з привидами. Без них літопис будь-якого замку виглядає занадто прісним навіть для скептичних атеїстів: казки люблять всі. А цю я вичитала в львівській газеті "Експрес", в статті Тетяни Шевченко.

 

Якось 2000-го року в Китайському палаці ночували реставратори. Один з них встав перекурити. Раптом у кватирку, до якої з землі людина не дістане, хтось постукав. За вікном майнула тінь кремезного чоловіка в капелюсі. Всі перелякалися і не спали до ранку. Відтоді таке траплялося не раз.
Під pіздво робітниці клали паркет – і раптом у сусідніх приміщеннях почули кроки. Поки жінки колядують – тихо. Замовкнуть – знову таємничі звуки. Кажуть, що навіть Возницький, ночуючи в замку, чув таку колотнечу, що аж сокиру біля себе поклав – про всяк випадок. Привида назвали Чорним Лицарем.
Поява Чорного Лицаря збіглася в часі з однією цікавою знахідкою. За с.Новосілками, що поблизу Золочева, у глухому лісі, в яру, знайшли два величезні камені. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. На них є різьба орієнтовно кінця 14 – початку 15 ст. Власне, тому їх і привезли до замку. На високому камені – два вінки : один із квітів, другий з терну. Це символізує життя і смерть.
На другому, величезній пласкій брилі, філігранно висічено кілька рядків тексту готичним шрифтом. Що написано – ніхто з фахівців не може розшифрувати.
До речі, створено товариства шанувальників Золочівського замку в Торонто та Сиднеї.

Каменюки й справді незвичні. Та тільки розгадка, як завжди, значно простіша за народні версії. Це ХІХ століття. А все, що буде нижче, скоріше за все, маячня.

 

Один з каменів.
Один з каменів.

 

Послання тамплієрів? Загадати бажання і... повернути палець (автор статті - Галина МИЦЬ)

З трьома каменями, які «живуть» у Золочівському замку, пов’язана давня прекрасна легенда. При вході на територію Золочівського замку стоять три великі камені. На сірому тілі цих велетнів відвідувачі охоче розглядають “вирізані” невідомою мовою літери - цілий рядок, які дійшли до нас з глибини століть. Ще невідомий художник зобразив на кам’яному полотні якісь давні символи - терновий і живий вінки, які переплелися, мов дві обручки. І просвердлив в одному з каменів дуже акуратну дірочку. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання і хочеш, аби воно здійснилося, потрібно покласти до тієї дірочки палець, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі.
Усі три камені працівники замку привезли із села Новосілки Золочівського району - так вони й лежали при купі в колишньому оборонному яру. Найбільший камінь, вагою 10 тонн, вдалося витягнути тільки за третьої спроби - люди, які були присутні при перевезенні, розповідають, що у підйомного крана не один раз рвалися троси. За переказами, ці три камені - усе, що залишилося від безповоротно зруйнованого у XVI столітті Новосілківського замку, який побудували вихідці з Угорщини, нащадки багатого лицарського ордену тамплієрів. У надписах на каменях начебто було зашифровано, де тамплієри заховали свої скарби. Донедавна вважалося, що напис на камені зроблений невідомою мовою. Але півтора року тому, коли до Львова приїздив Папа Римський, у Золочівському замку побував його референт. Він оглянув напис і, упізнавши одну характерну букву, яка у написаному повторюється не один раз, висловив думку, що це старопольська мова, якою користувалися до середини XIV століття.
Легенда, яку розповідають жителі села, така. Начебто у давнину в’язнем Новосілківського замку був польський національний герой Янусик. У ніч перед стратою йому приснився сон: якщо вдасться йому знайти у своїй камері камінь з діркою, його найпалкіше бажання збудеться. Для цього потрібно покласти у цю дірку палець і повернути довкола осі. Янусик відшукав потрібний камінь і вчинив саме так, як йому приснилося у віщому сні. На ранок молодому вродливому в’язневі в камеру принесли тацю з мокрими хустинками. Він зв’язав їх одну до одної і втік із замку. Ще один варіант легенди оповідає, що Янусикові передали хустинки молоді дівчата, також через дірку в камені. ...Сьогодні відвідувачі, які приїжджають до Золочівського замку, знають: якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового, “мертвого”, вінка. Якщо ж твоє бажання романтичне - в бік вінка квітучого. Працівники замку жартують: якщо бажання не здійснилося - значить, палець був недобре повернутий, і треба їхати до Золочівського замку ще раз.

А що крім замку?

Воскресенський костел. Вівтар.
Воскресенський костел.

О. Мацюк повідомляє про наявність у Золочеві оборонного двору, за іншими даними – арсеналу, датованого XIV ст. Знайти його мені вдалося вже аж в серпні 2005 року. Ну, знайти - сильно сказано, бо ця масивна, виразно оборонного характеру споруда знаходиться фактично в самісінькому центрі міста, поблизу ошатної сецесійної кам'яниці з годинником під куполом (може, якийсь аналог ратуші?). 

Сувора, майже без вікон, кам'яниця тихо спостерігає за сучасним Золочевом. Стан арсеналу, на жаль, не найкращий.

 

Одна з моїх улюблених міських споруд - багато прикрашений скульптурами костел Вознесіння діви Марії комплексу монастиря домініканців XVI-XVIII ст. (на вулиці Мазепи). Цікаво тільки, чому ось тут:
http://www.rkc.lviv.ua/Cu2PZ.htm#R
вказується, що даний костел було зведено 1939 року? Думаю, це дата останньої перебудови храму. Інтер‘єр витримано в досить витончених біло-золотих тонах, тут поєднуються барокова різьба з сучасними трохи аляповатими зображеннями святих.

 

Це далеко не єдиний цікавий міський храм - збереглися ще й Воскресеньська церква (162401627рр.) поблизу арсеналу, та древня Миколаївська церква (первісно, здається, костел) трохи далі. Для прихильників "чорної романтики" програма-мінімум - візит на старий міський цвинтар. Хоча прогулянка серед древніх склепів та скульптурних надгробків - дуже на любителя.


Місто компактне, поставивши машину на площі біля пам‘ятника Шевченку, ми за півгодини обійшли центральні вулички Золочева. Пам‘ятки розташовані на невеликій відстані одна від одної, а крім них збереглось багато вишуканих сецесійних будинків, зараз в них, наприклад, районний привід Руху тощо.

На великій пустій площі між містом і залізничним двірцем вже в часи незалежності виросло кілька храмів. найновіший - дерев'яна церква блаженного Миколи Чарнецького (того самого, могилу котрого на Личаківському цвинтарі студенти щороку просто грабують перед сесіями :)). Храм зведено в формах традиційної дерев'яної архітектури Галичини.


По дорозі з Золочева на Підгірці можна побачити великі антени-радари за лісом. Місцевість тут просто дивовижної краси - вкриті лісами пагорби по обох сторонах від дороги, неоготицький костел Воздвиження Святого Хреста в с. Єлиховичі одразу за Золочевом (його бляшану, просто сяючу на сонці стріху видно вже здаля), храми інших конфесій. Отримуєш естетичне задоволення вже від самої їзди таким шляхом. :о)

Дерев'яна церква бл. Миколи Чарнецького.

20 серпня 2008 р.
20 серпня 2008 р.
Політ над золочівським замком 12 червня 2018 р.
Політ над золочівським замком 12 червня 2018 р.


Центр Золочева з неба
Центр Золочева з неба
Неоготичний будинок неподалік замку.
زولوتشيف
Вознесенський костел. 28.08.05
Вознесенський костел
2 березня 2010 р.
Золочів, Вознесенський костел
Він же на старій поштівці.
Він же на старій поштівці.
Місто на літографії Ауера.
Місто на літографії Ауера.
Пам'ятник М.Шашкевичу в центрі
Пам'ятник М.Шашкевичу в центрі Золочева
Замкові палаци заховані за валами. Сучасними теж.
Замкові палаци заховані за валами. Золочів
Арсенал XV ст.
Арсенал XV ст. в Золочеві
Гімназія.
Гімназія в Золочеві колись
Вулиця Колейова
Вулиця Колейова в Золочеві колись
Гарненька кам'яниця. 28.08.05
Гарненька кам'яниця.
Воскресенська церква (1624-1627 рр).
Воскресенська церква (1624-1627 рр).
Миколаївська церква, 14 ст..
Миколаївська церква, 14 ст..
Каплиця перед замком. Чорний Ісус.
Каплиця перед замком. Чорний Ісус.
Кілька довоєнних світлин замку
Zolochiv (Złoczów) is a town located in the Lviv Oblast of western Ukraine.
Zolotchiv ou Zolotchev est une ville de l'oblast de Lviv, en Ukraine
Може, ратуша?
Може, ратуша?
Амвон в костелі.
Амвон в костелі.
Камінь номер 2. 6 травня 2006 р.
Камінь номер 2.
1899 рік.
1899 рік.
Площа Ринок. 1902р.
Площа Ринок. 1902р.
Середмістя колись.
Середмістя колись.
Загальний вигляд міста.
Загальний вигляд міста.
Школа ім. Міцкевича.
Школа ім. Міцкевича.
Руїни будівлі суду після пожежі.
Руїни будівлі суду після пожежі.
Башта замку
Zamek w Złoczowie – zabytek; od daty jego powstania (lata 1634 - 1636)
Аляповатий несмак біля замку
Аляповатий несмак біля замку - типу джерела

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник