Між двох алмазів.

Колись костел виглядав так.

 Велике село по дорозі з Золочева на Підгірці. Туристи, які слідують по маршруту Золотої Підкови, неодмінно минають це село - навіть не підозрюючи, що й крім знаменитих королівських замків дорогою трапляються цікавинки.
Історія зберегла стару назва поселення – до 1615 року Сасів називався Комарів.
З друкованих матеріалів відомо, що село Комарів належало до Олеських маєтків, і в 1511 році внаслідок їх поділу стало власністю Анни Сеннінської. Пізніше, 1613р., село перейшло у власність Івана Даниловича, який на основі привілею короля Сигизмунда ІІІ від 1615 року на місці села Комарів заснував містечко Сасів, назвавши його від свого герба “Сас” спочатку Сасом, а пізніше Сасовим. Иісто отримало магдебурзьке право, яким і користувалося до 1682р. Сасів відомий також у минулому як містечко-фортеця: залишилися сліди валів, які оточували його, а неподалік на горі Городисько був замок.
Ще у 1628р. тут зводять перший дерев'яний костел. 1631 року завдяки Даниловичу тут утворюється католицька парафія. Існуючий зараз мурований храм звели значно пізніше: у 1864р., а освятили у 1873р. під титулом Івана Хрестителя. У 1887р. костел вперше горів. Його швидко відбудували та повторно освятили. За радянських часів храм закрили, а приміщення використовували як майстерню та склад. Я була у Сасові ще 2001 року, коли храм стояв пусткою. Та у 2003 його повернули громаді римо-католиків поселення. 26 червня 2004р. тут було відправлено першу за багато років службу.
1638 р. тут існувала папірня, на базі якої в 60-х рр. 19 століття збудовано одну з найбільших в Європі паперових фабрик, що проіснувала до 1915 року і була знищена під час першої світової війни російськими військами. Її рештки ще й нині видно обабіч дороги при виїзді з села у напрямку Підгірців. Сасів відомий також як курортне містечко, де вже в 19 столітті була водолікарня, що обслуговувала за сезон 400 курортників.
В Сасові проживала велика хасидська громада. Особливо прославився в історії раббин-чудотворець та каббаліст Мойша Лейб (Mosche Leib). Дерев'яна синагога до наших днів у Самові не збереглася.
В селі збереглася дерев‘яна церква з 18 століття. Її бані видно з траси, вона знаходиться по праву сторону від дороги, недалеко від спаленого костелу.
Про те, що Комарів - поселення давнє, свідчить давньоруське городище 11-13 століть, розташоване в урочищі “Городисько” в 2 км. на південь від села.
Неподалік від Сасова, в с. Верхобуж, бере початок річка Західний Буг. (За матеріалами з книг: Мацюк О. "Фортеці і замки Західної України" та Першого тому Історії Львівської дієцезії)