Було так (фотографії замку і костелу в Гологорах на поч. ХХст.)

Стало так: Замковий пагорб в Гологорах. Залишки меморіальної колони та кількох мацев. Травень-2006

	"Путівник по Галичині", Мєчислав Орлович, 1919р.:

"В 11 км на південь (від Княжого), на краєчку Подільської височини, в місці зіткнення Вороняків і Гологорів (пасма пагорбів - Блека) лежить містечко Гологори. 3300 мешканців, 600 поляків, 1500 русинів, 1200 іудеїв. (...) В місті ренесансовий костел і дві церкви. З північного боку рештки валів. Невеликі руїни замку, за одними джерелами - з XVI ст., за іншими - зведена Міколаєм Потоцьким в XVIII столітті.

Напроти замку кам'яний стовп, під яким мають бути складені рештки татарського хана. Поруч в Гологорах в лісі оточена валами церквиця і цвинтар.

З Гологорів до Перемишлян тягнеться пасмо Гологорів (гір)".

	Що маємо

	Дивне зерносховище в Гологорах

Карта

На високому пагорбі з подекуди вгадуваними слідами земляних валів, що піднімається над селом, і правда збереглася дивної форми кам'яна колона. Можливо, саме під нею мало б бути поховання хана, згадане в книзі М.Орловича.

Під пагорбом - власне село Гологори, вже давно ніяке не містечко. Вже в 1929 р. населення міста почало скорочуватись і складало на той час 2480 чоловік.

Зараз в Гологорах проживає десь з 650 чоловік. Процвітаючим назвати цей населений пункт не повернеться язик.

Є греко-католицька церква. Серед старих колгоспних будинків - зерносховище дивної круглої форми, бетоноване. Здалеку виглядає як якась оборонна споруда.

Гологори відомі з 1271 року, хоча за деякими даними, вже в ХІІ ст. на цьому місці було невелике село. В документах 1461р. Гологори згадуються вже як місто. В XVII-XVIII століттях тут проводилися великі кінні ярмарки, продавали велику рогату худобу.

В 1895р. Барон Хірш (Hirsch) заснував в Гологорах приватну єврейську школу, яка отримала статус державної школи в 1901 р. Діяв заклад до 1939р. Відвідували школу не лише іудеї, а й діти інших конфесій. Окрім грамоти, учнів тут вчили боднарській справі.

І замок, і костел в Гологорах підірвали в радянські часи. Нижче - реквієм по ним.

Костел в поселенні виник ще в 1452р., але згорів в 1648р. під час Хмельниччини. В кінці XVII ст. храм відновили, та в 1766р. його знову нищить полум'я. З 1828р. це вже була руїна, в якій нелегко було впізнати давню готичну святиню з пізнішими бароковими перебудовами, з високо розміщеними вікнами, що натякали на оборонний характер пам'ятки.

Замок, що лежав в північно-східній частині Гологорів, в часи свого розквіту мав вигляд прямокутного будинку з чотирма кутовими баштами і був одним з найстаріших фортифікаційних споруд на Русі. З XV ст. слугував як родинне гніздо родини Гологірських. Фортецю неодноразово руйнували напади татарів та турків в XVI та XVII ст. Вже як суцільну руїну в 1792р. його купує у родини Старжинських домініканський кляштор в Підкамені. Протягом ХІХ ст. замок розбирають на будівельні матеріали.

Напроти замку на пагорбі (Іншому пагорбі? Тому самому, але поруч? Незрозуміло) - кам'яна фігура св. Марка на колоні. Татарський хан, за легендою, лежить саме тут.

(Від себе додам, що збережений стовп не виглядає як постамент для скульптури. Можливо, йдеться про іншу фігуру).