English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Поморяни
Поморянський замок. Фото з книги А.Чоловського і Б.Януша "Здобуткі тернопільські", початок ХХ ст.
Pomorzany (Ukraina). Zamek - pierwszą warownię wzniósł (340-1350)Mikołaj Świnka. W XV wieku właścicielem zamku został Zygmunt Sieniński i we władaniu jego rodziny zamek pozostawał do momentu, gdy kupił go Jakub Sobieski w 1619 r. Była to silna warownia
Замок в Поморянах. Стан в березні 2010 р.
Castello di Pomoriany (Ucraina)

Замок впав. Тепер загроза нависла і над ратушею

Ратушу в Поморянах продають.
Ратушу в Поморянах продають.

18 січня 2016 р. стало відомо. що будівля колишньої ратуші у Поморянах виставлена на продаж приватним власником за 15 тис. $. Власник ратуші начебто придбав її за борги колгоспу 23 роки тому. Він же отримав в безоплатну оренду на 49 років парк (12 соток біля ратуші). В селі подейкують, що колгосп розрахувався ратушею за солярку і запчастини. Голова поморянської сільради Володимир Бас обіцяв, що не допустить розбирання ратуші на цеглу, як це сталося зі старим млином в Поморянах. Але чи станеться саме так, ніхто не знає. Ратуша може зникнути. 

Замок, ратуша, костел і всі-всі-всі.

Карта

Широта 49.63, довгота 24.942.

 

Містечко на кордоні з Тернопільською областю, в 27 км. на південь від Золочева. Їдете неймовірною дорогою з Бережан, повз чудові гори, ставки (Урмань – казка! Ліс, кручі, величезний став, лебеді...), милуєтесь витонченою дерев‘яною церквою в с. Розгадів – і зразу, переїхавши місток через Східну Золоту Липу, потрапляєте в кошмар. Дорога закінчується тут же. (Більше того – там ще й міліціонери стояли. Зупинили, документи перевірили – і спитали, куди це ми їдемо. Ну просто митниця, а не кордон областей) Знаку, що ви вже в Поморянах, немає. По таблиці на будинку біля перехрестя – вул. Підзамче, 2 – розумієш, що ти вже на місці. Повертаємо цими непроїздними калюжами наліво і, маневруючи поміж купами коров‘ячого лайна, під’їжджаєте до замкового комплексу.
Сама споруда оточена більш пізніми прибудовами, якимись гуртожитками. Стан будівлі просто страшний, на стелі палацу виросла береза (!), зігнута не то важким піднебесним життям, не то шквальними вітрами. Шкода, що вода, що оточувала колись фортпост з усіх боків, розступилася, пустила ворога - людську недбалість - на ці терени.

ПОМИРАЮЧІ ПОМОРЯНИ

Моя стаття для газети "Демократична Україна", оновлена і доповнена станом на лютий 2010 року.

 

Є в мене знайомий, простий український міліонер, який своїми мізками і працею заробив чималий і чесний капітал. Найкраще дозвілля для нього — досліджувати замки і палаци Західної України. Найбільша мрія — придбати старовинний маєток і впорядкувати його. Після того, як в червні 2006 року Президент нарешті дозволив передавати об’єкти архітектурної спадщини в приватну власність, він об’їхав чимало замків Галичини — зі зрозумілою метою.

Маєток Реїв-Потоцьких в Приозерному на початку червня 2008 р. продано фізичним особам 350 тисяч гривень (це за паперами). Палац Лянцкоронських в Роздолі — продано ще раніше, тільки вже за півмільона гривень. Величезна будівля садиби Чарторийських в Журавно спочатку була виставлена на продаж, а потім цю інформацію спростовували. Виставлено на продаж палац Браніцького в Підгірцях біля Стрия. Що ж, не лишилося на Львівщині замку, який був би безпритульним і шукав собі господаря? Чому ж, є один. І який! Нечастий для наших широт зразок ренесансного палацу XVI століття. Перлина фортифікаційної архітектури. Поморянський замок. Але...

Забутий замок звитяжного короля

Парадний вхід в палацв Поморянах. До нього вже не доберешся: сходи впали.

Але Поморянам, схоже, недовго лишилося на цьому світі. Жахлива ситуація: замок, який поляки вважають справжньою святинею, руйнується катастрофічними темпами. Та про все по порядку.

 

Містечко Поморяни (близько 2 000 мешканців) розташовано в 27 км на південь від Золочева. Двічі на день сюди, долаючи бездоріжжя, добирається автобус з сусідніх тернопільських Бережан, майже щогодини приїжджають золочівські маршрутки. Здогадатись про те, що тут, виявляється, є замок, важко: туристів сюди не ризикують возити навіть польські турфірми, які спеціалізуються на «Кресах Всходніх». Хіба от табличка на будинку «Вул. Підзамче, 2» натякне на близкість чогось старовинного.

 

Маневруючи поміж купами коров‘ячих млинців, заходиш на подвір’я колишнього, здається, технікуму і вже ну зовсім колишнього замку. Два романтично налаштовані місцеві пияки та самотня коза біля палацу — ось і весь список відвідувачів споруди на сьогодні.

Здалеку замок не позбавлений певної некрофільської привабливості: кутова башта здається білосніжною, поруч двоповерховий палац у формі літери Г, з ренесансною аркадою вздовж головного фасаду.

Підійшовши ближче, помічаєш провалля в черепичному даху башти (колись тут росла береза, яка нещодавно таки вкоротила собі віку, прихопивши на той світ і чималий фрагмент дахівки), і більма пустих віконниць, і облуплену штукатурку.

Ось він, улюблений замок славного короля Яна ІІІ Собєського, переможця турків під Віднем, національного героя Речі Посполитої.

Сон у руку

Замок в Поморянах. Напівтруп. 2006 р.
Замок в Поморянах. Напівтруп

Кажуть, якось молодий Ян, ще тоді просто шляхтич, поїхав на полювання в Красностав, та заблукав на зворотньому шляху. Випадок вивів його до ченця-самітника, що жив у печері поряд з Поморянами. Там майбутній король і переночував. Ранком монах розказав Яну свій сон: він побачив свого гостя з короною на голові. Через два тижня після цього Собєського було обрано польським королем. Вдячний новоспечений монарх дарує ченцю землі для майбутнього василіанського монастиря, що підтверджують документи 1665 р. Як і дарунок високохудожнього іконостасу для монастирської церкви. Так часом чужий сон впливає на прив’язаність до місця.

 

Чи снилася корона ченцю насправді, не дізнається вже ніхто. Легенда має свої відносини з часом і простором. Проте збереглася написана в 1867 р. на основі замкового архіву «Хроніка Поморянська» Броніслава Заморського (яка висока концентрація моря в цих материкових краях!), що описує долю містечка з княжих часів до 1845 року. З неї дізнаємося, що замок тут побудували в першій половині XVI ст. за наказом подільського воєводи Яна з Сієни. Будували не на пустому місці: в 1340-1350 рр. магнат зі смішним прізвищем Свинка звів тут дерев’яне укріплення за наказом Казимира Великого.

А в 1619 р. ці землі купив батько майбутнього короля, Якуб Собєський — і укріпив його, збудувавши нову порохівню та закупивши гармати та зброю. На той час замок з трьох боків був оточений ровом, заповненим водою з річки Золота Липа.

 

Саме за Якуба Собєського містечко поновило Магдебурзьке право з 1456 р., почало розвиватися як торговий центр. Дотепер одна з частин поселення називається Капітанщизною або Райтарщизною: тут оселилися прибулі з Собєським воїни, з якими магнат воював під час Хотинської кампанії 1621 р. На Підзамчу ж мешкали нащадки запорожців, що прибули до міста в 1623 р.

 

Власник містечка заклав тут мурований костел (1633) і церкву (дерев'яну), наділивши їй стільки землі, скільки зміг зорати плуг за два дні (легендарні подробиці, що на казковому скелеті обростають плоттю бувальщини), заснував притулок для убогих і старців.

Після смерті Якуба Собєського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, а вже від неї і син Ян ІІІ хазяйнує на цих землях. Звідси він веде військо в свої походи. Тут полюбляє їздити на лови і влаштовує бучні вечірки. Його кохана дружина Марисенька, француженка Марія-Казиміра, часом навідувала Поморяни, коли в короля не вистачало на це часу.

Ян ІІІ і Поморяни: історія кохання

Найстарша частина поморянського замку. Фото з книги А.Чоловського і Б.Януша "Здобуткі тернопільські", початок ХХ ст.

Завдяки розумному розташуванню замок кількаразово витримував затяжні облоги турецького війська. Так, в 1672 р., коли сусідній золочівський замок зруйнували яничари Магомета IV, поморянська твердиня вистояла перед численними військами. Та під час другого походу османців на Львів в 1675 р. ослаблена залога замку, покинувши таємним ходом фортецю, заховалась в Свірзькій фортеці.

 

Залишений напризволяще замок спустошили, однак Ян ІІІ невдовзі його відбудував, не пошкодувавши 25 000 злотих. Під керівництвом військових інженерів насипаються вали, будуються високі мури. Сюди завезли турецькі гармати, захоплені під час Хотинської війни.

Щоб наполохані зайдами жителі повернулися до Поморян, король звільняє їх від податків. Тих, хто відзначилися під час оборони замку, нагороджує шляхетським статусом.

 

Містечко ожило, тут торгували хутром і шкірами, полотном і сафьяном, виробляли пиво і горілку.

На жаль, фортеця знов була зруйнована в 1684 р. татарами. Королівська щедрість і цього разу не підвела: 20 000 злотих на реконструкцію. З цього часу татарам взяти Поморяни більше не вдалося: не по зубах була фортеця. Хоча й намагалися зробити ще щорічно з 1687 по 1692 роки.

 

Король відвідав Поморяни знову в 1688 р., зупинившись тут на довший час. Тоді ж десь у лісах, на так званій «Братській пасіці», збудував літній мисливський замочок. Вже важко хворий, Ян побував тут і в 1693 р. Банкет, військовий парад, французька комедія для шляхти, що з’їхалася відвідати монарха... Востаннє Поморяни бачили Собєського в 1695 р., незадовго до його смерті.

Від фортеці — до ПТУ

Pomoriany. Vár

Як недоречно змінилося мистецтво ведення війни: тільки-но укріпили фортецю, як всі ці високі кам’яні стіни з надійного прихистку перетворюються на гарну мішень для артилерії. Часи змінилися, Ян ІІІ відійшов у інший світ, Поморянський замок, на який пішла сила-силенна коштів, залишається напризволяще, занепадає.

 

Під час Північної війни місто почергово захоплюють росіяни, поляки, шведи і конфедерати. За Радзівілів, наступних власників маєтку, фортеця горить (1771). Еразм Прушинський, що господарює тут з 1789 революційного року, розбирає три башти та північне і західне крило замку: звична практика прагматичних австро-угорських часів. Син Еразма Прушинського, Юзеф (?-1875), те, що залишилося від фортеці, переобладнав під резиденцію, відновив інтер’єри, вкрив дах бляхою, на колишніх валах розбив парк та влаштував теплиці. Колекціонер живопису, він влаштував у Поморянах галерею олійних робіт видатних італійських майстрів, зібрав близько 300 рисунків найславетніших художників, в тому числі Рембрандта і Леонардо да Вінчі, колекцію медалей, печаток і монет, автографів польських королів, ікон, посуду. Впорядкування Поморянського архіву — теж його заслуга. І не його провина, що наступні власники Поморян знищили все, що так старанно збиралося. Цінності продавали за безцінок, архів замку розпорошився...

 

В 1876 році замок перейшов у власність Потоцьких, в чиїх руках і перебував аж до 1939 р. Єжи Потоцький (помер в 1961 р.) відремонтував споруду після руйнацій І Світової війни. Буремні були часи: під час Листопадового Чину (01.11.1918) замок бачив багатотисячне народне віче. В той день поморянці обеззброїли жандармерію і вивісили на ратуші жовто-блакитний прапор. Влада в місті перейшла до українського військового комітету. Ненадовго: поляки взяли реванш, все українське заборонялося, закривалися українські кооперативи і читальні. Саме граф Потоцький врятував поморянців від жахіть пацифікації 1930 р. Долю цілого міста вирішив один дзвінок маршалу Пілсудському.

Потоцькі не часто навідувалися в свою східну резиденцію, але коли вже приїжджали, то непоміченими не лишалися: четвірка білих коней везла карету повз паркові клумби, на брамі майорів родинний чорно-жовто-зелено-білий прапор. Окрім полювання (на нього нетерпляче чекали десятки породистих собак у псарні), Потоцькі займалися й благочинністю: збудували притулок для перестарілих.

Друга світова принесла нових квартирантів: в палаці жили два гестапівці, що управляли поморянським маєтком. Можливо, це врятувало садибу від цілковитої руйнації. Та не врятувало німців: їх біля фортечних воріт розстріляли хлопці з УПА. Юнацька зла помста обернулася каральною експедицією, коли всіх (!) чоловіків Поморян було заарештовано та вивезено на примусові роботи до Німеччини.

А що ж меблі, картини, бібліотека? Дещиця цих скарбів зберігається в Тернопольському обласному краєзнавчому музеї, інше годі й шукати: часи не сприяли збереженню чужих коелкцій.

Замок все ж жив, і наступними його мешканцями стали бонзи з райкому КПУ та райвиконкому (протягом кількох років Поморяни тішилися статусом районного центру). Після них споруду віддали під ПТУ, аж нарешті в 1980-ті роки і бурсаки покинули ці стіни заради більш нових. Були плани щодо використання замку під санаторій, будинок творчості письменників і художників, але все впиралося в кошти. Господарів не знайшлося.

За кілька кілометрів від Золотої Підкови

http://www.zolochiv-rda.gov.ua/pomorjan.htm
http://www.zolochiv-rda.gov.ua/pomorjan.htm

Китайське прислів’я про те, що поріг, який переступають, не гниє, виникло не дарма. Варто було галасливим підліткам покинути цей шматочок містечка, як замок почав руйнуватися зі швидкістю світла. Хто повірить зараз, що в 1999 році тут ще зберігалися старовинні кахлеві печі? Які печі, що ви, тут вже обвалилися міжповерхові перекриття.

 

Стіни виглядають так, неначе загін знавіжених артилеристів влаштував тижневі маневри: наскрізні діри, обвалені сходи, стіни, з яких, здається, голими руками намагалися видирати потрібну на господарці цеглу.

Яким беззахистним постає перед обличчям жорстокості Часу парадний вхід у замок! Двері прикрашені різьбленням, гербом Собєських "Яніна" та таблицею з довжелезним написом латиною. Вікна обрамлені білокам‘яною лиштвою. Підійти до них поближче неможливо: сходи з реальних перетворилися на віртуальні.

Це містечко поблизу насиченої туристами «Золотої Підкови» (Золочів, Олесько, Підгірці). Це ХХІ століття і, здавалося б, посилена увага до потенційних туристських мекк. На мекку обласного масштабу Поморяни б підійшли цілком: мають дерев’яну церкву Собора Богородиці з 1690р., мурований костел Пресвятої Трійці (1748-1812), відданий місцевим греко-католикам, а ще нео-готичну ратушу в центрі поселення. Та якщо храми можуть похвалитися дбайливим до себе ставленням з боку парафіян, ратуша почувається так само зле, як і замок: пустка, руйнація, смерть. Березу, що росла на її балконі, спиляли, на цьому догляд за добротною двоповерховою спорудою закінчився. Поляки б в ній, певно, влаштували туристський інформаційний центр. А що туристи захотіли б побачити місця з такою історією, сумніватися не доводиться. Тим більш, поруч з містечком — село Дунаїв, відоме з 1386 р. і славне своїм оборонним пізньоготичним костелом св. Станіслава (1485).

Але маємо те, що маємо. Відвідування замку — на свій страх і ризик, гарантувати безпеку в аварійному приміщенні вам ніхто не буде. Охоронний номер 427 в Реєстрі національної культурної спадщини України — як в’язничне тавро. Борис Григорович Возницький, директор Львівської галереї мистецтв, голова Ради директорів музеїв Львівщини, не раз закликав бізнесменів взяти Поморянський замок в аренду, пропонував створити там музейно-рекреаційний комплекс. Кілька років тому навіть бажаючий знайшовся, і ціна влаштувала. Та доброволець забрав свої слова назад, коли побачив, який обсяг робіт чекає на хазяїна замку. Просто купити тут замало, потрібно відновити втрачені архітектурні деталі, провести археологічні дослідження. Це не враховуючи такої банальної речі, як встановлення сякої-такої огорожі навколо замкової території чи проведення комунікацій...

Так і чекають Поморяни, як спляча царівна, на свого принца-визволителя. Містечко перетворюється на звичайне село, замок найславетнішого польського короля — на привида. А українські міліонери, стискаючи плечима, шукають собі щось простіше.

 

22 грудня 2009 р. на сесії Львівської облради начальник управління культурної спадщини ЛОДА Василь Івановський повідомив, що 199 мон. гривень, конче необхіднихдля реставрації замку в Поморянах на Золочівщині, в держави немає (нещасний замок, як давно вже дихає на ладан, є в переліку пам'яток, які мають фінансуватися з державного бюджету). Чиновник вважає, що замок може врятувати приватизація. Покупців на цей об'єкт, як розказують інсайдери, вже кілька років шукають без гарного результату. Загальна площа забудови замку - 1206 кв. м, загальна площа приміщень - 1465,6 кв.м. (з підвалами і горищами - 2509,6 кв.м). Тільки що з тих цифр, коли в замку було розібрано сходи і перекриття між поверхами, в стінах велетенські діри, а на даху ростуть дерева?

Інші пам'ятки Поморян

Костел в Поморянах.

Окрім замку, тут ще слід оглянути костел та нео-готичну будівлю ратуші. Все це знаходиться на п‘ятачку поруч з замком. Дивна справа: в книзі О. Мацюка є фото ратуші в Поморянах: це охайна будівля в доброму стані. Фото датоване 1989 р. Те ж, що ми побачили в липні 2001 р., було розвалюхою без вікон, з обліпленою штукатуркою та ще одною березою (!!!), що росла прямо на балконі ратуші. В 2006 році я зайшла всередину ратушного скелету. Пустка, руйнація, смерть.

 

Лише кам'яний однонавний костeл, в якому готика сигнатурки сусідує з класицизмом фасаду, виглядає в містечку пристойно – його використовують за призначенням греко-католики. І не лише вони: в травні 2006р. я бачила, як через прикрашену скульптурами браму храму швидко і дуже по-діловому забіг їжачок.

Храм почали зводити в 1748 р. - і будівництво продовжувалося з перервами аж до 1812р. У 1808-1809рр. стіни нарешті було збудовано вище рівня вікон, в 1812р. з'явилися склепіння даху.

В 1854р. інтер'єр костелу було пошкоджено пожежою. Начебто збереглися розписи авторства Ф.Бедрицького.

 

При ксьондзі Левандовському (1807-1808) будівництво костелу було завершене і він був покритий. 28 лютого 1812 року сюди на парафію призначили ксьондза Яна Ясінського, при якому повністю були завершені всі роботи в костелі (коштом Юзефа Прушинського).

 

1854 року всередині костелу сталася пожежа, а наступного року пані Менжинська привезла сюди з Парижа статую Богородиці. При ксьондзі Бжезінському художник Тирович намалював великий образ Трійці у вівтарі. Художник Фелікс Бедрицький розмалював стіни костелу, а вівтар встановив різьбяр Олександр Швачук з Колодієва. Обидва працювали разом, прикрашаючи церкви та костели Галичини. В храмі були не лише образи, а й цілком світські портрети - Яна ІІІ авторства Й.Купецького, Ю.Прушинського авторства Рейхана-молодшого. Цікавий факт: орнати священика були виконані з турецьких прапорів, які здобув Ян Собєський. Корпус костельного органу походив з XVII ст. Зараз цей інструмент, котрий потенційно є найстарішим в Україні, перевезено до Львова і відремонтовано.

На костельному дворі збереглася могила загиблого в 1919р. Юзефа Ора (...? Прізвище погано читається).

Дерев'яна церква Собору Богородиці в Поморянах

Дерев'яна церква Собору Богородиці в Поморянах
Дерев'яна церква Собору Богородиці в Поморянах

Кілька слів про тридільну тризрубну дерев'яну церкву Собору Богородиці з 1690р. Її шукаємо на горбку за новішою мурованою церквою неподалік центру селища. Горбок - ключове слово: саме через таке верховне місцерозташування храму в Поморянах його називають горішнім. Була ще Долішня Троїцька церква, зведена в 1718 р. (не збереглася).

Дерев'яний храм-попередник на цьому місці стояв здавна. Його свого часу відбудовував батько Яна ІІІ Якуб Собєський - разом з усім поруйнованим ворогами містечком. Святиня згоріла в пожежі 1672 р. (чи не пов'язаної з турецькою навалою?), її було відбудовано у 1674 р. за священика Шашкевича (гм, невже Шашкевичі завжди проживали на Золочівщині?). Стара церквиця була замала для Поморян, що зростали, тож в 1690 р. стареньку замінили більшою, нині існуючою церквою. Теж дерев'яною - з тесаного дуба. Зрозуміло, що храм зводився без жодного цвяха (вже хоча б тому, що в ті часи цвяхи коштували цілу фортуну для бідних селян).

За місцевою легендою, її звели козаки з загонів Максима Кривоноса і полковника Морозенка, коли йшли в 1648 р. походом на Львів.

 

В 1851 р. інтер'єри храму було відновлено. Бляха вкриває дах святині ще з 1899 р. В 1969-1970 рр. проводилась фахова реставрація споруди. В ті часи будівля використовувалась як склад. Повернули віруючим споруду в 1989 р.

 

Одна з місцевих ікон (з 1658 р.) вважається в народі чудотворною

На одвірку зберігся старий напис (непогано читається, було б бажання). Стіни церкви мають легкий нахил досередини - вірну ознаку по-справжньому старовинних споруд. Дзвіниця розташована на південь від храму. Верхній ярус дзвіниці має арочні голосники по периметру. Дзвіниця постраждала від пожежі 19 травня 1889 р. - навіть дзвони розплавилися у вогні.

 

Певно, церкву відвідав 16 червня 1829 року митрополит Михайло Левицький, котрий був у Поморянах з візитацією. А в 1906 р. в Поморянах побував митрополит Андрей Шептицький.

 

В 1875 р. в містечку проводились антиалкогольні місії з участю проповідника отця Рудольфа Моха. З зеленим змієм боролися масштабними хресними ходами (до 6 000 учасників). На пам'ять про це зберігся хрест.

 



Замок в 2006 р.
Фортеця в Поморянах
План замку
План замку в Поморянах
Костел. Деталь.
Костел в Поморянах. Герб.
За цим храмом -стара дерев'яна церква.
Церква в Поморянах
Ось вона
Дерев'яна церква Собора Богородиці в Поморянах
Напис на одвірку.
Напис на одвірку.
Radnice. Pomoriany
Ратуша.1916
Поморянська Ратуша. 1916
Ратуша, травень-2006 і березень-2010.
Ратуша в Поморянах
Pomoriany Rathaus
Архівні ратуша і передмістя.
Pomoriany. Paços do Concelho
Довоєнні фото замку з книги "Zdobytki tarnopolski" А.Чоловського і Б.Януша.
Pomoriany castle, Western Ukraine
Ховається в кущах біля костелу.
Статуя. Поморяни
Zamek w Pomorzanach
Військовий табір в Першу світову.
Pomorzany
Костел
Костел
Ангел на костельній брамі
Брама костелу в Поморянах
Дзвіниця костелу
Дзвіниця костелу
Могила на костельному дворі
Могила на костельному дворі
Вигляд споруди з півдня. Фото -Ігор Хома.
Замок в Поморянах с юга
П'єц у замку. Фото - Ігор Хома.
П'єц у замку. Фото - Ігор Хома.
В Тернопільському краєзнавчому є комод з поморянського замку...
Комод з замку. Фото І.Хома
... цей портрет Марії Терезії невідомого автора (кін.18ст.)...
портрет Марії Терезії
...і портрет польського короля Августа ІІ (невід. автор, кін.18ст.).
портрет Августа ІІ
А це вже моє фото. Такі кімнати палацу зараз. Подобається?
Такі кімнати палацу в Поморянах зараз.
Pomoriany (Ukraine). Die Festung
13 травня 2006р. Поморянський замок зараз - страшна руїна
13 травня 2006р. Поморянський замок зараз - страшна руїна
Архівна листівка
Старі види Поморян під Золочевим
Фото 1930-х рр.
Поморянська фортеця в 1930-ті рр.
З книги О. Чоловського і Б.Януша.
З книги О. Чоловського і Б.Януша.
Дзвіниця
Дзвіниця церкви Собору Богородиці в Поморянах

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник