Вид на місто з Бернардинської гори. 15.08.05

Карта міста

 Райцентр на заході області. Одне з моїх міст-фаворитів: затишне та гарне. В минулому місто, перша згадка про яке відноситься до 1375 р., прославилось на всю Європу своїми укріпленнями – їх протягом двох століть не могла взяти жодна армія.
В цих місцях завжди було багато боїв: з часів золотоординської навали і до другої світової, тому багато пам‘яток історії та культури тут було знищено, серед них і древня Бережанська ратуша, що вважалася однією з найгарніших в Центральній Європі. Та й неприступний замок 1554 р. стоїть зараз напіврозібраним та частково підірваним.

Фото люб'язно надано Олегом Шупляком.

	ЗАМОК ТА КОСТЕЛ ТРІЙЦІ.

Так виглядав замок в 1839р.

 На відміну від ратуші, яку відбудували в 1811 р., замку повезло менше, хоча ще на довоєнних поштівках видно міцні фортечні стіни поблизу р. Золота Липа. Замок був сильно пошкоджений ще за часів першої світової війни і з тієї пори фактично більше не відновлювався. Легенди ходили про розкіш замкового палацу, про інтер‘єри з багатющим живописом, дорогоцінними драпіруваннями. Важко зараз повірити, та тут були кімнати, оздоблені золотом та сріблом! В архітектурі та декорі замку відчувається подих ренесансу, ще збереглось розкішне ліплення (чотири євангелісти) на стелі каплиці в фортечному костелі Трійці, де була похована Анна Сєнявська (зараз її надгробок експонується в Олеському замку). В костелі були й інші унікальні речі, та перед війною багато з них було вивезено до Кракова, і лише деякі зберігаються в Львівській галереї мистецтв (Олеський замок – її філіал). Центральна, пізньоготична, частина храму з‘явилась одночасно з побудовою самого замку. В першій половині 17 ст. дві ренесансні каплички з барочними елементами та елегантними куполами були добудовані. На жаль, чудові надгробки Миколи та Ієроніма Сєнявських, виконані в 1582 р. відомим скульптором Генріхом Горстом, та два саркофаги, виконані Яном Пфістером в 1619 – 1636 рр, були свого часу знищені.
Микола Сєнявський, володар Бережан, зводив тут твердиню з 1534 по 1554 рр. – 20 років. До складу фортеці входили стіни з городнями, палац з виїзними брамами, напівкругла бастія і чотиригранна вежа. Замок в плані – неправильний п‘ятикутник.

Пізніше замість городні по периметру двору побудували 5 корпусів. Замок був укріплений бaстіями, в одній з них – п’ятикутній – розміщувався арсенал. Зовнішні стіни житлових корпусів мали стрільниці, а внутрішні – великі вікна з відкритими двоярусними аркадами-галереями в ренесансних формах.
Стіни з північного боку були майже 2 м. завтовшки, а з південно-західного – до 6 метрів!
Всі вежі в замку були величезних розмірів: п‘ятикутна, квадратна, багатокутна і кругла. Вежі мали розгорнуту систему стрільниць з схрещеними двома і більше ходами. Зовні твердиня виглядає величною і неприступною (ну, виглядала... бо яка неприступність, коли скрізь проломи в стінах), а з подвір‘я – зовсім іншою – затишною та живописною. На відміну від багатьох замків, що зводились на вершинах пагорбів, Бережанська фортеця лежить в низькій, болотистій долині, на острові посеред Золотої Липи. Та, незважаючи на ці природні фактори, свого часу замок отоували рови з водою та високі земляні вали.
В усіх книжках про фортифікації України ви неодмінно прочитаєте, що Бережанський замок – яскравий приклад переходу від виключно оборонних до оборонно-палацових споруд. Підтвердження цьому – білокам‘яний декор 17 ст., який часто порівнювали з декором краківського Вавелю.
Замок знайти неважко, він знаходиться недалеко від траси і формує архітектурний силует міста.

	САКРАЛЬНІ СПОРУДИ.

 В центрі міста знаходиться ще кілька пам‘яток архітектури, що заслуговують на увагу туриста. Більша частина їх - сакральні споруди.

Оборонний Петропавлівський костел , чий нещодавно вкритий новенькою яскраво-червоною черепицею дах видно віддаля, було побудовано в 1630-1683 рр. До костелу примикають келії 1716-1742 рр.
Збудовано храм за наказом Адама–Гієроніма Сєнявського. Десятиліттям пізніше споруджена дзвіниця, яка стала центром також і оборонної системи цієї архітектурної пам’ятки. Войовничу кар'єру костелу підтверджували оточуючі його високі мури з стрільницями, сліди яких збереглися до нашого часу, та стратегічно вигідне місцерозташування храму. Костел споруджено в пізньоготичному стилі, який ще використовувався, за свідченням В. Овсійчука, у провінційних містечках Галичини середини XYII ст. Неяскравий зовнішній вигляд пам’ятки (можливість оборонного пристосування) і краса внутрішнього оформлення – ось ще одна специфіка культової споруди. В 1675 році, під час татарського нападу на Бережани, храм було зруйновано, але дуже швидко відновлено.

Після Другої світової війни цю пам’ятку, незважаючи на охоронний знак, використовували не за потребою. Тільки з 1990-тих років костелу повернуто його безпосередні функції. На жаль, з багатих інтер'єрів храму не збереглося майже нічого.
Вірменський костел. Споруджено у 1764 році, на місці дерев’яної церкви, старанням Деодата Горбача. Будівлі притаманна бароково-рококова еклектична стилістика. Мури, що оточували його, вказували на оборонне використання споруди. Під час пожежі в Бережанах у 1810 р. зовнішня сторона костелу зазнала великих руйнацій, але через 50 років їй повернуто попередній вигляд. До сьогодення костел дійшов у добре збереженому стані, але досі не використовується. В храмі, який один час слугував спортзалом (!) для школярів, збереглася ліпнина XVIII століття. Я ще пам'ятаю часи, коли в храм можна було вільно зайти (2000 рік), зараз його двері - на замку.
Бернардинський монастир. Зводиться з 30-тих рр. XYII ст. в бароковому стилі. Закінчення будівництва припадає на 80-ті роки XVII ст. З 1742 року монастирський комплекс, центральною архітектурною спорудою якого був Миколаївський костел, оперезано кам’яним муром. Це зразу ж надало будівлі оборонного вигляду. А що тут дивуватьися? Так як міська фортифікаційна лінія проходила поблизу цього комплексу (як і поблизу парафіяльного та вірменського костелів), храми поблизу замку самі ставали міні-фортецями - про всяк випадок. Зазначені обставини перетворювали їх на окремі елементи в оборонній системі міста.

Сучасна доля бернардинського комплексу досить трагічна. Його місцерозташування на території колонії для неповнолітніх відкидає будь-які реальні можливості відновлення та пристосування пам’ятки. Хоча, наскільки я знаю, з літа 2005 року щонеділі вранці в храм монастиря пускають віруючих на службу. І то вже добре.

Жахлива якість - цікавий момент. Парад драгунів 9 полку в 1899р. перед Троїцькою церквою

Церква св. Трійці (не плутати з однойменним костелом на території замку).
Розташована в центрі міста, фасадом до площі Ринок, ця греко-католицька культова споруда походить з першої половини-середини XYII ст. Вона також носила в собі еклектичні стильові традиції; первісний вигляд її мав готично-ренесансні форми, але через занадто велику кількість реконструкцій  (в 1748-1768, 1810, 1830, 1860 рр.), спричинилася до їх нівеляції. Остання перебудова відбудувалася протягом 1893-1903 років; і з цього часу церква святої Трійці набула сучасного вигляду. Стоїть навпроти Ратуші, поруч - пам'ятник Т. Шевченку. Навколо - кам'янички з ліпленим декором періоду сецесії. В інтер'єрі запам'яталась незвична архітектура хорів.
Миколаївська церква (на Адамівці, в колишньому передмісті Бережан). Це єдина з культових дерев’яних споруд у місті, яка збережена в майже первісному вигляді. Час її спорудження, якщо виходити з довідкової літератури, чітко визначити неможливо, так як його розтягнуто на все XYII ст. Традиції дерев’яного зодчества тісніше, ніж кам’яного, пов’язані з місцевою архітектурною специфікою. Тому ця церква в більшій мірі, в порівнянні з вищеописаними, відображає місцевий (особливо прикарпатський) будівельний колорит. Основний зруб храму накритий високою стріхою з кількома скатами, нижчий з них опирається на дерев‘яні колони та створює по периметру навіс від негоди, де могли заховатися віруючі.

	ІНШІ БУДІВЛІ

Ратуша в 1902р.

 Ратуша.
Сучасну ратушу споруджено в 1811 році на місці  її дерев’яної попередниці. На той час, епоху Наполеона, в Європі панував класицизм - от і ратуша зведена по моді. Це двохповерхова прямокутна будівля з двоярусною вежею з годинником та внутрішнім двором. Перший поверх займали крамниці, а на другому – приміщення гімназії, яка розташовувалась тут до 1914 (а, фактично, до 1920-тих) років. Хто там тільки не вчився з західноукраїнських письменників та діячів!

Зараз в ратуші розмістилися кілька бережанських музеїв: краєзнавчий (з філіалом-кузнею у внутрішньому дворику магістрату), книги, Богдана Лепкого, репресованої церкви.

Архітектурний модерн представлений у Бережанах декількома об’єктами. Найбільш яскраво модернова стилістика виражена у спорудженому на початку ХХ ст. будинку допомогової каси (в наш час це приміщення державного банку).
Оборонна синагога 1716 р. знаходиться в катастрофічному стані (див. фото).
Що ще? Певно, потрібно згадати величезний став біля міста, те, що поруч з Бережанами знаходиться одна з найвищих гір Тернопілля - Лисоня (334 м), що відстань від міста до Тернополя - 52 км., що з містом зв"язані імена Маркіяна Шашкевича, Б. Лепкого, Осипа Маковея, О. Кульчицької. В будівлі Ратуші розташовано декілька музеїв: краєзнавчий, Богдана Лепкого, музей книги, інші. Краєзнавчий раджу відвідати: мені сподобався.