Координати: 48°28′10″ пн. ш.25°15′52″ сх. д.

 Карта. Понад 500 жителів. 

Маємо так: Хлібичин майже зрісся з містечком Заболотів, виростає відразу на захід від Заболотова. раніше село називали Хлібичином Пільним - щоб відрізнити від тезки Хлібичина Лісного.

Село невелике - понад 500 жителів десь. Перша згадка з 1700 р. Цікаве поселення тим, що тут знаходиться одна з двох пам'яток архітектури Снятинського району, що включена в державний реєстр. Мова про дерев'яну хрестову в плані Успенську церкву (1854) та її дзвіницю (1826-1855). 

З дороги храм не видно: від автобусної зупинки на трасі прямуємо вглиб села, біля двоповерхової школи - звертаємо праворуч, а там вже недалеко (орієнтир потрібен? Сільський цвинтар - він напроти церкви). 

Церква не вся поглинута бляхою: під нею верхи і піддашшя, але й те, що лишилося вільним від бляхо-катастрофи, не зовсім автентичне: перед нами не красивий у своїй справжності зруб, а костюмчик з фарбованого тесу. Над входом - цифри "1854 - 1991". 

Здається, немає на лихо ради. А на фото в чотиритомнику храм ще дерев'яний по-справжньому.

Дзвіниця знаходиться на північний захід від церкви. Це восьмерик на четверику, має шатровий дах і оточена піддашшям. Перший ярус в неї рублений, другий каркасний.

В селі при дорозі помирає старенький клуб (начебто зведений чи то у війну, чи то безпосередньо перед нею), поруч з ним - жахливенька новоробна "красіва" скляна капличка з штампованими статуями. 

З цікавого ще непогано збережена мозаїчна зупинка при трасі на Коломию - і чимало старих черепичних дахів (часом навіть з простенькими червоно-чорними візерунками). Подекуди трапляються ґаночки у закопанському стилі - з все ще помітним "сонечком".