|
|
|
|
Костел (1902) у Заболотові влітку 2008 р. В 2013-му на даху з'явилася дешева сіра бляха. | Центр Заболотова з неба. Квітень-2021 |
Блека-баскетболіст. |
Карта
48°28′31″ пн. ш. 25°17′05″ сх. д.
Заболотів - поселення старе, відоме ще з 1455 р. (згадка у записах Коломийської земельної книги, в якій шляхтич Павло Преславський зробив вічний поділ батьківських і матірних володінь між своїми племінниками. Заболотів дістався Софії, дружині якогось Клеопи. Монументальна Софія з гербом Заболотова тепер стоїть на роздоріжжі перед "Фуршетом"). Вже в той час Заболотів був містом, і містом він і лишається - хоча проживає тут лише 4 тисячі чоловік.
З 1579 р. містечком володіли Зборовецькі, з XVII ст і до 1630 р. - Потоцькі, пізніше - Казановські і Бакутські. 1621 рік приніс руйнацію - повз Заболотів промчала татарська орда.
Римо-католицький костел згадується у Заболотові з 1605 р. - правда, це була зовсім не сучасна будівля. Показний мурований храм, що видно за кілька кілометрів до містечка, з'явився аж в 1902 р. Первісний храм був дерев'яний і згорів у 1618 р. Костел №2, теж з дерева, звели в 1669 р. якісь Бакутські. Був і дерев'яний костел №3 - його освятили у 1833 р.
В 2013-му році заболотівський костел захворів чумкою, котра нищить переважно карпатські дерев'яні церкви - бляхизацією. Замість старого мідного даху на башті мамо лискучий, дешевий з вигляду бляшаний ковпак. Безгрошів'я - біда :о(. 
Здається, колишня ратуша |
Про місто згадував Гійом Левасер де Боплан - правда, безвідносно до замку. Торги худобою от були. Замок - мусив би бути - і був, звичайно ж.
Підвішений стан - чи то місто, чи то село - прокляття Заболотова. 18 липня 1785 р. австрійський імператор підносить статус Заболотова до міського, а вже за рік скасовує свій наказ - і Заболотов стає селом. Забороняються традиційні щорічні ярмарки. Маєте раз на тиждень базар - от і вистачить.
Все змінив національний фактор - починаючи з 1790 р. в Заболотів приїздять і оселяються тут сини Ізраілю. Де велика іудейська громада, там вже яке село - місто Заболотів, місто! Станом на середину ХІХ ст. тут проживає вже 2173 жителі. В 1847 р. відкривається школа. А в 1866 р. з Львова на Чернівці пролягла залізнична гілка - яке щастя, через Заболотів.
Хоча повірити в існування значного кагалу зараз і важко: євреїв у містечку зараз немає.
В 1872 р. в місті відкривають тютюново-ферментаційний завод, який переробляв не лише місцевий тютюн, а й імпортований з Куби, Пуерто-Ріко та Бразилії.
Місто сильно постраждало в Першу світову. В Другу світову, в 1942 р. нацисти розстріляли близько 2 000 євреїв Заболотова - сталося це на горі Хомів на захід від міста.
В Заболотові є на що дивитися і крім костелу: скажімо, оббита бляхою Успенська церква (1854) на цвинтарі в західній частині міста (при дорозі на Коломию), велетенський греко-католицький Михайлівський собор (за "Фуршетом", 1990-ті), старий польський цвинтар, Музей визвольних змагань Покутського краю (вул. Грушевського, 25). Неподалік "Фуршету", через дорогу - здається, старе приміщення магістрату. Принаймні споруда з башточкою дуже подібна наратуші межі ХІХ-ХХ ст.
З пам'ятників маємо погруддя І.Франка і місцевого уродженця Манеса Шпербера (12.12.1905-05.02.1984), письменника, філософа, соціолога і психолога. А ще - монументи Софії, яку вважають легендарною засновницею міста (2008) та Т. Шевченку (2005, чернівецький скульптор М.Мірошниченко) - місцеві впевнені, що це один з найгарніших пам'ятників світової Шевченкіани.
Заболотів час від часу виникає на моєму шляху. Як правило - глибоким вечором. Як правило - на шляху додому. Heimweg ist immer kurtz. Так вважають німці. Можливо, але моє бажання інше: іхати і їхати у темряву, на схід, у Чернівці, у рідний спокійний Кам'янець, залишаючи позаду майже європейський лиск Франківська і Коломиї, їхати цією багатою трасою, з ресторанами, заправками, вогниками та несправжніми яскравими гномами у справжній густій траві, до Cнятина з розкішним, наелектризованим фалосом височезної ратуші, до Лужан з давньою церквою та маленьким миленьким костелом, і так - вічно, і так - без кінця...
Не виходить вічно. Дома вже чекає звична та зручна спальня, а в голові все ще крутяться побачені дорогою образи. І заболотівський костел - один із них.
Ах як мало я знаю про це місто-село на пів-шляху між целанівськими Чернівцями та захер-мазохівською Коломиєю. Майже і нічого не знаю. Все, що знаю - у абзаці нижче. Все, про що хочу дізнатися - у абзацах ще нижче. Поділитесь знаннями?
Велике одноповерхове селище, колись навіть - райцентр, з привабливим костелом в двоповерховому центрі, з башточками на фасаді, біля якого - баскетбольний щит з написом NBA. Так як в Заболотові є згромадження сестер феліціянок, логічно припустити, що в корзину м'яча після служб посилають саме вони. І то добре: спорт - штука корисна і потрібна.
Якщо вірити сайту української римо-католицької церкви (а причин йому не вірити немає жодних), костел діючий. Шкода, всередині так і не бувала ні разу. І то: хто ж буде там чекати на мене, коли у Заболотові я десь близько 23-00 у неділю?
Перша згадка про поселення - від 1579 року. Топоніміка назви, думаю, значно прозоріша за місцеві болота, за якими і розкинулось колись містечко. Звідси логічно починати свій шлях на Косів з його відомими суботніми базарами художніх виробів. В такому разі зможете помилуватись з вікон авто костелом не лише ан фас, а й у профіль, з містка через невеликий потічок, через який і біжить косівська траса. В селищі є обеліск на місці розстрілу польською поліцією першотравневої демонстрації 1924 р., а також пам'ятник І.Франку. Старий неупорядкований (як в більшості містечок, окрім, хіба що, Скали-Подільської) єврейський цвинтар (не була, не бачила).
Тут працює філіал Коломийської фабрики художніх виробів.
А тепер про те, про що і не знала донедавна, а дізналася завляки своїй манії відшукувати антикварні поштівки не лише на московських блошиних ринках, а й у польському інеті: ще на початку ХХ століття в Заболотові стояв замок. У руїнах, правда, як і більшість наших твердинь за Австрії, але - стояв. На серії світлин, зроблених під час одного з ринкових днів 1915р. добре видно не лише колоритних покутян у народному вбранні та пейсатих синів Авраама та Ісаака, а й розвалини могутньої споруди над ринком. Проте, дивіться на все самі. На жаль, жодної згадки про цей замок я ніде не знайшла, тому була б дуже вдячна за будь-яку інформацію про нього.
...Через кілька років після появи архівних видів Заболотова мені подзвонили з місцевої газети. Кажуть, самі шоковані, але про замок ніц не чули, а одна з кам'яниць на старому фото все ще існує. Ттак що все може бути - можливо, просто хтось необізнаний підписав фотографію на свій розсуд...
7 січня 2010 р. Середмістя Заболотова. | Офігенну лікарню тут будували. Шкода, що валиться, нікому не потрібна. 2021 р.  |
|
|
|
 |
|
 |
|
 |
З 2008 р. на перехресті стоїть Софія з гербом. |
Дерев'яна церква на Демидчі (1865) |
Ратуша. Вересень-2009 |
Костел сто років тому. | Інтер'єр костелу. 2022 р. |
Політ у 2021 р.  |
Старі надгробки (?) позаду костелу. |
Михайлівська церква |
Пам'ятник Т.Шевченку |
Костел на початку 200-х років |
Повітовий суд у Заболотові у 1930р. |
1915 р., ринок. Зверху - замок? |
1916. Дерев'яна церква |
Архівне |
Погруддя Манеса Шпербера | Борцям за волю України |
Ринкова площа сто років тому. Зараз тут "Фуршет" |
Колись теж шукали спонсорів... |
|
 |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
