Ворон ворону, можливо. око й не виклює, а ось дятел дятлу все хазяйство відстукає. 30 квітня 2004 року.

Друге за кількістю жителів місто області, тут живе біля 93 тис. чоловік. Красиве, затишне і зовні європейське - враження від першого візиту. Друге враження у квітні 2004 було більш скромним, важко сказати з яких причин.

Казковий центр, запашний гарячий боб-гуляш в якомусь з кафе поблизу ратуші (трохи вбік, вглиб, дерев'яна будівля, спочатку піццерія, потім кафе), святкові гірлянди, пам'ятник дятлу, меркурій на прикрашеній барель'єфами будівлі міської друкарні - десь такий калейдоскоп залишився в моїй голові після візиту в Мукачеве 2 січня 2003 року.

Другий візит, дощовий посеред надзвичайної спеки кінця квітня, був більш прозаїчним. Боб-гуляш, таємнича закарпатська страва, яка не давала спокою більш як рік, в результаті не з'їдений - ані мною, ані Міком. Більше того, мені погрожували смертю за цей гостренький супчик. Зима-2003: холодно, голодно і обмаль фінансів. Беремо одну порцію на двох після цілоденного ходіння на морозі - ах, смакота. Весна-2004: ситі і пресичені враженнями здивованно розглядаємо плаваючу на поверхні тарілки флотилію з червоного перцю і думаємо, через скільки секунд після ковтка капітулює шлунок. Але гаразд про гастрономію.

2005: тричі. А щоб мало не показалося. Я вже навіть орієнтуюся в лабіринтах одноповерхових вуличок поодаль від міського центру. Ще б знайти вдосталь часу, щоб описати свої думки про місто, яке найкраще відвідувати все-таки в кінці квітня, коли все навколо потопає в магноліях та сакуровому цвіті.

Туристів тут цікавить перш за все замок, овіяний легендами про те, як князь Корятович чорта надурив та бувальщинами про героїчну оборону твердині під приводом безстрашної Ілони Зріні. Але і саме місто, вперше згадане ще у "Gesta Hungarorum" та засноване в далекому ІХ столітті як фортеця та поселення білих хорватів, дуже цікаве. Про це більш докладно в чужій статті:

	Ігор ТИМОФЄЄВ, «День» Мукачеве — Хуст

Так замок виглядав колись.

Коли Київська Русь, по смерті Володимира Великого, почала розвалюватися на удільні князівства, не втратив нагоди скористатися цим сусідній угорський король Іштван, який захопив низинне Закарпаття. 1031 року він передає його своєму синові Імре, котрого німецький літописець вже називає Dux Ruissorum — руським князем.

З метою оборони кордонів від частих набігів половців король Ласло наказує добудувати на Замковій горі фортецю. Коли 1086 року до Мукачевого увірвалися половці, населення змогло відсидітися за стінами замку. П’ять днів кочовики плюндрували долину, однак фортецю не здобули. Коли у 1241—42 рр. монголо-татари пройшли Руські ворота і розсипалися по Угорщині, — населення знову змогло відсидітися за товстими стінами замків.

	ПРЕДОРОГИЙ ДЯДЕЧКО ФЕДІР КОРІЯТОВИЧ

Нове життя у Мукачівський замок вдихнув подільський князь Федір Коріятович. Великий литовський князь Вітовт хотів ліквідувати незалежність Подільського князівства. Тому 1393 р. виступив проти Коріятовича, а той, не довго думаючи, кинувся до племінника — угорського короля Жигмонта. Останній запропонував йому Мукачівську та Маковицьку домінії. Коріятович почав розбудовувати Мукачівський замок, перетворивши його на свою резиденцію.

Керуючись латинським прислів’ям: «Хочеш миру — готуйся до війни», Федір Коріятович перебудував і зміцнив замок: завіз туди 60 діжок гарматного пороху і 164 гармати різних калібрів. Навколо Замкової гори, що підносилася над містом на 68 метрів, викопали рів, оточили його зсередини дубовим частоколом — паланком. За паланком жили майстри, котрі обслуговували замок, а на випадок облоги — брали участь у його обороні. Коріятович дозволив на правому березі Латориці заснувати православний монастир, бібліотека котрого налічувала шість тисяч книг.

Князь не мав нащадків, тому по його смерті 1414 р. Жигмонт знову заволодів замком.

	ПРИРОДА І БОГ МЕНЕ ГЛИБОКО ПОВАЖАЮТЬ

Туалети замку. Те, що ви хотіли побачити, але боялись спитати.

Півтори сотні років фортеця переходила до різних рук, доки австрійська армія не захопила її. Король Максиміліан II наказав реконструювати замок, для чого було зібрано 49 076 селян-кріпаків. Роботу завершили 1569 р., кількість гармат довели до 220, а ручної зброї — до 600 одиниць.

Важливу у стратегічному відношенні фортецю знову кілька разів перепродували, віддавали під заставу, аж поки 1635 р. за 200 тисяч форинтів її не придбав трансільванський князь Д’єрдь I Ракочій. Мукачеве було перетворено на центр князівства. По смерті Д’єрдя I Ракочія у 1648 році його справу продовжила дружина Жужанна Лорантфі. Вона закінчила будівництво замку. Мукачівский замок набув рис типового середньовічного замку з високими вежами і міцними бастіонами.

	ЧЕРВОНІ СТЯГИ НА БАСТІОНАХ

Ілона Зріні і діти.

Замок вже був спадкоємною власністю Ракочіїв. Тому по Д’єрдю I його власником став син Д’єрдь II, далі син Д’єрдя II — Ференц I. Той одружився на Ілоні Зріні, дочці хорватського правителя Петра Зріні. Тесть із зятем мріяли звільнити свої держави від австрійського панування, тому брали участь у змові проти Габсбургів, яка закінчилася невдало. Більшість змовників було страчено, однак Ференц I відкупився за 400 тисяч форинтів. Молодого Ракочія помилували, однак він змушений був впустити австрійські гарнізони до своїх помість, за винятком Мукачевого. Князь відійшов від політичної діяльності. Однак Австрія його не забула. І влітку 1676 р. на 31-му році життя він помирає. Молода вдова залишається у замку з чотирирічною донькою Юліанною та п’ятимісячним сином Ференцем на руках.

Через два роки у їхніх краях з’являється молодий граф Імре Текелій, котрий об’єднав навколо себе неорганізовані загони повстанців-куруців. Ті виступали проти Габсбургів, а оскільки свекруха Ілони Зріні — Софія Баторі — була запеклою прибічницею Габсбургів, куруци, за дивною логікою, вирішили помститися її невістці.

Бучне весілля Імре Текелі з Ілоною Зріні, яке відбулося 15 червня 1682 р., увійшло до хрестоматій (параграф «Як швидко стати багатим»), оскільки молодому було 25 років, молодій — 39. На бенкет для гостей пішло 10 волів, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 8 центнерів риби, 200 центнерів борошна, 50 центнерів меду і цукру, 130 діжок червоного і 150 діжок білого вина, 40 діжок пива і 25 малих діжок польської горілки.

Текелі завів розкішний княжий двір — 313 чоловік прислуги і лише 239 замкової гвардії. У той час як молодята втішалися шлюбним життям, великий візир Кара Мустафа на чолі 230-тисячного війська спробував оволодіти Віднем, і Текелі також виступив проти австрійського імператора Леопольда I. Турецька затія була невдалою, Текелі ув’язнили колишні сюзники, а Мукачівський замок через три роки взяла в облогу австрійська армія генерала Зігберта Гайстера.

Обороняли замок гарнізон у 2—3 тисячі добре озброєних вояків і 52 гармати. Підійшло підкріплення, і вже новий генерал запропонував Ілоні Зріні здатися. Однак та відмовилася і наказала вивісити на кожному кутку замку червоні стяги, котрі символізували боротьбу до останнього подиху. Сама Ілона була прикладом хоробрості і самопожертви. Зі своїм десятирічним сином Ференцем часто з’являлася на бастіонах під час артилерійських бомбардувань, разом з донькою доглядала за пораненими вояками.

Австрійські війська відійшли, Ілона встигла з’їздити до Польщі і обміняти коштовності для виплати жалування гарнізонові. Знову сім місяців замок оборонявся. Однак, щоб запобігти подальшим жертвам, — 17 січня було підписано акт про капітуляцію.

Леопольд I наказав знести у фортеці високі вежі і донжон часів Федора Коріятовича — Стару вежу. Мукачівський замок набув рис низького укріплення з висунутими гострокутовими бастіонами і польовими укріпленнями. Перебудова Мукачівського замку зробила його найпотужнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

	GENS FIDELISSIMA

Ференц II Ракочій очолив нове повстання проти Габсбургів. Куруцам він пообіцяв звільнити їх від кріпацтва. З Польщі він привів з собою 500 верховинських повстанців. З українців було сформовано особисту гвардію князя, котру він називав Gens fidelissima — «найвірніший народ».

Мукачівський замок знову стає центром боротьби. Війна вимагала грошей. Ференц II посилає своїх інспекторів до Солотвини з вимогою максимально збільшити видобуток солі, котра користувалася величезним попитом на ринках Західної Європи. Під захистом мукачівських мурів і 75-тисячної армії куруців 1705 р. було засновано великий монетний двір.

Аби знайти союзників у боротьбі проти Австрії, Ракочій звертається до Франції та Петра I, на думці — Швеція та Туреччина. Петро I, воюючи з двома останніми, дає ухильну відповідь, пропонуючи Ференцу польський престол. Тоді він звертається за допомогою до угорських феодалів, котрі, порадившись, на сеймі у Оноді оголосили про повалення династії Габсбургів і обрали Ференца II Ракочія правителем Угорщини. Куруци, зрозумівши що їх вкотре «кинули», порозходилися по домівках. Князь намагався чинити опір. Та все було марно — 1711 р. Gens fidelissima здала Мукачівський замок австрійським військам.

За Сатмарським мирним договором 1711 р. Ференцу II Ракочію гарантувалася повна амністія і право на володіння своїми помістями. Та князь заявив, що «такий мир ніколи не визнає» і закінчив своє життя у вигнанні. Спершу він жив у Росії, Франції, потім — Туреччині, де і помер 1735 року...

	Замок - не єдина цікава споруда міста.

Кирило і Мефодій. Навіщо тільки прийшли до нас?

Не можна поминути увагою каплицю Св.Мартіна з 14 сторіччя. Це кам'яна однонефна споруда загального типу з гранованою апсидою і круглою вежею з гострим завершенням. Стіни каплиці посилені могутнім контрфорсом. Портал оформлений аркою і прикрашений трояндою. У стінах вузькі стрілчасті вікна. В бокові фасади вмуровані плити з епітафіями, багато з них датовані. Стелі перекриті зіркоподібною системою ребер періоду пізньої готики. Біля каплиці знаходиться більш пізня готична будівля католицького собору (1904), значно білшь фотогенічна.

Храмів у місті багато, і різних конфесій. Самий помітний, напевно, православний жіночий монастир на Чернечій горі (начебто заснований ще у XI ст. ченцями, які прибули сюди з дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анастасією, дружиною угорського короля Андрія І). Та справжній розвиток кляштору почався за часів Корятовича. Якось, каже легенда, під час ловів на князя напав хижий звір. Князь у розпачі звернувся до бога, пообіцяв звести на тому злощасному місті монастир - якщо в нагороду отримає життя. Диво не заставило себе чекати - звір лишив князя у спокої. Так з'явився на горі перший, ще дерев'яний монастир.

В 1661р. за наказом єпископа Зейкана будують кам'яний храм у візантійському стилі. Ця церква простояла до 1826р., коли її розібрали від старості. Будівлі монастиря в існуючому зараз вигляді були зведені в стилі барокко в кінці XVIII - на початку XIXст. під керівництвом архітектора Дмитра Раца. Житловий корпус збудований в 1766 - 1772рр., а собор - в 1789 - 1804рр.

У монастирі здавна писався літопис, завдяки якому стали відомі багато дат з історії Закарпаття. Також тут була створена наприкінці XVIIIст. "Краткая заметка" І.Бразиловича. Тоді ж тут з'являється бібліотека з багатьма цінними стародруками, такими як "Закарпатське євангеліє" (1401),"Біблія" Івана Федорова (1581).

Ратуша - див. тут.

Театр знаходиться поруч з ратушею. В березні 1884р. в Мукачево було організовано "Товариство по будівництву театру". 50 його членів звернулись до жителів міста з проханням збільшити фонд будівництва. Потрібна сума набиралась повільно, лише за 12 років, у червні 1896р., на місці торгових рядів та соляного управління було закладено фундамент. А ще через 3 роки - 28 жовтня 1899р. - урочисто відкрили театр. Постійної трупи у місті не було, іноді гастролювали чужі трупи. Постійний театральний колектив з'явився тут влітку 1947р., коли в місто переїхав Білгород-Дністровський російський драматичний театр, який 23 серпня 1947р. відкрив І театральний сезон.

Палац Ракоці ховається за розкішною кованою брамою. У середині XVIIст. це була резиденція впливового роду Ракоці. Це приміщення відразу будувалося як міська резиденція сімейства Ракоці. В 1633р. I. Ракоци Дьєрдь стал управителем мукачівського замку і його околиць. Тоді ж, мабуть, стали будувати й палац. Після підписання Сатмарського мирного договору (1726), палац відходить до родини графа Шенборна.

Ця ефектна споруда збудована під час зламу архітектурної моди: бароко прийшло на зміну ренесансу. Палац зараз набув свого теперішнього вигляду після доповнень, зроблених в середині XVIIст. Новий власник, граф Ервин Шенборн, доручив зробити ці доповнення за проектом австрійського архітектора Йохана Балтазара Ньюмена.