Про те, як приємно в свій день народження знаходити замки.

Ледь не проїхали повз. 28 квітня 2005 року.

Одна з моїх статей про це місце.

Ні, ну звичайно ж я знала, що замок в Чинадієві є -і це не лише казково-розкішний санаторій "Карпати". Але моє знання чомусь не поділяли ані водії маршруток, ані просто люди в Сваляві. Їздили, бували, знаємо, не кажемо, що ви, Блека, брешете, але замку там не бачили. Дипломати.

Але як не бути тут замку, коли сама природа проситься про нього! До Мукачева всього 12 кілометрів. Долина Латориці тут звужується, гори обступають шлях зусібіч, неподалік перевал, так звані "Руські ворота", звідки угорські королі водили свої війська на Галичину. І поселення це русинське стародавнє: відоме з 1214 року - тоді, щоправда, як Сент-Міклош - аж до 1944-го. (Хоча археологи накопали артефактів і з IV, і з ІІ тисячоліть до н.е.) Ім'я-тезку з Санта-Клаусом отримало ще навіть не місто, і не село, а стародавній феодальний маєток. Хоча люди, що тут жили, називали його на свій русинський лад - так, як зовемо його й ми зараз.

1264 року король Іштван V дарує маєток магістру Аладару, королівському уповноваженому в справах догалицьких князів. Село розростається, населення його збільшується. У домінії Чинадієве перебувало на шанованому другому місці після Мукачева, а у господарському відношенні так і взагалі столицю випереджало! Замок мусив бути. І замок був. І, на щастя, є.

Чинадіївська фортеця, сувора, кам'яна, всього з двома кутовими вежами, з метрової товщини стінами, зведена в XIV столітті бароном Перені. Твердиня була центром Чинадієвської домінії. У 1657 році фортеця була значно пошкоджена польськими військами графа Любомирського. Під час фашистської окупації замок перетворили на тюрму.

Північна частина замку - так неначе головна. Саме до неї веде парадний вхід. Та обидві частини твердині з'єднані між собою, хоча з південного боку і є автономний вхід. На першому поверсі фортеці (це якщо подолати купу каміння біля входу) - шість кімнат та зала (палата) з великим вестибюлем. Другий поверх схожий за плануванням: шість малих кімнат та великий зал. Плюс довгий коридор. Хоча тітонька з козами, яка пояснила мені, як добратися до замку (не дивлячись на наші прохання зупинитися, водій заповненого вщент автобусу на Воловець не реагував. Замок проїхали кілометри на два) і розказала, в якій саме хаті живе художник Й.Бартош, піти до власника замку я не наважилась. Навряд чи він запустив би мене досередини. Мені в мій день народження вистачило і простого знайомства зі спорудою.

Колись замок оточували рови та вали, зараз оточують сучасні будинки та трактори. Латориця, щоправда, нікуди не поділася: як текла на південь від форпосту, так і тече.

Дивують згадки про прекрасний парк (з 1749 року! Закладений за часів володарювання в краї Ференца Башінди!) навколо замку. Це оті інвалідного вигляду два з половиною деревця? Де парк, де?? Там тракторний гуртожиток поруч, нема там парку, тим більш "прекрасного".

Д. і І.Поп гарно і докладно описали герб, що прикрашав стіни замку: два лева напроти один одного, один з шаблею, інший, як Паць - з жолудем. Над ними повис (Дамоклів?) меч в чоловічій руці. Цей геральдичний вибрик одного з власників фортеці, магнат Лоньї, з'явився на стынах близько 1640-го року, а зник невідомо коли. В ХІХ ст. ще був.

Перебудовували твердиню безліч разів: найбільш значні зміни відбулися в її зовнішності у 1734 та 1839рр. (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація). Тоді ж робітники знайшли в стіні замурований скелет, хтозна кого. Непахане поле для легендотворців.

В Чинадієво є й кілька храмів. Неподалік замку збереглася готична греко-католицька церква з XIV ст. В 1403 році храм було перебудовано - перша видозміна, яких було. думаю, ще багато. А трохи в стороні від траси видно шпиль православної церкви. Ми були в поселенні в четвер перед пасхальними святами. Вразили двоє хлопаків років семи, які допитувалися в мене, чи сповідає сьогодні батюшка. Гумку вкрали? Списали математику? Які там в них гріхи?