Ой, потрібно ж було спочатку вас попередити, що в чималому селі Черче (понад 1100 жителів) є аж ДВІ дерев'яні церкви. В центрі села, поблизу сільради і школи, стоїть типовий і не надто оригінальний храм з 1898 року. Його непогано видно з дороги з Рогатина на Бібрку, я кілька разів поривалася сфотографувати новішу святиню, але все чомусь ніяк.
А от церква св. Василя з дороги непомітна. Щоб віднайти її, потрібно на початку села (якщо ми їдемо з Рогатина) звернути праворуч. За якісь кілька сотень метрів між хатами з'явиться пуста на перший погляд ділянка з скромною залізною хвірткою. Нам саме туди, повз лаконічну дзвіницю з одиноким дзвоном (за розмірами радше дзвоником) - до старенької і гарної церкви на старому цвинтарі, від якого лишилося кілька врослих в землю кам'яних хрестів. Не чекайте тут, на півночі Франківщини, високих гір і стрімких круч: пейзажі приємні, але лише ледь горбисті. Тож та п'ятницька гора - гора лише номынально.
Василівський храм вже на пенсії, не діє, селу вистачає новішої церкви, тож потрапити всередину ветерана досить важко. Але храм досить задбаний, є громовідвід, територія доглянута. Навколо - старі липи, котрим вже, думаю, понад сотню років. Між липами - накрита карпатським картатим коцом лавиця - для повільних романтичних мрійників, котрі захочуть помедитувати на старому цвинтарі з видом на красуню-церкву.
Тридільний триверхий храм, безумовно, за понад 400 років існування зазнав чимало змін. Задокументовано, що в 1912 р. був перебудовий верх над центральним зрубом. До того він мав три заломи, але буря значно пошкодила верх, тож після побудови поставили лише скромний шатровий верх - як над бабинцем і вівтарем. Три заломи повернулися вже в пізніші часи - он, гляньте на сучасне фото. Церква здається досить витягнутою, довгою: вона складається з трьох квадратів, бабинець і вівтар менші, а центральний більший та вищий. Церква майже позбавлена вікон - так, кілька маленьких віконечок і все. Святиня оточена піддашшям на фігурних кронштейнах.
Василівську церкву в Черче реставрували в 1970 р. Поки що стан споруди цілком задовільний.
Та сто років тому село славилося не церквою, а бальнеологічним курортом (курорт все ще діє, але зараз є значно скромнішим за себе ж столітньої давності). Місцеві води містять сірководень (з таких вод тут приймають ванни). Гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієві ж води придатні для пиття. А ще є багнюка. Ні, не на вулицях (хоча там теж є). Лікувальна багнюка, з торфу. Всі ці природні і досить неприємно-ароматні скарби й лікують пацієнтів місцевого санаторію від захворювань опорного апарату, периферійної нервової системи та початкових форм склероза. Санаторій називається просто - "Черче", а от колись пансіонатів тут було значно більше - і назв, відповідно, теж.
Курорт відомий не лише багнюкою, а й останнім директором польських часів: ним протягом десятиліття (1929-1939) був брат відомого письменника Богдана Лепкого, поет, журналіст і композитор Левко Лепкий. Як творчу людину занесло в управлінці, я не знаю. Але знаменитий брат в ті роки відпочивати приїздив лише сюди, до Левка. З 1932 р. він жив на віллі "Богданівка", купленій для нього вдячними пошановувачами на честь 60-річчя письменника. Вілла не збереглася (розібрана в 1983 р.), на її місці стоїть пам'ятний знак на честь Б.Лепкого.
Здравниця діяла навіть в часи Другої світової: сюди підлікуватися приїждали нацистські пілоти.
