Де це: Південь Московської області, неподалік кордону з Тульщиною, на протилежному від райцентру Кашира барезі Оки. До Москви звідси 107 км.
Що це: відома з XV столітя обитель. Зараз - діючий жіночий монастир
Дякую: Петтіфоггеру за поїздку.
УВАГА! Наша машина була заатакована навіженою бабусею, яка ганялася за мною, стверджувала, що ми "ізгалялися", кланялася машині в пояс і записувала номер УАЗика. Будьте уважні: шаленці не сплять!
 | Коротко про головне | |
При всьому моєму патріотизмі - Троїцький Білопісоцький монастир був ПЕРШОЮ пам'яткою архітектури Росії, де б дах перекривали такою ненавистною мені черепицею. Там, де перекрити не встигли, видно дирки у стрісі і гниле дерево. Реставрація йде повним ходом, але деревину замінюють на лискучу бляху. Дарма вони так.
Монастир-фортецю заснував в кінці XV ст. ігумен Володимир. Назва місця походить від білих пісків лівобережжя Оки. Так як місце під обитель було обране стратегічно-важливе, московські князі ніколи не жаліли гроші на розбудову монастиря і його укріплення. Це зараз вже ніяка не стратегічна точка, тож можна зекономити на матеріалах...
Вже в 1578 р. всі будівлі комплексу були кам'яними, а не дерев'яними: для більшої обороноздатності.
П'ятиглавий Троїцький собор побудований у кінці XVII ст. на місці храму-попередника. Збереглись також лаконічна надбрамна Миколаївська церква (XVI ст.) і Сергіївський храм (ХІХ ст.) на підвалинах старої трапезної з XVI ст. Мури, башти і господарські приміщення відносяться до XVII-ХІХ ст.
| І ще фото: | |
|
