18 серпня 2004 р. Розчищений - нарешті! - замок.

	Замок лише для фанатиків! (це було попередження. Перше і останнє).

Карта

Старовинне село, що лежить якось так посередині між дорогами з Берегового на Іршаву та на Виноградів. Раджу добиратися Виноградівською трасою: тоді по дорозі подивитесь ще й Мужієве та Бене, хоча можете без зупинок їхати в Квасове маршруткою з Берегового.

Якщо вам цікаво, ми взагалі топали у Квасове по 30-градусній спеці пішки від костела у Бене (саме там треба повертати на Квасове - увага автомобілістам!). Радувало те, що на питання "А де у вас тут замок?" місцеві охоче давали підказки. отже, не даремно йдемо, отже, щось там є. І дійсно - у центрі села, там, де маршрутка висаджує своїх пасажирів, височіє двоповерхова будівля школи, а на пагорбі над школою легко помітити руїни замку ще ХІІ (!!!) століття. Сподіваюсь, саме з 2004 року і надалі руїни справді буде легко побачити - адже саме цього року їх розчистили від жахливих джунглів дикого винограду та інших родючих синів Флори (для прикладу можете порівняти мої фото замку та світлини на інших сайтах. Контраст вражає).

Хоча я й задоволена виконаною фотосесією, але мушу зізнатися, що ракурси вибиралися довго: від замку фактично лишилися невеликі фрагменти стін. Тож якщо ви не фанатик оборонної архітектури, їхати аж сюди вам, певно, і не треба.

Лірично-кулінарний відступ: кафе у селі є, і теж неподілак зупинки маршрутки, та з асортиментом там біднувато. Ми задовольнилися морозивом, водою та кружальцем ковбаси для зголоднілого Міка.

А тепер облишимо лірику заради фактів.

Перша згадка про саме село в документах відноситься до 1390 р., коли Квасове отримав в дарунок від польского короля Сигізмунда Янош, син Дьєрдя Надьмігайї.  

Руїни замку ХІІ-ХІІІ ст. розміщені на 15-метровому (всього-то!) пагорбі над р. Боржава. З заходу замок захищав, як і належить, глибокий рів. Зводили цього контролера "соляного" шляху з необробленого каміння з домішками цегляної кладки. У плані, як і видно поруч, фортеця трикутна, товщина стін - 1,3 метри. А от у круглій башті-донжоні, найдавнішій частині замку, стіни були аж 2,05 метрової товщини! Зі сходу до замку примикала споруда нез'ясованого призначення. Дослідники вважають, що у перші роки існування замок був муровано-дерев'янним.

Певно, такими й були типові рицарські замки. Фортеця контролювала сухопутний соляний шлях і вихід із Боржавської долини. У ХVІст. власник замку Павло Мотузнаї неодноразово грабував місцевих селян і феодалів. У результаті цього угорський дворянський сейм у 1564 р. постановив зруйнувати замок (що і зробив загін під приводом Швенді Лазаря), а майно власника конфіскувати на користь держави.

А ще в селі такий собі Еміл Турані видає 300 примірників газети "Лонт", а дітвора розносить по дворах. Журналіст-аматор хоче, щоб сусіди більше знали одні про одних і про рідне Квасове. Газета, що виходить раз на місяць, розповідає про старожилів села, депутатів, місцевий старовинний замок, характер і перепади глибин у річці Боржава, подає юридичні консультації, коментує сільські чутки і т.д. «ЛОНТ» досліджує місцеві конфлікти. От вам і вся історія, а хто знає більше, нехай зі мною знаннями поділиться.

Вид на село з замкового пагорба.