Один з будинків в центрі.

Райцентр на сході Львівщини, в верхів‘ях р. Гнила Липа, за 46 км. від обласного центру. За останніми даними – 7,3 тис. населення (у 1929 - 4 206 чол.).
Територія міста була заселена вже в І тисячолітті до н.е., доказом чому знайдене археологами скіфське поселення 5-4 ст. до н.е.
Вперше Перемишляни згадуються під 1437 роком, в зв"язку з розмежуванням земель сусідніх сіл. В документах другої половини XV - XVI століть Перемишляни вже згадуються як велике село, власність магнатів. 1623 р. поселення отримало статус міста та магдебургію. За середньовіччя Перемишляни були досить потужним містом-фортецею, про що свідчить і опис, зроблений мандрівником, послом Ульріхом Вердумом, що побував тут 1 грудня 1671 року. На той час поселення було обнесене валом, на якому згорі стояли міцні стіни з дерева. В місто вели дві брами - Львівська та Бережанська - та хвіртка. На валах стояли гармати і 5 гаківниць. Вже в той час в місті був костел та церква. Відомо, що в 90-х рр. XVII ст. з ремесел найбільш розвинуте було ткацтво.
Інвентарний опис місцевої твердині з 1698 р. теж дає повне уявлення про його тодішній вигляд. На жаль, від замку не лишилося нічого, можете не шукати. Даний опис згадує також, що у місті на ринкову площу виходив 31 будинок, кожен хазяїн якого платив місцевому феодалові по 15 грошей чиншу. Далі було ще 50 будинків, за валом - 6, в передмісті Воля - 13. Всі ті, хто жили в межах міста, платили по 10 грошей чиншу та виконували шарварок -повинності по ремонту доріг, греблі, мостів тощо.

Костел на початку ХХ ст.

Перемишляни були не раз спустошені татарськими набігами. Особливо сильно місто постраждало в 1620 та 1626 рр., коли багато мешканців загинуло та потрапило в полон. В 1675 р. місто настільки було сплюндровано ордою, що уряд звільнив мешканців від сплати податків на 4 роки.
1728 року видано новий привілей на магдебурзьке право, підтверджений в 1733 році. За ним всім жителям Перемишлян дозволялося виготовляти горілку та пиво для власного споживання, а місцевим купцям торгувати будь-яким крамом. Міщан звільнили від рогового налогу та сплати десятини.
1758 року місто постраждало від сильної пожежі. І знову уряд звільняє мешканців від сплати податків - цього разу на 3 роки.
1772 року в місті було 198 дворів. В центрі, на ринковій площі, біля ратуші, знаходилася контрольна вага - най і не знамените львівське корито, але теж випадок показовий.
В 50-х рр. 19 ст. нараховувалося вже 372 двори, мешканців було 3167. 1909 року через місто пролягла залізниця Львів-Підгайці, що сприяло розвитку торгівлі та лісозаготівлі.
Туриста, що прямує на Свірж або Унів, в Перемишлянах зацікавлять лише храми: мурована церква оборонного типу, яка знаходиться біля залишків міських валів, насипаних тут для захисту від ворогів ще, мабуть, у давньоруський період, та костел. Про нього – ще кілька слів. Зведено храм 1645 р. за гроші Ельжбєти Потоцької (за іншими даними – в 1665 р.), не побачити його важко – його вежу видно з центра міста (а адреса – вул. Чуперносівська, 3). Петропавлівський костел діючий, в липні 2001 року, коли я була в місті, в ньому проходила фотовиставка “Костьоли Перемишлянщини” та активно йшла реставрація приміщень. Тягнула шию як могла, хотіла перефотографувати оті костели Перемишлянщини - але не вдалося.
Відомо, що наприкінці XVII ст. за валами міста, що належало тоді коронному хорунжому Сєнявському, стояв укріплений монастир домініканців. Так як я люблю порпатися у старих путівниках, ось вам ще кілька фактів про життя міста на початку ХХ століття: Було тут 2 готелі: Ковальчика та Шайна. За кімнату в обох просили 5 злотих (що, скажу вам, для тих часів трошки забагато). В готелі Ковальчика працював ще й ресторан.