 | 
|  Так було в Урмані сто років тому...

|

 | 
|  ...А так - в березні 2010 р.

|

 |  Петропавлівська церква.1688 |  |
Координати: 49°34′01″ пн. ш. 24°57′03″ сх. д.
Тут дуже гарно. М'які пагорби, річка Золота Липаі величезне озеро. На озері зимують лебеді, дикі качки і - не вірю, але ж сама бачила, власними очима - білі чаплі. Але головний скарб села - дерев'яна тризрубна церква. З 1688 року. З дороги її не видно - маленька, та й заступає її сучасна мурована храмина, відрізає стареньку від села, витісняє на цвинтар - мовляв, пожила вже, там тобі й місце. Ні, ще не там. Туристи їздять - значить, ще не скоро туди.
Старий храм було перевезено сюди з сусідньої Івано-Франківської області (це зараз вона так називається, а тоді була Покуттям). Над дверима начеюто збереглися цифри, за якими храм й датують. Вдивлялася слухняно, так і не побачила.
В кінці ХІХ ст. церква була перебудована, з північного боку апсиди з'явилася прибудова.
Шкода, що в 2001 р., коли я тут була, в мене був плівочний кодак: та плівка загубилася, а з нею і маса цікавих кадрів. Але в березні 2010 р. я знову була в Урмані. :о)
Вперше село згадується в документах від 1448 р. Тоді Дмитро з Спикльос (Шпиколосів?), син Грицька Курдийовича, вписав оплату по 12 кіп грошей від кожного спуску урманського ставу для Домініканського монастиря у Львові.
Останній перепис зафіксував 687 жителів села.
Андрій Когут залишив свої спогади про рідне село: "Дещо з історії Урманя". Коротко: здавна частина села називалася "містечко". Село було заселене українцями-русинами, і навіть нечисленні родини "латинників" (католиків) послуговувались в побуті українською мовою. В 1890-х рр. в селі діяла маленька однокласна школа з одним учителем, а ще корчма. Близько 1900 р. в Урмані парох Леонтій Лужницький заснував читальню ім. Качковського. Діяло товариство "Січ" (в 1912 р. воно організувало якісь дуже успішні фестини). : з духовим оркестром з Гиновичів, з "Січчю" та "Соколами" з сусідніх сіл.

|