Найстаріший мурований храм Буковини.

Карта

Моя стаття про Лужани в журналі "Карпати" (травень-2007)

 Про те, що у селищі міського типу Лужани Кіцманського района зберігся найдавніший мурований храм Буковини, я знала давно. Так як вищезгаданий населений пункт знаходиться на трасі Чернівці-Коломия, проїжджала я повз Лужани не один раз. Дивилася-вдивлялася в пролітаючі пейзажі за вікном "жигулів" - і таки бачила в селищі, за великим експериментальним спирт-заводом, кілька храмів.

Одним з тих храмів був мініатюрний, майже іграшковий костел в нео-готичному стилі зі скульптурою святого Яна з Дуклі, який, не дивлячись на дюймовочкіні розміри, був дисить фотогенічним, та дерев'яний, пофарбований у блакитне православний храм, який я і сприймала за отой, найдавніший.
Я помилялась, і то сильно. Щоб ви не помилились так само, в галереї ліворуч є міні-фото-каталог усіх храмів селища, а той, придорожний, навіть перекреслено червоним хрестом. Необхідний краєзнавцю та допитливому туристу Успенський (чи Вознесенський?) храм знаходиться зовсім не при дорозі. А де?

	Дорога до храму.

 Так, дорога до храму - буквально. Manual, так би мовити - для тих з подорожуючих, хто або хоче зберегти свій час, або просто не любить вступати в переговори з місцевими з метою дізнатися, де те, що йому потрібно (принагідно зазначу, що і старі, і молоді жителі Лужан знають про свій найстаріший храм та докладно описують дорогу до нього).

Варіант 1: ви прибули до Лужан потягом. Чудово, в цьому випадку вам не потрібно ані переходити колію, ані просуватися до жвавої траси Чернівці-Івано-Франківськ. Ваш орієнтир - блискучі бані величезного храму, що будується неподалік від залізничної станції. Саме за цим грандіозним новобудом ховається в затишку високих ялин церква, якій вже більше 550 років.

Варіант 2: ви прибули до Лужан на автомобілі. В такому разі недоїжджаючи ані до нового православного храму, ані до костела з протилежного боку траси, вам слід звернути праворуч (гіпотетично ви приїхали з Чернівців, чи не так?) біля великих корпусів місцевого заводу. Не лякайтеся, пром-зона тут невелика: завод один, і він набагато вищий за всі інші будівлі селища. Не проминете.
Отже, звернувши праворуч та проїхавши через залізничний переїзд, прямуєте вздовж парку до першого повороту ліворуч - а там вже ставите машину біля дерев'яної дзвіниці та йдете оглядати релікт Середньовіччя.

Нарешті, варіант 3: ви приїхали сюди автобусом. Робите так: швиденько проходите кілька метрів від зупинки до костелу Різдва діви марії, фотографуєте його - якщо виникне таке бажання, а потім або прямуєте все до того ж переїзду, описаного в варіанті №2, або проходите подвір'ям нової церкви до залізничної колії, проходите її, а далі - парком добираєтесь до потрібного вам храму.
Докладно пояснила? :) Тепер розберемося,

НАВІЩО оглядати лужанську церкву.

Як я вже згадувала, старішого за цей храму на Буковині просто немає. І це одне вже змушує ставитись до нього з повагою: аксакал, як-не-як!
Звів цю святиню боярин Федор Вітольд, який, як свідчать документи, купив Лужани у попереднього власника Враніча у 1453 році. Так як інших дат історія не зберегла, саме 1453 рік вважається ще й часом зведення Успенської церкви.
За радянських часів у храмі було відкрито фресковий стінопис, виконаний відразу після зведення святині, а, отже, у XV столітті. Фрагменти фресок зараз спокійно сусідують з сучасними яскравими мальовидлами та дешевими іконками на стінах.
Роздивитися розписи в самому храмі було неможливо: йшла ранкова служба, тісне приміщення, і так завалене якимось мотлохом (чого варті купки стільців, які, напевно, переселилися сюда з старого клуба чи кінотеатру), могло от-от тріснути від кількості віруючих. Тому роблю кілька світлин, і так привертаючи до себе надмір уваги, і йду оглядати двір біля храму.
В путівнику "По северной Буковине" (серія "Дороги к прекрасному", 1983р., дякую за книжку Ігорю Хомі!) сказано, що серед розписів є кінний портрет рицаря в червоній кіреї, що знаходиться ліворуч від входу, а під ним - напис в'язью, де читається:
"Аз пан Федір, зовоми Витольда... хтитор храму сему..."

Трохи не так, як зараз. За століття існування церква "обросла" прибудовами: дерев'яні частини притвору та даху, декоративні куполки на даху. Раніше усього цього не було. Будівля була простішою, та масивнішою і більш цільною: великий мурований куб. Вчені говорять, що лужанська церква подібна до дерев'яних храмів хатнього типу (немає бокових екседр, гранений вівтар) та має "родину" серед храмів запрутської частини середньовічної Молдови (церква в Радауцах, 1360, в Балінештах, 1499, тощо).
На церковному дворі збереглося кілька старих хрестів - та навряд чи вони є ровесниками храму. а дзвіниця з'явмлася у

Біля входу до храму до мене причепився сільський дурник, який довго ще кричав, що я хвора на голову. Може й так: їхати сюди спеціально - подивитися на храм. Схоже на те, що туристи в селищі - явище не дуже популярне.

	Гарна новина

"500 000 гривень виділить Кабінет Міністрів у 2006 р. на здійснення реставраційних робіт у Вознесенській церкві у Лужанах. Цей храм - пам'ятка історії й культури".

Травень-2006.