Ошихліби

Якщо поблизу автостанції в Кіцмані повернути ліворуч, на захід, то за 5 км дорога приведе в село Ошихліби (2 т.ж.). Хоча гармонійний дерев’яний храм св. Костянтина і Олени (1779) в гуцульському стилі знаходиться в самому центрі села, з дороги його не побачити: заступає велика мурована церква, яка щойно зводиться.

Cтаренька церква - пам'ятка архітектури державного значення. Схожі святині часто трапляються на теренах Івано-Франківщини. Шкода, що дерев’яні стіни помальовані в яскраво-зелений колір. Дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця-ровесниця церкви розташована на північний захід від святині.

Варто попередити: в селі напружені відносини між парафіянами московського і київського патріархатів, за церкву (виходячи з газет, не так стару, яка віддана МП, як нову) селяни гаряче сперечаються, біля храму йде чергування, учасники котрого дуже вороже ставляться до туристів.

Коли мене 17 липня 2008 року намагалися побити чотири фофудьїсті бабці, я була відверто шокована. Так, про війну за церкви в Ошихлібах я була в курсі, але в житті не подумала б, що в толерантній Буковині можливі НАПАДИ на сторонніх ні за що - бо, бачте, в них ВІЙНА.

Алягер ком алягер, і всі засоби тут згодяться. І хресний хід вже влаштовували московити, і брали церкву в оточення, і викидали майно і книжки УПЦ КП на вулицю... Швидше б суд вже виніс рішення в цій справі. Але до чого тут я, а?

Мене не пускали навіть на територію, не те що в церкву. Місяць в той час був в повні, тому всі чотири шалені бабусі, не давши сказати й слова, накинулися з сварками, намагалися видерти фотоапарат, розірвати одяг і піднімали каміння, намагаючись в мене поцілити.

Я тільки полізла за журналістським посвідченням, як то все почалося. Не встигла. Чесно - я теж не витримала такого пресінгу і обізвала їх ідіотками і погрожувала визвати міліцію. Але до цього часу шокована, що релігія робить з людьми. Тут же справа не в догматах. Тут справа саме що в грошах - село не може поділити церкву, себто майно...

До речі, селом ходять чутки, що стареньку церкву хочуть... знести. Є ж нова. Навіщо ошихлібцям ті пам'ятки архітектури, культуру ж в рота чи в гаманець не покладеш...

До того були Шипинці - спитала тихо дозволу фотографувати в храмі у старости, відразу погодився. Після того були Іванківці. Чужі люди самі попросили, щоб я сфотографувала їх церкву для путівника, розказали її історію, показали дорогу. А в Ошихлібах... Православне воїнство на марші.

Ну, добре з лірикою. Що ще подивитися в Ошихлібах?

Трохи нижче церквів, біля сільського стадіону, стоїть невеликий паноптикум статуй радянської епохи: бетонні колгоспниця, пілот, сталевар та робітниця вишикувалися в ряд. Дивно і прикольно.