English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Городенка
Костел Непорочного Зачаття Діви Марії (1769 рік) у Городенці. Архітектор Бернард Меретин, скульптурне оформлення храму - Іоанн-Георг Пінзель.
Костел в райцентрі Городенка на Івано-Франківщині. 16 червня 2008 р. Kościół Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny i klasztor Teatynów w Horodence
Городенка колись.
Horodenka's pre-war photo

Моя стаття про Городенку і Ко.

Карта

Координати: 48°40′12″ пн. ш. 25°30′00″ сх. д.

 

Райцентр Івано-Франківської області, лежить по дорозі з Кам‘янця на Коломию чи Івано–Франківськ, в 100 км. від міста, кілометрах в 50 від Чернівців. Місто недалеко від Дністра та Карпат, на мальовничому Покутті. Польський “Словник географічний“ пише про ці землі як про “надзвичайно родючі”.

Місто у затінку храму

28 вересня 2013 р.
Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (Городенка)

Туриста в Городенці повинен зацікавити перш за все пізньобароковий костел Непорочного Зачаття Марії роботи Бернарда Меретина з середини XVIII ст. Його не проґавите: видно майже зусібіч, бо здоровезний - особливо в порівнянні з невисокими спорудами навколо. Про всяк випадок - вул. Володимира Великого, 1, координати: N 48.670665  E 25.506937

Храм Конґрегації регулярних кліриків Божественного Провідіння (театинів) колись був прикрашений великою кількістю скульптур Іоганна-Георга Пінзеля, зараз можна побачити лише фіґуру Мадонни на колоні поблизу храму. Вважається, що зірковий тандем архітектора та скульптора запрацював вперше саме тут, на Покутті. Багато з городенківських скульптур зараз експонуються та зберігаються в Олеському замку та у львівському музеї Пінзеля. Ще більше, розповідали місцеві жителі, за радянських часів просто викрали та розпродали - причому мешканці самої Городенки. Жах.

Амвон у костелі в Городенці
Амвон у костелі в Городенці

 

Цю тринавну кам‘яну базиліку почали зводити на кошти господаря міста - канівського старости Миколи Василя Потоцького в 1745 р. (фундаційний акт датується 1743 р.). Освятили костел 2 липня 1769 р. Довго не атк будували, як оздоблювали, бо етап зведення споруди завершився вже у 1753 р. Перша пожертва пана на монастирський храм була відразу чимала - 20 тис. злотих. У 1763 р. храм змінив статус з кляшторного на парафіяльний. На дзвіницях замість хрестів гордо височіли герби Потоцьких. 

Середня частина святині значно вища за бокові - ну бо ж базиліка. Головний фасад фланкований двома баштами-дзвіницями, які трохи зміщені відносно центральної осі будівлі.

Що до робіт І.-Г. Пінзеля, то путівник по музею його скульптур в Львові зазначає, що “на початку 50-х рр. XVIII ст. Іоганн-Георгій працює в Городенці, де виконує найбільше замовлення Миколи Потоцького – п‘ять вівтарів для костeлу оо. Місіонерів та чотири – для парафіяльної церкви, а також ставить колону з постаттю богородиці. (Колона стоїть і по цей день)

Саме в Городенці Пінзель виявив себе як Майстер світового рівня. Скульптури маестро з цього міста можна сміливо ставити в один ряд з кращими мистецькими набутками людства вздовж його існування. Вони вражають незвичайною експресією та психологічною глибиною бентежного людського почуття. Скульптор досягає нової на той час виразності трактування драперій, які стають у нього самостійним елементом. Важкі їх маси, що клубочаться навколо тіла, ламаючись і вигинаючись, стрімко пульсують у різні боки, іноді немов відриваючись від основного об‘єму, ширяють в повітрі...

...Групи святих з вівтарних комплексів мовби спілкуються між собою, залучаючи до співпережиття та діалогу присутніх. Глибока духовність відзначає городенківські скульптури Пінзеля”.

Більшість скульптур була знищена в радянські часи - 13 з 18 триметрових вівтарних скульптур пішли комусь на дрова. Одна зі скульптур, сильно пошкоджена статуя "Доброго Пастиря", зберігається у коломийському Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Амвон та пошкоджені часом та ванадлами фрески - ледь не все з багатств костелу, що збереглося до нашого часу. 

Поруч з храмом - великий двоповерховий П-подібний корпус кляшторних келій, зведених одночасно з костелом. В радянський час там квартирувало ПТУ, де вчили на механізаторів. 

Зараз храм дуже потребує реставрації - як його нижню частину пофарбували в 2008 році, так більше ніц і не робили - лише стягнули фасади в жовтні 2013 р. 

До цього храм реставрували у 1866, 1905-1906 рр. і в 1920-х (комплекс було сильно пошкоджено під час військових дій у 1915 р. - як і все місто. Наскільки сильно? Настільки). В міжвоєнний час на дзвіницях храму навіть були годинники, від яких зараз й сліду не лишилося.  

Що ще оглянути в Городенці?

Міська школа у 1931 р.
Міська школа у 1931 р. Городенка

Перша дивовижа чекає біля автобусної зупинки у сквері напроти костелу . Леголенди і всякі Міні-Європи бачили? А тут міні-Городенка. Триповерхова і чималенька споруда-макет з ровом навколо (навіть з містком через рів!) зображає чи то городенківську ратушу, чи то давно вже не існуючий замок у Городенці.

На головній площі міста, біля Успенської церкви і  міського будинку культури - цікавий пам'ятник Т. Шевченку (поет там неначе на трампліні, напів-завис у повітрі, див. фото в галереї поруч) та пам'ятний знак в честь самого міста.

 

Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Діви Марії (1763, вул. Шевченка, 70) - пам'ятка № 2 в Городенці. І знову замість хрестів - хрестоподібні герби Потоцьких. Ви все зрозуміли правильно: і на цей храм кошти дав канівський староста Микола Василь. Більше того, попіклувався і про проживання при святині п'яти отців-місіонерів. Легенда каже, таким чином магнат спокутував вбивство Бондарівни, дівчини з Чернятина. Ймовірно, перед нами ще одна робота Бернарда Меретина. В інших претендентах на авторство ходитьв ідомий львіський зодчий тієї епохи Мартин Урбанек. Іконостас приписують школі І.-Г.Пінзеля, м'яко сподіваючись, щой  сам Майстер приклав до нього руку. Освячено Успенську церкву було єпископом Леоном Шептицьким 1 червня 1766 р. 

На старих поштівках добре видно, що століття тому купол храму був зовсім іншої форми. 

 

На вул. Шкільній - ще один храм з XVIII ст. але зна-а-а-ачно скромніший за виглядом - Миколаївська церква, звичайно ж, греко-католицька (1793) і зведена на місці старішої дерев'яної. 

 

Найстарішу споруду міста, вірменський костел (1706), шукаємо на вул. Крушельницької, 8. Він похмуро-сірий і полущений, хоча колись славився своїми багатими інтер'єрами. Від воріженьків та просто злодіїв святиню охороняв високий кам'яний мур. Давно вже немаэ у Городенці вірменської громади, а храм є, хай і не в зовсім презентабельному вигляді.  

 

А магістрат був скромним
А магістрат був скромним

 Поблизу місцевого ринку, захованого від центральної вулиці п'ятиповерхівками, все ще стоїть колишня cинагога (вул. Ринкова, 1). В Городенці ХІХ століття синагог було кілька, ця була головною - Великою. Напередодні Першої світової війни у місті кожен третій був іудеєм (а загалом тоді тут було понад 11 тисяч мешканців - ненабагато менше, ніж сьогодні). В 1939 р. в місті нараховувалося близько 4000 іудеїв. Зараз у будівлі - і це можна було б і передбачити - шкільна спортивна зала. В радянські роки у божниці функціонував маслозавод. 

Ще одне нагадування про євреїв міста - школа бет-мідраш по Гагаріна, 17 (початок ХХ ст.), зараз вся в шрамах нещодавніх ремонтів. 

 

Була в Городенці разів зо чотири, а жодного разу не бачила нехай і сплюндрованого несмаком, але "Сокола". А він же є - з 1903 року ще. 

 

Неcтоp-літописець у “Повіcті вpеменниx літ” пише, що в 993 pоці київcький князь Володимиp Великий пішов поxодом на пpадавнє плем'я Білиx Xоpватів, яке наcеляло Галичину. Cаме тоді Гоpоденківщина увійшла до cкладу Київcької деpжави. Пеpша літопиcна згадка пpо Гоpоденку датуєтьcя 1195 pоком. Тоді це було поcелення xлібоpобів і pеміcників у cкладі Галицько-Волинcької деpжави.

В 1995 pоці відзначалоcь 800-pіччя пеpшої пиcьмової згадки пpо міcто, тоді ж, здається, на честь цієї події в центрі міста встановили пам'ятний знак. 
В міcті зараз функціонує 2 школи і гімназія. 

З пам'ятних місць - могила громадського діяча Т.Окуневського і братська могила вояків УПА. Від старої забудови збереглися також будинки колишньої гімназії та "Народного дому", де працював письменник А.Крушельницький та жив письменник В.Бандурак. Непогано б було увічнити й пам'ять видатного поляка Юліуша Словацького - цей уродженець Кременця проживав тут у 1814 р., після повернення з Вільнюса, котрий тоді був Вільном. 

Чимало прикарпатських жінок, та й жительок інших областей вибирають Городенку місцем народження своїх дітей - місцевий пологовий будинок, розташований на околиці міста, вважається одним з найкращих в Івано-Франківській області, бо давно діє за швейцарсько-українською медичною програмою. 

А ще 28 вересня 2013 року в передмісті Городенки ми бачили лелеку, який чемно йшов кудись тротуаром. 

Стаття Р. Смеричинського ("Галицька Брама", зі скороченнями):

1916 р. Костел роботи Б. Меретина
Городенка. 1916 р. Костел роботи Б. Меретина

Найдавніші людські сліди на терені Городенщини губляться в мороці тисячоліть. Матеріальні свідчення проживання людини старого кам'яного віку (палеоліт, 400000-20000 років до н.е.) в нашому краю виявлено в 1923 році Ю.Полянським при розкопках на прибережній терасі Дністра. 
Перші свідчення проживання ранньослов'янських племен дають знахідки глиняного посуду 4-5 ст. у Серафинцях, а також так званої передроманської і романської кераміки 6-9 століть у Незвиськах. У 9-10 ст. територію сучасного Покуття, як і всієї Галичини, заселяло слов'янське плем'я білих хорватів. Княжа доба, яка стала періодом остаточного формування економічних стосунків, соціальної і політичної структури слов'янських племен залишила чисельні пам'ятки на території нашого краю. Насамперед це укріплені городища, рештки яких збереглися у Корневі, Кунисівцях, 
Чернелиці, Михальчі, Городниці, Стрільчі. 
На час правління галицького князя Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.) припадає перша звістка про Городенку. Згадується тільки назва без жодної інформації. До середини 14 століття територія сучасної Городенщини входила до складу Галицько-Волинського князівства. Не обминула край руйнівна монголо-татарська навала. Приблизно в середині 13 століття перестають існувати ті з городищ, які пережили попередні наїзди степових кочівників. Після зруйнування більше не відновлюється і велике городище в Городниці. Край став беззахисним і опустошеним. 
У 15-17 століттях більшого значення в краю набуває Михальче. В 1439 році тут вперше на Городенщині було засновано римо-католицьку парафію і побудовано костел. Фундатором його був Мужило з 
Бучача (Мусхило де Бучач), староста Снятинський i Коломийський. Був він українського роду, бо в фундаційному акті, писаному латинською мовою, розписався кирилицею. Вигідне розташування Михальча на березі Дністра сприяло його розростанню і перетворенню в містечко. 
Майже на півстоліття Городенщина стала ареною постійних приграничних воєн між Польщею і Молдавським князівством, котре в 15 ст. опанувало Буковину, землі якої раніше входили до складу Галицько-Волинського князівства. В 1491 році молдавський воєвода Стефан Великий здійснив похід на Покуття, спалив 
Снятин, Городенку, Коломию і дійшов до Галича. В 1497 році після невдалого походу на Волощину військо польського короля Яна Ольбрахта повернулося на Покуття і своїм постоєм сильно спустошило його. Під Городенкою в 1509 році гетьман Микола Каменецький розбив молдавське військо. Можливо, в пам'ять про цю подію долина р.Ямгорів між Городенкою і Серафинцями називається Червоною. Найбільш спустошливим був похід на Покуття воєводи мультанського Петра Рареша (званого Петрилою) із 33-тисячним військом в 1531 році. 
Вже на початку 16 століття Покуття систематично піддавалося нападам татар. Після того, як молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Туреччини, через його землі відкрилася дорога на Галичину для турецьких завойовників. 1589 року відбувся перший великий напад турків на Покуття. 
Після зруйнування татарами Михальча, з середини 17 століття найбільшого значення на Придністров'ї набуває Городенка. Ще в 15 столітті тут на урвищі над р. Ямгорів було збудовано замок. В 1648 році, коли під впливом подій на Україні в Галичині розгорілося повстання під проводом Семена Височана, селяни Чернятина, Заболотова, Олеші, Любківців напали на замок в Городенці, який тоді належав Янові Жулчинському (Стжемовському), роззброїли його залогу, а будівлі спалили. Сам же власник врятувався втечею.

Фігура біля костелу.
Фігура біля костелу.

У 1668 році Городенка отримує Магдебурзьке право. Місто входило тоді до складу Руського воєводства з центром у Львові, але саме не творило якоїсь адміністративної частини, а належало до Коломийського староства. Надання Городенці самоврядування створило сприятливі умови для розвитку ремесла і торгівлі.

З 17 століття в місті почали селитися вірмени, які до першої половини наступного століття утримували в своїх руках майже всю торгівлю. Про впливовість вірменської общини і про те, що на кінець 17 століття Городенка вже була досить значним торговельним центром, свідчить побудова в 1706 році великого вірменського костeлу (вірмени в Галичині прийняли унію в 1668 році).
Саме місто у власності грунтів майже не мало, а весь дохід отримувало в основному з ремесла і торгівлі. Довколишні землі і більшість сіл на Городенщині в 17-18 століттях належали магнатам Потоцьким, одному з найбагатших шляхетських родів у Польщі. Вони ж утримували і своє власне досить сильне війско.
У 1743 році в Городенці коштом Миколи Потоцького, воєводи Белзького і старости Канівського (в народних переказах і "Баладі про Бондарівну" — "пан Каньовський"), розпочато будівництво великого римо-католицького костeлу Непорочного зачаття Діви Марії і монастиря місіонерів при ньому. На будову йшли доходи з сіл Городниці, Поточиськ, Слобідки, Луки, Незвиськ, Гарасимова. Тоді ж було зведено мурований триарковий міст через Ямгорів — "Три мости".
Особливо швидко Городенка розвивалася з середини 18 століття. Немалу роль відіграв у цьому магнат Микола Потоцький, який більшу частину свого життя прожив у Городенці, володів величезними маєтками на Покутті і Поділлі і хотів перетворити місто в центр староства, свого роду магнатську столицю, а тому сприяв будівництву, розвитку ремесла і торгівлі. Своїм коштом він розширив греко-католицький монастир, а також замість старої у 1763 році побудував на середмiсті для української общини велику муровану церкву Успення Пресвятої Діви Марії. Церква також побудована за проектом Бернарда Меретина (закінчена після його смерті) і нагадує зовнішнім виглядом костeл у Годовиці. Іконостас церкви — унікальний і є спрощеним аналогом іконостасу собору св. Юра у Львові, що дозволяє вважати його автором Пінзеля.
Cлід в історії і культурі Городенки і краю залишила і єврейська община. Почали селитися євреї в Городенці у XVI столітті, але найбільший їх наплив спостерігався після надання місту Магдебурзького права. В 1743 році Потоцьким надано цій общині привілеї в торгівлі й ремеслі, виділено місце під будівництво синагоги і на цвинтар. З середини XVIII століття євреї витіснили з торгівлі вірмен і посіли в цій сфері панівне становище. На 1775 рік у Городенці проживало вже 863 єврейські родини. Великі єврейські общини були в
Чернелиці та Гвіздці.
1772 році після першого поділу Речі Посполитої Городенщина в складі Галичини відійшла до Австрії. Під час правових, освітніх і релігійних реформ австрійського імператора Йосифа II, які він здійснював в дусі європейського просвітительства, у 80-х роках XVIII століття було ліквідовано обидва монастирі в Городенці. В 1788 році відкрито першу світську школу з німецькою мовою навчання.
Городенка поступово росла і на 1800 рік мала 744 різні будівлі і понад 5000 тисяч населення. Так край вступив у ХІХ століття. І на цьому варто закінчити екскурс в його давню історію, бо два наступних перенасичених подіями віки, коли Городенщина вступила в період національного пробудження і дала Україні багатьох визначних політичних діячів, літераторів, учених, а також тисячі простих скромних трудівників, потребують окремого дослідження.

Увага! Черговий приклад ідіотизму влади!

Плюс Сергій, мінус фреска
Cвєта плюс Сірожа... Городенка

4 червня 2008 року віруючі, що вчащали до городенківського костелу (у святині "базуються" греко-католики, близько сотні парафіян, та невелика римо-католицька громада) були поставлені перед фактом: територія перед храмом була тишком продана міською владою під забудову.

За чинним законодавством, в нас заборонено продавати чи передавати в аренду не лише пам'ятки архітектури, які перебувають _під_охороною_держави. а й безпосередньо прилеглу до них територію. Але в Городенці, здається, свої закони і свої звичаї. Найяскравіший з яких - поклоніння Мамоні. Здирники і сріблолюбці, як же ви нас всіх задовбали! Лохи при владі, тьху на вас.

 

Цікаво, а чи не при владі зараз оті Свєта і Сергій, які майже 20 років тому "розписалися" півметровими літерами на старовинних фресках? Виконання такого напису такими літерами на такій висоті (метрів 5 від підлоги) вимагає концентрації всіх сил юного, але дурнуватого організму. Якщо вони побралися через рік, їхні діти вже закінчують школу. А отже, вступають в тривожну і прекрасну пору міжстатевих стосунків, а отже, скоро вони підуть далі за батьків, і літери будуть товстіші, яскравіші і більші.



Храм-гігант
Kościoł parafialny w Horodence. 1908
Городенківський костел авторства Меретина у 1926 р. polona.pl
Фігура біля храму.
Horodenka (Городенка) – miasto na Ukrainie, stolica rejonu w obwodzie iwanofrankowskim.
Костeл в 2000 р.
Костeл Меретина з фігурою Пінзеля в 2000 р. Реставрація ще й не починалася.
Костел в 2013р.
Городенка. Храм та монастир Конгрегації регулярних кліриків Божественного Провидіння засновані 22 серпня 1743 р.
Костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Городенці Івано-Франківської області
Костёл Непорочного Зачатия Девы Марии в Городенке (Украина)
Kościół Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny i klasztor Teatynów w Horodence
Колишні келії, колишнє ПТУ, сучасна пустка.
Колишні келії, колишнє ПТУ, сучасна пустка.
4 червня 2008 р. Я нарешті бачу інтер'єри.
4 червня 2008 р. Я нарешті бачу інтер'єри.
1915 р. Є над чим працювати
Поштівка 1915 р. Городенка
Успенська церква
Городенка. Успенська церква, червень-2008
Вінчання в Успенській церкві в Городенці, 28.09.2013
Horodenka (Городенка) ou Gorodenka est une ville de l'oblast d'Ivano-Frankivsk, en Ukraine, et le centre administratif du raïon de Horodenka
Ведуться роботи...
هورودينكا (Городенка) هي مدينة في محافظة إفانو-فرانكيفسك في أوكرانيا.
Вірменський костел
Horodenka (Городенка; Gorodenka) ist eine Stadt in der Oblast Iwano-Frankiwsk in der westlichen Ukraine
Armenian church in Horodenka
Синагога (2013р.)
Синагога в Городенці
Photo of Synagogues in Horodenka in 2013
Horodenka este un oraş din Ucraina
Городенка-1915
Загальний вигляд міста Городенка на старій поштівці 1915 р.
Пошта в Городенці
Пошта в Городенці
Суд в Городенці.
Суд в Городенці.
Дивного вигляду пам'ятник Шевченку.
Horodenka ou Gorodenka est une ville de l'oblast d'Ivano-Frankivsk, en Ukraine, et le centre administratif du raïon de Horodenka
Пам'ятник Тарасу Шевченку у Городенці на Прикарпатті
Пам'ятний знак.
Пам'ятний знак.
Старі кам'яниці.
Старі кам'яниці в Городенці
Horodenka (Городенка) is a city in the Ivano-Frankivsk Oblast, in western Ukraine. It is the administrative center of the Horodenkivsky Raion
Школа з вивчення Тори бет-мідраш в Городенці
Панно на будинку культури
Панно на будинку культури в Городенці
Монумент загиблим
Монумент загиблим в Другій світовій війні. Городенка
Басейн в 1937р.
А непоганий конструктивізм. Басейн в 1937р. Городенка
Паровий млин
Паровий млин

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник