 | На кордоні з Польщею. |  |
Див. також мою роботу для журналу "Бліц-Захід".
Дещо про свої враження від поїздки до Рави Руської 1 квітня 2005 року я вже викладала на сайт - тут можна прочитати про загальні враження, а ткож подивитися на світлини центру міста (ведмедики-готи, перерізана проводами ратуша та мила провінційність міста: коні, монументи та костели). А зараз про все докладніше.
В Раві був багато хто. Я й сама була там неодноразово в 1998-му році, коли їздила пізнавати Малопольську. Таможня таможнею, разючий контраст, який ударною хвилею вдаряв по серцю при перетині кордону: чому ТАМ так чисто та яскраво, а ТУТ - бруд та убогість? Око вихоплювало з обшарпаного пейзажу рештки монастирських приміщень, та вони були десь там, далеко. Не я вибирала шлях, а водій буса. Вибирала б я - я би біля кожного костелу заклякала на півгодини щонайменш, що значно б подовжило вояж.
Добре те, що за 7 років ситуація змінилася: Рава омолодилася, засяяла вітринами магазинів та свіжою побілкою, хоча все ще немало старих будинків стоять як не пусткою, то в лахміттях совєцького часу.
Погнало мене в Раву не стільки бажання побачити її храми, скільки каприз сфотографувати міську ратушу, чепурну та схожу на іграшковий будиночок: з маленькими башточками, гербом та годинником на фасаді. Побачила і костели, і ратушу, про все розкажу, але спочатку -
| Екскурс в історію | |
Рава, місто в Жовківському районі Львівщини, митницею та кордоном бути мусить, бо так вирішила сама Природа: воно лежить на східних узбіччях Розточчя, у місці вигідного переходу через пагорби Розточчя над р. Ратою. Є вірогідність вважати засновником Рави мазовецького князя Владислава, бо це - найраніша з існуючих інформації про місто. Відбулося це в 1455 році. Пізніше до Рави додалося слово "Руська": на теренах Речі Посполитої вже існувала одна Рава - Мазовецька. Міста не слід було плутати.
З кінця XVI століття Равою та околицями володіла родина Тщенців, яка взялася ревно окатоличувати своїх підданих. На початку XVIІ століття вони створили парафію у селі Річки, а у 1612 році перенесли її в Раву, спорудивши для цього дерев'яний костел. Не без допомоги Тщенців місто невдовзі отримало й Магдебурзьке право.
Населення місто було строкатим: кордон же! Поляки, українці, велика єврейська громада, що оселилася тут ще в XVI столітті... Євреї, як і інших містах, оселилися навколо Ринкової площі. Цікаво, якою була та, первісна ратуша?
Перед Другою світовою мультикультурна Рава була досить значним залізничним вузлом. Тоді в місті проживало до 13 000 чоловік, з яких 56% (більш як 6 000 чоловік) складали іудеї. Зараз у місті (за даними 2001 року) проживає близько 9 000 чоловік. Це для довідки. нещодавно відкритий цвинтар французьких військово-полоненних, що загинули в 1943-1944 роках.
Німецькі окупанти зайняли місто в перший день війни з СРСР, 22 червня 1941 року. З кінця березня 1942 року почалися часті погроми. Пізніше того ж року місцевих євреїв почали масово вивозити до табору в Белжеці. В самій Раві створили гетто - а ще табір для французьких військовополоненних.
У 2002 році в місті проводилися роботи з реконструкції кладовища французьких військовополонених, що загинули в концтаборі м. Рава-Руська у 1943-1944 рр. Ініціатором робіт виступила Рава-Руська міська рада, роботи йшли за сприяння фонду "Надія" та товариства "Рава-Руська" в Парижі (Франція). Членам французького товариства "Рава-Руська" вдалося залучити до цієї роботи Національний союз депортованих з концтаборів, який очолює колишній в'язень концтабору у Рава-Руській Рене Шевальє. Він особисто відвідав кладовище та спостерігав за роботами. Французькі туристи ще довго будуть приїжджати сюди.
| Ратуша. | |
Вона, як і годиться, в центрі міста. В ній, як і годиться... Гм. В ній чомусь аптека. Заходжу. Бачу сходи у вежу. Прошуся туди. Кажуть, що там лише склад ліків і туди не можна. Прошуся ще раз. Ні. Шкода.
Цікаво: на деяких старих поштівках будівля ратуші більш широка, менш гарна. Коли побудували існуючу - не маю поняття. Знаєте - підкажіть.
| Костел Йосипа | |
Костел, що ховається зараз в провулку біля однієї з місцевих шкіл, було зведено у 1770-1775рр. на кошти нового власника поселення, Анджея Жечицького. Цей кам'яний однонавний барочний храм, центр парафії, був за своєю архітектурою схожий на святині в Берездівцях, Лопатині та Буську. 9 травня 1843 року його освятив архієпископ Франциск Піштек під титулом Опіки св. Йосипа. Реконструкції храму відбувалися в 1895 та 1926 роках.
У 1940-му році совєти заарештували равських ксьондзів, що було з ними далі - невідомо. 1946 року останній парох храму Яків Віняж та частина парафіян виїхали до Польщі, прихопивши деяке костельне майно, у тому числі - відомий з XVII столітя чудотворний образ богоматері святого розарію (зараз прикрашає головний вівтар в костелі в Любечі-Крулевському).
Храм перетворили на склад. Вірні отримали назад свій храм в кінці 1980-х років. На різдво-1989 храм освятив майбутній Львівський архієпископ Мар'ян Яворський.
2000-го року в храмі відбулися торжества з приводу 225-ї річниці храму. Зараз до рава-руської парафії належать Магерів, Немирів та Потелич.
У вересні 1999 року Львівський архієпископ Мар'ян Яворський відслужив месу на подяку за дар беатифікації мучеників II світової війни, які працювали у Раві-Руській. Папа Іоан Павло II 13 червня 1999р. у Варшаві здійснив беатифікацію 108 мучеників, двоє з яких працювали у Раві-Руській. Блаженна Юлія Родзинська (1899-1945) із Згромадження Сестер св. Домініка у 1921-1922 рр. вчителювала в Раві-Руській, а блаженний Нарцис Турхан з чину францисканців-реформатів (1879-1942) з 1907 по 1909 рік служив в монастирі у Раві-Руській, а з 1930 по 1933 - був навіть його настоятелем. Обидва загинули мученицькою смертю в концтаборах в часи гітлерівського терору.
Храм чистенький та доглянутий, хоча всередину потрапити не вдалося: розклад богослужінь, що знаходиться на огорожі костелу, висіс свій вирок. В цей час, в цей місяць - всередину не потрапити. І все. А чекати до 19.00 в мене немає часу. Що ж, підемо далі.
| Юріївська церква | |
А далі (за костел, вузеньким проходом між гаражами, через дорогу) був православний храм Юрія-змієборця. Дошка на фасаді заставила б заклякнути не одного історика: 1386. Овва! Хоча... Он, нижче ще напис: 1846. Реконструкція? Відбудова? Реставрація?
Зайду всередину, тим більш що, судячи з бубніння з гучномовця ("За Україну помолимося, за її президента та уряд!.."), там йде служба. Всередині 1386-тим роком і не пахне. Лише 1846-тим. Що і потрібно було довести. Це саме про цю церкву, яка неначе стоїть на роздоріжжі між бароко та класицизмом, скаже і чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР". Стінопис навіть ще молодший, аніж храм: його виконано в 20-х роках ХХ століття.
Для туристів: вам може бути корисно знати, що за храмом є туалет. Тільки не переплутайте його з "літньою церквою".
| Михайлівський реформатський кляштор | |
Знову через дорогу - і далі, трасою на Червоноград. Місто вже фактично закінчилося. Попереду лише гуртівні - і високий дах барочного костелу. Жителі Рави називають споруду "кляштором", але нічого цікавого в ній не бачать: поки я її фотографувала, до мене підійшло з півдесятка "простих людей" з щирим здивуванням та запитанням - НАВІЩО я це роблю. Треба якось об'єднати фотоапарат з автоматом.
Нещасний, небілений, втомлений костел оточений зусібіч яскравими рекламними щитами: кафе! гуртовня! готель! туалет! мийка! Не бійтеся і сміливо заходьте на територію чи то гуртовні, чи то кафе: інакше храм не роздивитися зблизька. Якщо вдастся проникнути в сам костел або в будівлі келій (вікна заколочені) - дайте знати, мені цікаво.
Зведено комплекс у 1737 році за проектом архітектора П.Фонтана. Раніше на цьому місці стояла дерев'яна каплиця, заснована в 1725р. Десь саме в той час в Раві з'явилися реформати. Кошти на кляштор дав Єжи Жечицький. До типового однонавного реформатського костелу, з півночі, примикає двоповерхова будівля келій, П-образна в плані. Весь комплекс оточений високою кам'яною стіною. Стіна в повному порядку.
Кляштор кілька разів грунтовно оновлювали (1902, 1930-35).
Подивіться через трасу. Бачите низьку одноповерхову будівлю, перед якою ще вивіска - "Машинно-тракторна станція"? Це, до речі, теж будови кляштору. Вам цього мало? Отримайте бонус: в каплиці домініканок зараз школа!
Що ще є цікавого для туриста? Сецесійні та модерні кам'яниці, більшість з яких в пристойному стані та використовуються. Найгарніша - безперечно, віла Стоклосінських, в якій зараз розміщено дитячий садочок. (Це на дорозі до залізничного двірця.) Є готель, кафе та продуктові магазинчики. Начебто, все.
|
