Мальовнича Нова Скварява - село не маленьке (понад 1,1 т.ж.). Координати:  50°02′14″ пн. ш. 23°52′30″ сх. д.

Нова Скварява (як і сусідня Скварява Стара) довгий час була королівщиною, а потім входила до маєтностей Жолкевських та Собєських. Княгиня Марія Кароліна з Собєських де Бульйон (de Boullion) продала жовквівський ключ з обома селами у 1740 р. князю Михайлу Радзівіллу. В кінці XVIII ст. Радзівілли розпродали всі маєтності, які дісталися їм від Собєських. Так Нову скваряву придбали Болоз-Антоневичі зі Станіславова.  Болоз-Антоневичі - шляхетський рід вірменського походження, дворянство отримали у 1789 р. від цісаря Йосифа ІІ.

Останньою власницею Нової Скваряви була Юлія з Жарських Семенська (Сємєнська). 

Зведений у 1807 році класицистичний двір Юзефа Болоз-Антоневича хоч і зберігся, та вся старовина звідти за радянські роки вивітрилася. Бо, бачте, в панській резиденції зараз резиденція сільрадівська. В усіх десяти панських покоях.

Витримані в єдиній стилістиці меблі з палацу були частково розграбовані у Першу світову. Напевно, як і олійні картини з XVIII ст. - переважно на міфологічні теми. Навколо палацику на горі Гарай колись простягався парк - не надто великий, проте там росло кілька ду-у-уже старих, кількасотлітніх дубів. Газон перед будинком був оточений трояндами. 

До маєтку колись від Глинська вела алея, яка начебто ще походила з часів Яна ІІІ (див. фото праворуч). 

В селі також є хрестова в плані мурована церква Собору Богородиці, зведена у 1932-1939 рр. за проектом професора Лева Левинського. В радянський час храм не діяв, віруючим його повернули в 1989 р.