Перша письмова згадка про Пераст - під 1326 роком.

Навпроти міста - пролив Verige ("Веріге", так-так - як в монахів - цепи). Це найвужче місце в Боці Которській - і колись воно закривалося від Каменарі до Лепетані цепами. Це мало стримати атаки турецьких кораблів. Довжина Веріге - 300 метрів, глибина - близько 30.

Назву місто позичило в одного з іллірійських племен, що жили тут тисячоліття тому. З 1420 року і аж до 1797 р. Пераст належав Венеціанській республіці. Саме на цей період припадає розквіт міста: тут зводять шикарні палаци і величні храми, фортифікаційні споруди, розвивається морська справа.

В XVIII столітті російський імператор Петро І саме в Пераст відправив з десяток російських бояр, аби ті навчилися в досвіченого морського вовка Марко Мартиновича тонкощам корабельної науки. Бюст Мартиновича, як і бюсти інших видатних жителів Пераста, зараз прикрашає центральну площу містечка.

Про цей факт - та безліч інших, напевно - можна б було дізнатися в Морському музеї Пераста - якби він не працював до 14-00, а ми не підійшли під його стіни в 13-50. Так що довелося лише помилуватися фасадом - музей розташований в палаці Буйовича (Bujoviceva palata), чудовому зразку Ренесанса. Зведена будівля в 1693 році і має гарний балкон, прикрашений гербовим картушем та маскароном. В музеї зберігаються картини в маріністичному стилі, прапори, документи, морські карти, колекція зброї тощо.

Від музею гарно видно дзвіницю церкви св. Ніколи (Crkva Sv. Nikole). Ще б пак, дзвіниця - найвища в усій Боці Которській (55 метрів). Храм було зведено в 1691 році. Святиню звели на честь перемоги венеціанського флоту над турецькою армією 7 жовтня 1671 року. В тій битві приймали участь і моряки з Пераста. Дзвіниця обійшлася місту в дуже кругленьку суму - в 55 000 дукатів. В церкві зберігається колекція історичних цінностей. На жаль, храм був зачинений.