Котору близько 2 500 років - солідний вік! Першими тут поселилися іллірійці, а далі хтто тут лише не бував. Місто належало і Візантійській імперії, і Сербській державі (1185-1371), і Венеціанській республіці, і наполеонівській Франції, і Австро-Угорській імперії (1814-1918). При цьому місто майже завжди було автономною одиницею, самобутньою і гордою, культурним центром цієї частини Адріатики.

Найбільшого розквіту Котор досягнув в ХІІ столітті (тоді було зведено й його візитівку, собор св. Трифона)). ХІІ столітття - час правління сербської князівської династії Неманичів. В ті часи місто конкурувало з сусідньою Дубровницькою республікою. Багато що нагадує в місті й венеціанських купців (1420-1797). Місто (вірніше, його Велика рада, Consilium maius) само перейшло під правління Венеційської республіки, побоюючись загрози з боку османів. Так утворилася провінція Albania Veneta. З того часу перервалася традиція вибирати місцевих князів - тут почав правити намісник Венеції, providur. Турки все одно не полишали спроб захопити Боку Которську (1539, 1571, 1657рр.) - та марно.

Бока Которська мала гарний флот - близько 300 кораблів у XVIII ст.

Місто тричі страждало від потужних землетрусів: в 1537, 1563, 6 квітня 1667 (тоді було зруйновано дві третини міста) і 1979 роках. Чума гуляла вузькими вуличками в 1422, 1427, 1457, 1467 і 1572 рр.

Входів на сходи до фортеці і каплиці Богородиці Здоров'я (Gospa od Zdravlja) є принаймні два, до них ведуть вказівники з старих і неймовірно вузьких вуличок. Що пободається в Которі чи не найбільше - як і Кам'янець, це дуже живе місто. На старовинних сходах висить білизна, над віконцем з маскаронами піднімається сучасна сателіта, в плутаних лабіринтах ти неодмінно виходиш в чиїсь подвір'я з всіма їхніми тазиками, старими пральними машинами чи банками.

Знизу здається, що Каплиця Здоров'я десь так високо, що туди не піднятися й за годину, та дорога туди досить легка, хай і слизька і часом вкрита джунглями ттрави. Вже від каплиці таким самим недосяжним буде форт св. Івана - але й туди доберетеся без проблем - і здивуєтесь, наскільки далеко внизу виявиться дзвіниця каплички. Її звели місцеві жителі, яким вдалося врятуватися від чуми. Біля входу до неї лежить могильна плита з гербом (ХІХ ст.).

На площі Зброї на початку XVII ст. була зведена сторожова башта, яку з 1810 року прикрашає годинник. Збереглося кілька палаців венеціанської доби. Це Візантійський палац (XVII ст.) і палац Бескуча (Beskuca, XVIII ст.). На площі Звільнення стоїть ще один палац з довжелезними балконами в вазонках - Піма (Palate Pima). Напроти собору св. Трифона виситься палац Драго (Palate Drago, ХІІ ст., постраждав при землетрусі 1667 р.) Морський музей (працює, на жаль, лише до 14-00 - але з восьмої ранку) розташувався в палаці Гргуріна (Palate Grgurina) На жаль, ми не встигли оглянути старі картини з зображеннями судів, моделі кораблів та старовинну зброю.

А скільки в старому місті храмів! Вони раптово виникають за наступним поворотом вуличок. Мені найбльше сподобалася руїна з високою дзвіницею неподалік від Південної брами. А є ще старовинна церква Луки (1195), церква Марії, велика православна церква св. Ніколи з триколором на фасаді... Є що дивитися!