Карта

48°15′46″ пн. ш. 23°22′55″ сх. д.

Липча - село велике, розлоге (понад 3,7 т.ж.). Вперше в документах воно згадане в 1383 р. Назва за Середньовіччя як тільки не писалася: Lypse (1403), Лепсе (1419), Lyptze (1442), Lypczye (1555) - он як просту нашу липу намагалися транскрибувати угорці.

Довгий час село належало магнатському роду Білк. В 1910 р. в селі проживало 3089 жителів, з них 25 були угорцями, 502 чоловіка - німцями, а 2546 осіб записалися румунами. За вірою поділялися так: 2578 чоловік були греко-католиками, 497 - іудеями. На пам'ять про чималу іудейську громаду в селі біля дороги залишилося кілька старих мацев на місці давнього цвинтаря-окописька.

Між Липчею і Ізою розташована найбільша в Закарпатті оленяча ферма (на 130 північних оленів).

Вже на виїзді з села в бік Липецької Поляни розташований один з найбільших в Закарпатті православних жіночих монастирів - обитель Різдва Богородиці, котра в квітні 2010 р. відзначила 85-річчя з дня заснування та двадцятиріччя з дати відродження комплексу. Тоді ж відзначалося й 15 років з часу відбудови монастирського собору Різдва Богородиці.

Тут все так, як в православних люблять: багато аляповатості і золота. Зараз не смій і на територію без "благословення" зайти - а в 1930-ті монашки виділяли для мандрівників (не прочан!) келії і годували їх.

Заснували заклад в 1924 р. монахині Параскева (Юліана Прокоп), Марія Рацюк, Ганна Кемінь і Ганна Ізаєва - вони пішли до тодішнього владики Досифея прохати про заснування іще одного монастиря. Владика спочатку порадив жінкам поїхати в Югославію, але потім передумав - і придбав ділянку під обитель в Марамороші. Ну як придбав... Його повірений ієромонах Пантелеймон (Кудря) за частину ділянки заплатив, а іншу частину просто випросив у Марії Зейкан. Освячення місця під обитель відбулося 5 червня 1925 р. - і 20 послушниць взялися до роботи. Станом на 1926 р. були вже зведені церква, келії, кухня, трапезна, майстерня, а кількість сестер зросла до 45. В 1930 р. тут нараховувалось вже понад 80 черниць. При комплексі діяла навіть невелика гідроелектростанція, млин та піч для випалювання цегли. В 1936 р. у видавництві "Підкарпатська Русь" навіть вийшла книга білоемігранта-монаха (зараз він був би хоругвєносцем, не інакше) Олексія Дехтерьова "Сокровище неоцененное" про історію монастиря, котрому на той час було лише 10 років.

Закрили монастир 24 червня 1961 р. Деякі з насельниць тоді перебралися в монастир в Мукачеві. Тоді ж, в 1936 р. було зведено келійний корпус на 14 келій.

Відродили монастир в Липчі в 1990 р. - для цього монахині забрали собі кількаповерхове приміщення інтернату, яке й зараз стовбичить між храмами. Цікаво, куди діли інтернатівців? Малоцікавий архітектурно псевдо-російського вигляду храм Різдва Богоматері заклали в 1991 р. і освятили в 1995 р. Розпис його завершили в 2000 р. Прийдешнім поколінням краєзнавців буде соромно за архітектуру такої якості, але що поробиш. Дзвіницю і каплицю св. Ольги зводили в 2001 р.

Зараз в липчанському монастирі є 23 насельниці і три священника.

За матеріалами Закарпаття Онлайн та історії Липчанського монастиря від Юрія Данильця