Зараз я максимально коротко спробую переказати зміст величезної статті про Яворів з 7 тому "Дій резиденцій..." Романа Афтаназі.
Отже, перша згадка про Яворів, котрий позичив ім'я в сусіднього густого лісу, відноситься до 1408 р., коли познанський каштелян Андрій з Шамотул дав шевському цеху Яворова право на утримування 10 яток. За короля Зигмунта Августа містечко перейшло в королівську власність і підросло у ранзі до центру староства (до речі, староства досить багатого). В 1639 р. Яворів відійшов батькові майбутнього короля Якубу Собєському. Після його смерті в 1647 р. володіння відійшли до Яна. Головна зала на шість вікон станом на 1716 р. була вже сильно поруйнована.
В люстрації 1661 р. побіжно згаданий оточений валом і оббитий деревом замочок над величезним ставом, резиденція міських старост. Сам житловий будинок у замочку був невеликим і дерев'яним, люстрація називає його "вкритим гонтом, з чотирма помешканнями (izbami) з гданськими вікнами". Ще відзначилися гарні двері, прикрашені позолотою. На другому поверсі була велика зала на вісім вікон. В одному з кутів споруди містилася мурована скарбниця. Кухня була над ставом, поруч з помешканням кухаря. Окремою спорудою була й лазня з фонтанами в якості ванн. До лазні вів дерев'яний місток. "Італійський" сад в той час лише почали розбивати. До замку вела брама з невеликою баштою.
Протягом кількох наступних років, а особливо після коронації Яна ІІІ, улюблена літня резиденція в Яворові була розбудована. Продовжувалася праця в оздобленому статуями італійському саду (парку), який сучасники згадували як найгарніший і "найрегулярніший" у Польщі. Крім італійського саду для прогулянок був при замку ще й сад зоологічний - невеликий звіринець.
Собєський часто пербував в Яворові з родиною, приймав тут іноземних послів. Особливо багато високих гостей було в 1684 р., після віденської перемоги - їхали з багатими дарами для королівської пари та їх сина Якуба. Був тут, скажімо, посол імператора Леопольда. Вінцем цього амбасадорського каравану стала бучна учта 6 липня 1684 р.
Щоб королівським гостям було де жити, біля замку будуються мешкальні павільйони. В одному з них жила улюблена сестра короля, Катерина з Собєських Радзівілл.
В королівських апартаментах зберігалися оздоблені золотом шаблі Яна ІІІ (вартістю від 15 до 100 тис. злотих), коштовний годинник, здобуті під Віднем щити і колчани. На острівцю посеред ставу, в оточенні невеликої дубрави, стояв маленький маяк.
Останній раз король провів в Яворові півтора місяці в 1691 р. В 1698 р. овдовівша марисенька відписала Яворів своєму старшому сину Якубу, але королевич нечасто бував у маєтку. В 1703 р. тут зупинявся король Август ІІ, в 1704 - шведський монарх Карл ХІІ, в 1711 р. - росіянин Петро І. Такий собі готель для королів :о).
В 1716 р. Яворів перейшов до Мнішеків - аж до 1772 р.
Опис замку від 1716 р. свідчить, що з часів Собєського тут мало що змінилося. В'їжджалося в обійстя все так само через браму між валів. Над ровом з боку костелу було покладено міст. Один зі збережених павільонів люстрація приписує якійсь маркізі (швидше за все, тут жила старша сестра Марії Казиміри, Марія Людвіка, маркіза де Бетюн). Напроти був схожий павільйон Катерини Собєської-Радзівілл. Обидві будівлі мали по 4 вікна.
До королівського палацу вели дубові двері. Чотири кімнати названі "порцеляновими" - їх стіни були викладені фаянсовими плитами. Одна з цих кімнат слугувала спальнею Марисеньці. Поруч був нееликий альков на три вікна. В кабінеті Яна ІІІ була блакитна стеля та гарний камін. Були в палаці вже дві муровані скарбниці. Стіни покоїв прикрашали 15 гобеленів. Перелічувати крісла, комоди в китайському стилі, портрети, годинники та дивани я не буду.
За наступні кілька десятиліть палац, в якому ніхто не мешкав постійно, перетворився на руїну. Люстрація 1771 р. підтверджує сумний стан споруд. Став заріс ряскою, завалились альтанки, не працювали фонтани.
